Справа № 752/609/20 Головуючий в суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3618/2020 Доповідач у суді 2-ї інстанції ОСОБА_2
Категорія ч. 2 ст. 186 КК України
18 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря : ОСОБА_5 ,
за участю прокурора : ОСОБА_6 ,
обвинуваченого : ОСОБА_7 ,
захисника : ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12019100010010174 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року,яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селище Токівське Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, офіційно не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, 2019 року народження (з його слів), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2011 року, яким був засуджений за ч. 2, 3 ст. 185 КК України, остаточно до покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільненого 24 лютого 2016 року з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 5 (п'ять) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 07 вересня 2020 року, зарахувавши відповідно до вимог ст. 72 КК України у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 03 грудня 2019р. по 06 вересня 2020 року (включно) з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_7 03 грудня 2019 року о 01 год. 20 хв., перебуваючи на вулиці поблизу адреси: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 36, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи повторно з корисливих мотивів під час словесного конфлікту наніс раніше йому незнайомому ОСОБА_9 удар кулаком правої руки в область голови та відкрито викрав мобільний телефон «Samsung A6+», вирвавши його з руки, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 4200 грн.
Таким чином, суд визнає винуватими ОСОБА_7 у відкритому викрадені чужого майна (грабежі), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, вчиненому повторно та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року скасувати та постановити новий вирок, яким застосувати до нього ст.ст. 69, 75 КК України.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що він має позитивні характеристики з місця проживання, а також знаходиться в цивільному шлюбі з ОСОБА_10 , з якою він виховує спільну малолітню дитину та яка знаходиться на його утриманні. На думку обвинуваченого, суд першої інстанції, призначаючи йому покарання не дав оцінку вказаним обставинам, внаслідок чого, призначив останньому достатньо суворе покарання у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_7 останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і є обґрунтованим. Наведеним у вироку доказам суд дав належну оцінку та правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про пом'якшення йому призначеного покарання - не заслуговують на увагу.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції при призначенні покарання останньому повністю дотримався вищевказаних норм кримінального закону.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, має цивільну дружину та малолітню дитину 2019 року народження, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ставлення останнього до вчиненого.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Колегія суддів, зважаючи на конкретні обставини провадження, з урахуванням вищезазначених даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , а також відсутності матеріальної шкоди від злочинних дій, погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_7 , покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України. Свої висновки в цій частині, суд першої інстанції достатньо обґрунтував і з якими колегія суддів погоджується в повному обсязі, вважаючи обране обвинуваченому ОСОБА_7 покарання справедливим та достатнім для його виправлення, а тому підстав для пом'якшення цього покарання колегія суддів не вбачає.
На переконання апеляційного суду, всі обставини, на які посилається обвинувачений ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі, судом першої інстанції при призначенні останньому покарання враховані в повному обсязі, а тому доводи обвинуваченого про пом'якшення йому призначеного покарання не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, як вказано в апеляційній скарзі останнього, колегія судів не вбачає, враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 грабежу, його відкритість та спосіб вчинення, а також ту обставину, що він раніше був судимий за вчинення умисного корисливого кримінального правопорушення та має не погашену судимість.
При цьому, враховуючи відсутність правових підстав для застосування положень ст. 69 КК України, а зокрема наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, підстав вважати призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання явно несправедливим через його суворість колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вирок суду обґрунтованим та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4