18 листопада 2020 року місто Київ
справа № 359/2087/19
провадження №22-ц/824/11478/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Мазурик О.Ф. Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Борця Є.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку,-
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2018 року визнаний недійсним договір про резервування об'єкту нерухомості та порядок погашення облігацій №29/05/2008-88, укладений 29 травня 2008 року між ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» та ОСОБА_4 ; визнаний недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №Б 237-/08, укладений 29 травня 2008 року між ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» та ОСОБА_4 ; визнані недійсними акт пред'явлення пакету облігацій до погашення та акт про погашення пакету облігацій, складені 17 червня 2010 року ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» та ОСОБА_4 ; визнаний недійсним акт прийому-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , складений 17 червня 2010 року «Компанія з організації житлового будівництва» та ОСОБА_4 ; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 5 червня 2013 року на ім'я ОСОБА_4 ; скасовано державну реєстрацію за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на цей об'єкт нерухомого майна; визнано за ОСОБА_5 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувано цей об'єкт нерухомого майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 . На підставі рішення Щасливської сільської ради №138-4-VII від 4 лютого 2016 року частина АДРЕСА_2 та змінена нумерація багатоквартирного будинку, в якому розташовується спірна квартира, з АДРЕСА_3 на №12.
7 лютого 2019 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 . 16 лютого 2019 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_1 договір дарування квартири, за яким вона відчужила в його власність вказаний об'єкт нерухомого майна. В той же день за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Відповідачі ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 відмовляються добровільно виселитись зі спірної квартири. Крім того, в цьому об'єкті нерухомого майна зареєстровано місце їх постійного проживання. Позивач позбавлений можливості безперешкодно вселитись в його квартиру та вільно користуватись нею. Тому ОСОБА_1 просить суд виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_4 , а також зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку.
Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_4 .
Відмовлено у задоволенні позову в частині вимоги про зняття відповідачів з реєстраційного обліку відмовити.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року .
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що не ґрунтується на нормах верховенства права. Зокрема посилається на те, що оскільки нею та ОСОБА_2 спірна квартира була придбана не за рахунок кредитних коштів, вони з урахуванням гарантій, передбачених ч.2 ст.109 ЖК України, не можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення. Також судом першої інстанції не враховані їх заперечення щодо позовних вимог ОСОБА_1 , а саме те, що на момент укладення договору дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року, на підставі якого начебто мати позивача ОСОБА_5 набула право власності на спірну квартиру, не набрало законної сили і оскаржувалося в апеляційному порядку. Крім того, посилалась на те, що вона не отримувала в установленому законом порядку примірнику позову ОСОБА_1 , не отримувала належним чином оформлених судових повісток чи судових повідомлень про явку в судове засідання на 24 січня 2020 року, а також і на попередні судові засідання на 13 серпня 2019 року, 7 жовтня 2019 року, 8 листопада 2019 року та 27 грудня 2019 року.
В судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Гончаров М.С. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Опришко Є.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом перегляду апеляційного суду є заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку.
Судом першої інстанції установлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, визнаний недійсним договір про резервування об'єкту нерухомості та порядок погашення облігацій № 29/05/2008-88, укладений 29 травня 2008 року між ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» та ОСОБА_4 , визнаний недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №Б 237-/08, укладений 29 травня 2008 року між ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» та ОСОБА_4 ; визнані недійсними акт пред'явлення пакету облігацій до погашення та акт про погашення пакету облігацій, складені 17 червня 2010 року ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» та ОСОБА_4 ; визнаний недійсним акт прийому-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , складений 17 червня 2010 оку ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва» та ОСОБА_4 ; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 5 червня 2013 року а ім'я ОСОБА_4 ; скасовано державну реєстрацію за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на цей об'єкт нерухомого майна; визнано за ОСОБА_5 майнові права на квартиру АДРЕСА_5 ; витребувано цей об'єкт нерухомого майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 .
На підставі рішення Щасливської сільської ради № 138-4- VII від 4 лютого 2016 року частина АДРЕСА_2 та змінена нумерація багатоквартирного будинку, в якому розташовується спірна квартира з АДРЕСА_3 на № 12.
7 лютого 2019 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
16 лютого 2019 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_1 договір дарування квартири, за яким вона відчужила в його власність вказаний об'єкт нерухомого майна.
В той же день за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 156532752 від 16 лютого 2019 року.
Встановивши, що державна реєстрація за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру була скасована, у нього та його дружини ОСОБА_3 припинилось право користування цим об'єктом нерухомого майна, ОСОБА_1 у встановленому порядку набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 та має право безперешкодно користуватись цим об'єктом нерухомого майна, але позбавлений такої можливості, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечують проти добровільного їх виселення та вселення позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з метою відновлення порушеного права позивача та на підставі ст.ст.319, 391 ЦК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить виселити з квартири АДРЕСА_4 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, суд першої інстанції правильно виходив із того, що зняття відповідачів з реєстраційного обліку є повноваженням виключно реєстраційного органу Щасливської сільської ради, вжиття цього заходу не відноситься до компетенції Бориспільського міськрайонного суду, підставою для зняття відповідачів з реєстраційного обліку може бути рішення суду про їх виселення зі спірної квартири, що набрало законної сили..
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в тій частині, що на неї поширюються гарантії, передбачені ч.2 ст.109 ЖК України і вона не може бути виселена без надання іншого жилого приміщення, оскільки спірна квартира придбана не за рахунок кредитних коштів, є безпідставними, оскільки положення ст.109 ЖК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на квартиру в особи, членами сім'ї якої вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї (Правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16-ц).
Отже, оскільки рішенням суду спірна квартира витребувана з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на цю квартиру, тому право власності ОСОБА_2 на квартиру припинилося, відповідно припинилося право користування квартирою у ОСОБА_3 . Не бажання відповідачки ОСОБА_3 виселитися із спірної квартири добровільно, порушує права позивача, як власника майна, на користування та розпорядження квартирою. З метою відновлення порушеного права позивача, ОСОБА_3 підлягає виселенню із спірної квартири.
Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом тієї обставини, а саме , що на момент укладення договору дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року, на підставі якого мати позивача ОСОБА_5 начебто набула право власності на спірну квартиру, не набрало законної сили і оскаржувалося в апеляційному порядку, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Як убачається з наданого до позовної заяви договору дарування, 16 лютого 2019 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 . У п.1.3 цього договору зазначено, що право власності за дарувальником зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7 лютого 2019 року державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.
Запис про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру від 7 лютого 2019 року не скасований, договір дарування, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , недійсним не визнавався.
Сам по собі факт оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року (апеляційна скарга ОСОБА_2 подана 20 лютого 2019 року) та прийняття апеляційної скарги ОСОБА_2 до провадження апеляційним судом, не дає підстав вважати незаконним прийняття рішення державним реєстратором про реєстрацію права власності на квартиру на ім'я ОСОБА_5 , а також договір дарування, і відповідно не може бути підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_3 .
Інших обставин відповідач в апеляційній скарзі не наводить.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для виселення ОСОБА_3 із спірної квартири є обґрунтованими.
Разом з тим, при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині
Відповідно до п.4 ч.1, п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З матеріалів справи вбачається, що справа до розгляду призначалася : на 17 травня 2019 року, 26 червня 2019 року, , 13 серпня 2019 року - підготовчі засідання, 16 грудня 2019 року, 27 грудня 2019 року, 24 січня 2020 року - судові засідання. В судовому засіданні 24 січня 2020 року судом ухвалено рішення Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачка ОСОБА_3 отримувала судові повістки про явку в судове засідання, і відповідно була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що вона не знала про розгляд справи.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням цій частині нового рішення.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з квартири, зняття з реєстраційного обліку та стягнення судових витрат у вигляді судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_4 .
У задоволенні позову в частині вимоги про зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 192 грн.10 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 20 листопада 2020 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: О.Ф.Мазурик
А.М. Стрижеус