1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 16 листопада 2020 року, апеляційні скарги з доповненнями захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Єнакієве Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції Закону від 05.11.2009), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України (в редакції Закону від 05.11.2009), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України,
за участі: прокурорів захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , погодженого начальником першого відділу процесуального керівництва Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, без визначення застави.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком до 10 липня 2020 року, без права внесення застави.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги з доповненнями, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді від 12 травня 2020 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
В обґрунтуваннявимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_5 , зазначає, що:
- ухвалу слідчого судді постановлено з порушеннями норм КПК України;
- у кримінальному провадженні закінчилися строки досудового розслідування;
- прокурором ініційовано клопотання про продовження строку досудового розслідування до дванадцяти місяців перед заступником Генерального прокурора, який не наділений такими повноваженнями, оскільки суб'єктом розгляду даного питання є слідчий суддя відповідного районного суду;
- слідчим суддею позбавлено сторону захисту реалізувати своє право подавати клопотання, чим порушено змагальність судового процесу;
- порушено право особи на захист;
- слідчим суддею не досліджено матеріали додані до клопотання, в тому числі у нарадчій кімнаті під час прийняття рішення по суті;
- висновки слідчого судді не відповідають матеріалам провадження;
- розгляд клопотання слідчого не підлягає розгляду за правилами ч. 6 ст. 193 КПК України;
- постанова прокурора про оголошення особи у міжнародний розшук не є процесуальною підставою для оголошення такого розшуку;
- міжнародний розшук здійснюється органами Інтерполу відповідно до норм міжнародного права, у матеріалах клопотання відсутні дані про здійснення міжнародного розшуку підозрюваного, та внесення органом досудового розслідування відомостей про оголошення особи у міжнародний розшук до ЄРДР;
- інкримінована підозра ОСОБА_7 є необґрунтованою, слідчим суддею не надано правової оцінки діям свідків, так званих лідерів опозиційних сил, станом на кінець 2013-початок 2014 р.р., а також підконтрольним їм групам бойовиків, які у силовий неконституційний спосіб захопили владу;
- протягом більш ніж шести років жодного активіста не притягнуто до відповідальності за вбивства та замахи на вбивства правоохоронців;
- кваліфікація дій ОСОБА_7 є невірною.
В обґрунтуваннявимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , посилається на те, що:
- оскаржувану ухвалу слідчим суддею постановлено з порушеннями норм КПК України;
- кримінальне провадження у справі зупинено та у ньому сплив строк досудового розслідування;
- розгляд клопотання проведено без особистої участі підозрюваного ОСОБА_7 ;
- постанову слідчого про міжнародний розшук ОСОБА_7 не звернуто до виконання, а висновки слідчого судді про перебування ОСОБА_7 у міжнародному розшуку не відповідають фактичним обставинам провадження;
- до ЄРДР не внесено відомості про винесення постанови щодо оголошення особи у міжнародний розшук, відсутні докази складання та надсилання відповідного запиту до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, відсутні дані щодо рішення Генерального секретаріату Інтерполу та доказів включення ОСОБА_7 до бази даних розшукуваних осіб Інтерполу;
- у розпорядженні органу досудового розслідування наявні достовірні відомості про адресу перебування ОСОБА_7 та його заяви про готовність співпрацювати зі слідством.
- слідчим суддею взято до уваги докази сторони обвинувачення та не взято до уваги докази сторони захисту щодо тверджень про переховування ОСОБА_7 ; порушено право сторони захисту в частині заявлення клопотань; не досліджено матеріали провадження;
- ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного через відсутність доказів фактичного вручення та отримання ним повідомлення про підозру;
- підозра є необґрунтовано, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні;
- слідчим суддею не надано належної оцінки законності постанови заступника Генерального прокурора України, про продовження строку досудового розслідування до 12 місяців, оскільки п. 3 ч. 3 ст. 294 КПК України встановлено, що до дванадцяти місяців строк досудового розслідування у кримінальному провадженні може бути продовжений лише слідчим суддею;
- резолютивна частина повного тексту судового рішення не відповідає копії судового рішення, виданого стороні захисту, оскільки з повного тексту ухвали виключено, що запобіжний захід обирається в межах строку досудового розслідування строком до 10 липня 2020 року, без права внесення застави, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Перед початком розгляду апеляційних скарг, захисники підозрюваного звернулися із клопотанням про забезпечення особистої участі у апеляційному розгляді підозрюваного ОСОБА_7 , шляхом відеокоференцзв?язку.
Колегія суддів, враховуючи думку прокурорів, які заперечили проти його задоволення, не убачає підстав для задоволення даного клопотання з огляду на положення кримінального процесуального закону.
Зокрема, норми ст. 336 КПК України не передбачають можливості проведення процесуальних дій в режимі відеоконференції, з особою, яка перебуває на території іноземної держави у тому числі через консульську службу. Окрім того, положеннями ст. 567 КПК України передбачено можливість в порядку міжнародної правової допомоги допит за запитом компетентного органу України шляхом проведення відео- або телефонної конференції, однак, лише проведення допиту особи, а не про проведення таким шляхом судового провадження, у тому числі в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, пояснення прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002014 від 23 червня 2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції Закону від 05.11.2009), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України (в редакції Закону від 05.11.2009), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України.
Слідчий подане клопотання обґрунтовує тим, що Президент України ОСОБА_7 , бажаючи припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи і демонстрації громадян, які проходили у період з 21 листопада 2013 року по 20 лютого 2014 року в місті Києві, та ставили під загрозу його перебування при владі, усвідомлюючи злочинність своїх дій, використовуючи наявні повноваження Президента України і створену ним та оточенням систему управління, будучи керівником створеної ним організованої групи, не пізніше 18.02.2014 віддав явно злочинні вказівки членам організованої групи - Міністру внутрішніх справ України ОСОБА_12 та Голові Служби безпеки України ОСОБА_13 про застосування підлеглими їм працівниками без відповідних підстав і з порушенням вимог чинного законодавства спеціальних засобів, техніки і вогнепальної зброї для силової протидії акціям протесту в місті Києві.
Так, у період з 18 лютого 2014 року по 20 лютого 2014 року члени організованої злочинної групи Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_14 , заступник Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_15 , командувач внутрішніх військ України ОСОБА_16 , тимчасово виконувач обов'язки начальника ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_17 , заступник начальника Головного управління - начальник міліції громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_18 , командир полку міліції особливого призначення «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_19 , Голова Служби безпеки України ОСОБА_13 , перший заступник Голови Служби Безпеки України ОСОБА_20 , начальник ГУ СБУ України в місті Києві та Київській області ОСОБА_21 на виконання незаконної вказівки її керівника ОСОБА_7 , діючи умисно, спільно із залученими підлеглими працівниками МВС України та Служби безпеки України, які не входили до складу організованої групи, а також у взаємодії з озброєними представниками злочинних угруповань та найнятими цивільними особами, так званими тітушками, перевищуючи владу та свої службові повноваження, кожен у своїй частині, виходячи із завдань, які перебували в повноваженнях очолюваних ними відомств, вчинили та організували вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, спрямованих на незаконне перешкоджання організації та проведенню громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, які відбувались у центральній частині міста Києва.
У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, за версією органу досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 .
25 лютого 2014 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (а.с. 118-124 т. 2).
У зв'язку із невстановленням його місця перебування, повідомлення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України, направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (а.с. 117 т. 2).
Постановою виконувача обов'язків начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_22 від 26 лютого 2014 року оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_7 (а.с. 125-126 т. 2).
02 березня 2014 року письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 змінено та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції від 07.04.2011), ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (а.с. 130-137 т. 2).
Вказане повідомлення про підозру, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України, направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень(а.с. 129 т. 2).
17 листопада 2015 року раніше складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 змінено та повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ст. 340, ч. 4, ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 27, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України (а.с. 139-205 т. 2).
Письмове повідомлення про підозру від 17 листопада 2015 року відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України, направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (а.с. 138 т. 2).
23 червня 2017 року з матеріалів кримінального провадження № 12014100060000228 в окреме кримінальне провадження № 42014000000002014 виділено матеріали досудового розслідування за фактом організації ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 вчинення працівниками правоохоронних органів впродовж 18-20 лютого 2014 року низки тяжких та особливо тяжких злочинів проти учасників зборів, мітингів походів і демонстрацій та терористичного акту 20 лютого 2014 року (а.с. 60-92 т. 2).
26 червня 2017 року з матеріалів кримінального провадження № 42014000000001048 в окреме кримінальне провадження № 42017000000002045 виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011), ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України (а.с. 93-98 т. 2).
Цього ж дня матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 42017000000002014 та № 42017000000002045 об'єднано в одне провадження під № 42017000000002014 (а.с. 99-101 т. 2).
27 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 42017000000002014 раніше складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 змінено та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115,ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції Закону від 05.11.2009), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України (в редакції Закону від 05.11.2009), ч. 3 ст. 28, ч 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, яке надіслано у спосіб передбачений КПК України для вручення повідомлень (а.с. 89-258, 84 т. 8).
Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, за клопотаннями органу досудового розслідування, ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року, 27 серпня 2014 року, 25 листопада 2014 року, 25 травня 2015 року, 26 листопада 2015 року, 26 травня 2016 року, 26 листопада 2016 року, 26 травня 2017 року, 24 листопада 2017 року, 24 травня 2018 року, 11 грудня 2018 року, 26 червня 2019 року та 29 січня 2020 року надано дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З аналогічних підстав ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002664 (судова справа № 757/32527/16-к) (а.с. 251 т. 3).
На наявність підстав для задоволення клопотання, слідчий зазначає про перебування підозрюваного ОСОБА_7 у державному та міжнародному розшуку який знаходиться на території Російської Федерації, посилаючись на повідомлення Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 29 січня 2015 року № 16/3-429 та від 11 лютого 2020 року № 14/12/5-520 (а.с. 45-47, 66 т. 3).
На підтвердження цього факту, слідчий вказує на те, що ОСОБА_7 упродовж 2014-2020 років неодноразово давав прес-конференції російським ЗМІ в місті Ростов-на-Дону та м. Москва, в 2015 році повідомив орган слідства, що проживає в місті Ростов-на-Дону. Захисник надав інформацію про проживання ОСОБА_7 в АДРЕСА_3 та долучив копію відповіді Головного управління з питань міграції Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації від 29 вересня 2016 року № 20/6885гр, в якій зазначено про надання ОСОБА_7 тимчасового притулку на території Російської Федерації, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим УФМС Росії по Ростовській області, термін дії якого продовжено до 26 жовтня 2020 року.
Також, слідчий зазначив, що 26 листопада 2016 року в рамках виконання доручення Святошинського районного суду міста Києва, ОСОБА_7 допитано в Ростовському обласному суді в режимі відеоконференції про обставини скоєння працівниками спецпідрозділу «Беркут» умисних вбивств мітингувальників в місті Києві 20 лютого 2014 року.
Окрім того, Генеральною прокуратурою України 22 лютого 2016 року до компетентного органу Російської Федерації в порядку ст. 61 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року та ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року направлено запит про затримання та взяття під варту ОСОБА_7 до отримання вимоги про його видачу, однак Генеральною прокуратурою Російської Федерації у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
13 липня 2017 року Генеральною прокуратурою України до Генеральної прокуратури Російської Федерації направлено запит про надання міжнародної правової допомоги, а саме встановлення місця знаходження (проживання) ОСОБА_7 на території Російської Федерації, вручення йому повідомлення про зміну підозри від 27 червня 2017 року, роз'яснення прав підозрюваного, і вручення пам'ятки про процесуальні прав та обов'язки підозрюваного.
20 квітня 2018 року направлено запит до Генеральної прокуратури Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги, а саме встановлення місця знаходження (проживання) ОСОБА_7 на території Російської Федерації, вручення підозрюваному ОСОБА_7 повістки про виклик з метою проведення слідчих та інших процесуальний дій у зв'язку з отриманням дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування. Генеральною прокуратурою Російської Федерації у задоволенні вказаного клопотання також відмовлено, що свідчить про можливе переховування ОСОБА_7 від органу слідства та суду на території Російської Федерації.
Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_7 на жоден із викликів правоохоронного органу безпідставно не з'явився, про причини неявки орган досудового розслідування та суд не повідомив, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_23 від 29 травня 2019 року його оголошено в міжнародний розшук.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 на даний час може переховуватися на території Російської Федерації, у зв'язку з чим є необхідність у зверненні до компетентних органів зазначеної держави з офіційним зверненням (запитом) про встановлення місця перебування ОСОБА_7 на їх території та видачі його для притягнення до кримінальної відповідальності.
З наведених підстав, 23 квітня 2020 року слідчий першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , за погодженням начальника першого відділу процесуального керівництва Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , строком на шістдесят днів, без визначення застави. У клопотанні слідчий просив розглянути клопотання за відсутності підозрюваного, у зв'язку з оголошенням його в міжнародний розшук, за участі захисників АО «АВЕР ЛЕКС» ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , АО «ГОРО ЛІГАЛ» ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2020 року клопотання органу досудового розслідування задоволено. Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком до 10 липня 2020 року, без права внесення застави.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють порядок обрання запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст. 183 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст. 194 КПК України).
Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чітко визначено у статті 193 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, у рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Влох проти Польщі п. 108).
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють. При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у слідчого судді реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, погодженим прокурором, слідчим суддею встановлено, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ст. 340, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (в редакції Закону від 05.11.2009), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 121 КК України (в редакції Закону від 05.11.2009), ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, обґрунтованою та підтвердженою доказами.
Наявні в матеріалах провадження докази, на які посилається слідчий суддя в ухвалі, є достатніми для висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень.
При цьому, слід наголосити, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Також, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що органом досудового розслідування доведено обставини, які свідчать про існування ризиків вчинення підозрюваним ОСОБА_7 дій, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, в яких він підозрюється, а також фактичні дані про перебування ОСОБА_7 за межами території України та ухилення від явки до органу досудового розслідування та суду, є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуваючи на волі, переховується від органів досудового розслідування та суду.
Про наявність ризиків, передбачених у п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_7 тривалий час перебував на вищих державних посадах, зокрема у період вчинення інкримінованих злочинів - на посаді Президента України, має міцні зв'язки з керівниками органів державної влади та правоохоронних органів, а тому використовуючи ці зв'язки з метою уникнення кримінальної відповідальності може впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, у тому числі з числа працівників Міністерства внутрішніх справ України та інших учасників кримінального провадження, в тому числі яких не допитано щодо обставин вчинених ним злочинів, чим перешкоджати у такий спосіб встановленню обставин кримінального правопорушення, а також скоїти щодо них інший злочин.
Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_7 , який підозрюється в організації злочинів, з метою перешкоджання кримінальному провадженню може здійснювати спроби незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних щодо погодження показань із іншими учасниками (свідками, підозрюваними), в тому числі з виконавцями та пособниками - колишніми керівниками правоохоронних органів, які на даний час переховуються від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відтак, на думку колегії суддів, існують ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_7 дій спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, перевіряючи судове рішення, колегія суддів повинна перевірити його на предмет відповідності вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, що передбачено у ст. 370 КПК України.
Зокрема, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вивчивши ухвалу слідчого судді, колегією суддів встановлено, що вона не відповідає вимогам, зазначеним у ст. 370 КПК України, виходячи з таких підстав.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, було доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Під час розгляду клопотання слідчого у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, прокурор зобов'язаний довести, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, а слідчий суддя повинен перевірити усі обставини, які це підтверджують та доводи сторони захисту на їх спростування, навівши обґрунтування в ухвалі.
На думку колегії суддів, оспорювана ухвала слідчого судді таких обґрунтувань не містить.
Незважаючи на те, що у КПК України не визначено поняття "міжнародний розшук", дане питання регламентується Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена спільним Наказом № 3/1/2/2/2/2 від 09.01.1997 року МВС України, ГПУ, СБУ, ДМС, ДПА (діяла на момент розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу), де визначено, що міжнародний розшук здійснюється з використанням каналів та можливостей Інтерполу.
Фактично відносини з координації розшуку підозрюваних, в тому числі і з країнами членами СНД Україна веде тільки в рамках міжнародної системи Інтерпол, тобто міжнародного розшуку.
Відповідно до законодавчих норм, рішення про оголошення особи у міжнародний розшук на підставі запиту НЦБ Інтерполу в Україні приймає Генеральний секретаріат Інтерполу або Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни.
Відповідно до положень ст. 281 КПК України, відомості про оголошення особи в міжнародний розшук мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У клопотанні про обрання запобіжного заходу, слідчий посилається на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_23 від 29 травня 2019 року (а.с. 53-55 т. 3), якою підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в розшук, доручено здійснення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_7 оперативним підрозділам СБУ, та долучає інформацію СБУ щодо вжиття заходів по її виконанню (а.с. 56, 59, 62-63, 66 т. 3).
Однак, в порушення вимог ст. 281 КПК України,витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42017000000002014 з відміткою про те, що ОСОБА_7 оголошений в міжнародний розшук відповідно до вказаної постанови до матеріалів клопотання не долучено.
На спростування доводів захисників з цього приводу прокурором не надано відповідного витягу і в суді апеляційної інстанції.
До матеріалів клопотання слідчим долучено відповідь першого заступника начальника Головного управління міжнародно-правового співробітництва ОСОБА_25 заступнику начальника Головного слідчого управління - начальнику управління спеціальних розслідувань ОСОБА_26 на лист № 17/2-184вн/вих-15 від 03 лютого 2015 року та направлено переклад повідомлення Офісу з юридичних питань Генерального секретаріату Інтерполу про прийняті рішення за результатами розгляду клопотання Робочого апарату Укрбюро Інтерполу щодо оголошення у міжнародний розшук українських екс-високопосадовців та пов'язаних із ними осіб (а.с. 37 т. 3).
У вказаному повідомленні зазначено, що публікацію червоних повідомлень та циркулярних розшукових повідомлень не буде опубліковано, а також інформація, зокрема, відносно ОСОБА_7 буде видалена із баз даних Інтерполу, у зв'язку з тим, що вони мають переважно політичний характер, а тому підпадають під дію ст. 3 Статуту Інтерполу (а.с. 38-42 т. 3).
Водночас, захисниками на підтвердження своїх доводів до апеляційних скарг долучено лист Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) від 25 квітня 2017 року за підписом ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ ІНТЕРПОЛУ, в якому зазначено що відносно ОСОБА_7 не розміщувалося повідомлення ІНТЕРПОЛУ «червоним кутом» та не розміщувався внутрішній запит з метою оголошення міжнародного розшуку по лінії ІНТЕРПОЛУ(а.с. 201 т. 30).
Також, додано листи Національної поліції України Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва № IP/3019/15/G13/279340/EC5/R3/1 від 12 вересня 2019 року та Служби безпеки України № 14/12/5-2151кт від 20 вересня 2019 року, де зазначено, що згідно з рішенням Комісії з контролю файлів Інтерполу , прийнятого на 99-ій сесії, яка відбулася у період з 27 лютого до 03 березня 2017 року, оброблення відомостей щодо, зокрема, ОСОБА_7 у обліках Генерального секретаріату Інтерполу не відповідає Правилам та Статусу МОКП-Інтерпол (а.с. 202-203 т. 30).
Незважаючи на наявну інформацію та заперечення сторони захисту щодо порушень органу досудового розслідування, слідчим суддею їх не перевірено, в ухвалі слідчого судді не спростовано доводи захисників про відсутність відомостей перебування підозрюваного ОСОБА_7 у міжнародному розшуку, не надано оцінку долученим доказам та відсутності інформації про внесення таких відомостей в ЄРДР.
Звертаючись із клопотанням, з яким погодився прокурор, слідчий, в порушення вимог ч. 6 ст. 193 КПК України, просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Розглядаючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , слідчий суддя допустив істотні порушення вимог КПК, а саме порушив порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, визначений ч. 6 ст. 193 КПК України.
Згідно із цими вимогами, обов'язковою умовою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу є присутність учасників кримінального провадження - сторони обвинувачення та сторони захисту. Винятком може бути випадок, коли дозволяється провести розгляд клопотання без участі підозрюваного, обвинуваченого, якого оголошено у міжнародний розшук. У такому випадку відразу після встановлення місця перебування та затримання особи проводиться його доставлення до органу досудового розслідування, який здійснює кримінальне провадження. Протягом 48 годин після цього щодо затриманої особи слідчий суддя, суд повинен розглянути питання про застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або вирішити питання про зміну його на більш м'який, наприклад заставу.
Розглядаючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , слідчий суддя в порушення наведених вимог закону, застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а не обрав його, як просив у клопотанні прокурор та визначив строк дії ухвали до 10 липня 2020 року. Тим самим на даному етапі без дотримання процедури щодо встановлення місця перебування та затримання особи підозрюваного, доставлення його до органу досудового розслідування протягом 48 годин уже застосував до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Окрім того, 12 травня 2020 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва проголошено резолютивну частину прийнятого рішення, а 15 травня 2020 року повний текст ухвали, відповідно до якої застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком до 10 липня 2020 року, без права внесення застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначає, що в отриманій копії ухвали дата 10 липня 2020 року відсутня.
На підтвердження цього захисники до апеляційної скарги долучили копію вказаної ухвали, у останньому абзаці повного тексту якої, вмотивовано виправлення описки про визначення дати застосованого запобіжного заходу до 10 липня 2020 року.
Колегія суддів перевірила доводи апеляційних скарг захисників на предмет даного порушення, та встановила, що в резолютивній частині оригіналу ухвали зазначено, що до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а саме до 10 липня 2020 року, а в долученій захисниками належним чином завіреної копії ухвали зазначено про застосування вказаного запобіжного заходу, без визначення строку її дії. Окрім того, в мотивувальній частині зазначеної копії ухвали, слідчий суддя послався на виявлення описки при написанні резолютивної частини короткого тексту ухвали від 12 травня 2020 року, а саме помилково зазначено, що обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою «в межах строку досудового розслідування строком до 10 липня 2020 року, без права внесення застави», замість вірного «запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави».
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком слідчого судді щодо описки, оскільки відповідно до вимог ст. 379 КПК України, виправленню підлягають лише ті описки, які мають не істотний характер, і не змінюють суть прийнятого рішення.
Наведені порушення кримінального процесуального закону вказують на очевидну незаконність ухвали слідчого судді, а тому вона не може залишитися в силі.
Окрім того, в даному випадку неможливо залишити оскаржувану ухвалу без змін, оскільки, строк її дії уже закінчився 10 липня 2020 року, відтак виконати її неможливо.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, колегія суддів, враховуючи положення ч. 2 ст. 404 КПК України, не може вийти за межі розгляду апеляційних скарг захисників та постановити свою ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , оскільки прокурором на усунення зазначених порушень апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2020 року не подано.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
З наведених обставин колегія суддів вважає, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, перешкодили йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки при задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 , слідчий суддя фактично застосував до нього запобіжний захід, визначивши конкретний строк 10 липня 2020 року та текст оригіналу ухвали, який міститься у матеріалах провадження, відрізняється від тексту копії ухвали, виданої захисникам підозрюваного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання про необхідність скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2020 року, як незаконної, необґрунтованої та невмотивованої, винесеної з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції вказаного клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 .
Під час нового розгляду клопотання слідчого слід перевірити усі доводи, викладені в апеляційних скаргах захисників, та надати їм оцінку відповідно до вимог КПК України.
Керуючись ст. ст. 183, 184, 193, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги з доповненнями захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , погодженого начальником першого відділу процесуального керівництва Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, без визначення застави та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком до 10 липня 2020 року, без права внесення застави, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанціїклопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , погодженого начальником першого відділу процесуального керівництва Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, без визначення застави.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_27 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2734/2020 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_28
Єдиний унікальний № 757/16624/20-к Доповідач: ОСОБА_27
Категорія ч. 6 ст. 193 КПК