Справа №359/6390/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8819/2020
3 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Мостової Г.І.
при секретарі Коліснику В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2020 року (суддя Журавський В.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (ДТЕК «Київські регіональні електромережі») про зобов'язання перенести високовольтну лінію електропередачі та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
у липні 2019р. позивач звернулася до суду з позовом, який уточнила під час розгляду справи, про визнання дій ПрАТ «Київобленерго» неправомірними, зобов'язання перенести високовольтну лінію електропередачі (ЛЕП) 10 кВ, яка встановлена біля будинку АДРЕСА_1 , на безпечну відстань по всій довжині будинку, яка передбачена чинним законодавством, а саме 10 м, та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . У 2018 році поряд з її будинком була встановлена високовольтна лінія електропередачі (ЛЕП) напругою 10 кВ, при цьому, відстань від будинку до високовольтної лінії складає 7 метрів, що не відповідає санітарним нормам, створює вплив електромагнітного випромінювання на мешканців будинку, що призводить до різних захворювань. Під час перевірки Департаментом архітектурно-будівельної інспекції у Київській області дотримання містобудівного законодавства було встановлено, що відстань від проекції крайнього проводу до її будинку становить 7 метрів, тому при встановленні ЛЕП напругою 10 кВ були порушені вимоги п.11.3.9 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», п. 5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 року №209, та п.2.4.8 ДСН 239-96 «Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань», про що складено відповідний акт, однак ПрАТ «Київобленерго» не визнає своєї вини та відмовляється перенести опору ПЛ-10 кВ, що є підставою для звернення до суду.
Також позивач просила стягнути з ПрАТ «Київобленерго» завдану моральну шкоду, розмір якої визначила в 20 000грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неврахування тієї обставини, що через неправомірні дії працівників ПрАТ «Київобленерго» три метри її житлового будинку потрапили в охоронну зону електромереж, чим порушено Правила охорони електричних мереж, їй створені перешкоди для використання прилеглої до будинку земельної ділянки та ремонту житлового будинку, натомість ПрАТ «Київобленерго» пропонує перенести високовольтну лінію електропередач тільки за її власний рахунок.
Також позивач вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази порушення вимог п.11.3.9 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», п. 5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 року №209, та п.2.4.8 ДСН 239-96 «Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань» та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Київобленерго» просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи доводи позивача безпідставними, оскільки спірна лінія електропередач була установлена та реконструйована у встановленому законодавством порядку, водночас товариство не заперечує проти перенесення опор за умови існування технічної можливості перенесення, виготовлення проектно-кошторисної документації та погодження її з усіма зацікавленими сторонами, про що позивачу було повідомлено листом від 18 грудня 2018р., а вимога про проведення робіт за кошти позивача ґрунтуються на нормах статей 91, 112 ЗК України, Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», Закону України «Про ринок електричної енергії» та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП № 310 від 14 березня 2018р. Стосовно відшкодування моральної шкоди відповідач зазначає, що позивачем не доведено вчинення ними протиправних дій або бездіяльності, тому підстав для задоволення даних позовних вимог не має.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача - адвоката Гайдаманчука О.В. та представника Гнідинської сільської ради Коровіна Е.А., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0996 га, з кадастровим номером 3220882601:01:001:0101, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку в с. Гнідин Бориспільського району Київської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 3 березня 2006 року на підставі рішення Гнідинської сільської ради від 26 січня 2006 року.
Також ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25 січня 2016 року.
Судом встановлено, що біля будинку АДРЕСА_1 ПрАТ «Київобленерго» встановлено опору ЛЕП-10кВ.
Листом ПрАТ «Київобленерго» від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено,
що роботи з реконструкції повітряних ліній-04 кВ Л-4, л.-1 від ТП -266 із заміною проводу на ізольований з встановленням РТП та реконструкції Л-1 від ТП-281 у с. Гнідин виконувалися згідно проектом, розробленим у відповідності до діючих нормативних документів.
Згідно акту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 24 травня 2019 року, який складено за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, поруч із житловим будинком по АДРЕСА_2 виконано роботи з влаштування повітряної лінії електропередач, на відстані 10.2м від зазначеного будинку встановлено 2 з/б круглі опори, на які змонтовано кабельну лінію електропередач із використанням штирових ізоляторів ШФ-10 (використовуються при напрузі 10кВ). Відстань від проекції крайнього проводу до вказаного житлового будинку становить 7,0м., тоді як відповідно до п. 11.3.9. ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» для повітряних і кабельних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів і пристроїв всіх напруг визначаються охоронні і СЗЗ, розміри яких залежать від типу і напруги енергооб'єкта. Розміри цих зон слід приймати у відповідності з вимогами Постанови КМУ від 4 березня 1997 року № 209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж» та ДСН 239-96 «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до ст. 76 Земельного Кодексу України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача, крім визначених законом випадків розміщення таких об'єктів на землях іншого цільового призначення.
Землі енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.
У статті 112 ЗК України зазначено, що охоронні зони створюються уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти (пункт б).
Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.
Згідно ст. 114 ЗК України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.
У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.
Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.
У статті 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних
зон енергетичних об'єктів» (далі - Закон) наведені поняття охоронних зон та санітарно-захисних зон:
охоронні зони об'єктів енергетики - це зона вздовж повітряних і кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля;
санітарно-захисна зона об'єктів енергетики - це територія вздовж ліній електропередачі, навколо трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, яка встановлюється для захисту населення від шкідливого впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою.
Згідно частин 1 та 2 статті 21 Закону санітарно-захисна зона об'єктів енергетики встановлюється для захисту населення від шкідливого впливу електричних полів, спричиненого певною їх напругою. Санітарно-захисна зона вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі залежно від їх напруги встановлюється у вигляді території, межі якої регламентуються по обидва боки ліній на певній відстані від проекції крайніх фазних проводів чи/або кабелів на землю в перпендикулярному до електролінії напрямку.
У частинах 1 та 2 статті 22 Закону визначено, що охоронні зони об'єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об'єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.
Охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередачі встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки ліній від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певній відстані залежно від напруги ліній електропередачі.
У статті 24 Закону зазначено, що розміри охоронних та санітарно-захисних зон об'єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Межі охоронних та санітарно-захисних зон об'єктів енергетики зазначаються в містобудівній документації, документації із землеустрою та кадастрових планах. Розмір охоронних та санітарно-захисних зон уздовж повітряних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки ліній від крайніх проводів на відстані від 2,0 до 40,0 метра залежно від напруги.
Згідно п. 11.3.9. ДБН Б.2.2.-12:2018 «Планування і забудова територій», які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 100 від 23 квітня 2018 року, для повітряних і кабельних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв всіх напруг визначаються охоронні і СЗЗ, розміри яких залежать від типу і напруги енергооб'єкта. Розміри цих зон слід приймати у відповідності з постановою Кабінету міністрів України від 4 березня 1997 року № 209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж» (далі - постанова № 209) та ДСН 239-96 «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань» (далі - ДСН 239-96).
Пунктом 5 постанови № 209 визначено, що охоронні зони електричних мереж встановлюються: уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві
сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань: (для повітряних ліній напругою) 2 метрів - до 1 кВ; 10 метрів - до 20 кВ.
Відповідно до пункту 6 постанови № 209 мінімально допустимі відстані від електричних мереж до будинків, споруд, дерев та інших зелених насаджень, а також від
проводів повітряних ліній електропередачі до земельної і водної поверхні встановлюються нормативними актами Міненерго, погодженими з заінтересованими органами.
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 476 від 21 липня 2017 року затверджені Правила улаштування електроустановок, у главі 2.5. «Повітряні лінії електропередавання напругою понад 1кВ до 750 кВ» яких міститься розділ «Проходження ПЛ через населену місцевість».
Пунктом 2.5.169 вказаного розділу передбачено, що прокладати ПЛ у населеній місцевості необхідно з дотриманням вимог державних будівельних норм України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». На сельбищних територіях усіх видів поселень дозволено споруджувати ПЛ напругою, нижчою ніж 35 кВ.
Також у пункті розташована таблиця 2.5.32 «Відстань від проводів до межі зон і споруд», згідно якої при напрузі понад 1кВ до 20 кВ відстань по горизонталі від проекції крайніх проводів до межі зон і споруд повинна становити: для проводів у невідхиленому стані - відстань до межі ОЗ (охоронна зона) - 10м, відстань до межі СЗЗ - не визначена; для проводів в стані найбільшого відхилення - відстань до об'єктів (будівель, споруд, гаражів), розташованих в охоронній зоні - 2м.
У пункті 2.5.175 вказаного розділу зазначено, що допускається, як виняток, на ділянках траси ПЛ напругою 6 кВ і 10 кВ, які проходять у стиснених умовах, відстань по горизонталі від крайніх проводів ПЛ за найбільшого їхнього відхилення до найближчих частин житлових, громадських і садових будинків, які виступають, приймати не менше ніж 2 м за умови застосування на таких ділянках ПЛЗ (повітряна лінія із захищеними проводами).
Згідно акту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 24 травня 2019 року на опорах біля будинку позивача змонтована кабельна лінія електропередач із використанням штирових ізоляторів.
Аналогічні положення містяться у пункті 8.23* ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», згідно яких для повітряних і кабельних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв всіх напруг встановлюються охоронні і санітарно-захисні зони, розміри яких залежать від типу і напруги енергооб'єкта. Розміри цих зон слід приймати за таблицею 8.5а*, у якій визначено, що для повітряної лінії електропередач напругою до 20кВ включно відстань по горизонталі від проекцій крайніх проводів при їх найбільшому відхиленні до найближчих частин будинків і споруд, які виступають, гаражів становить 2м.
З наданих суду документів вбачається, що відстань від проекції крайнього проводу опор ПЛ - 10кВ до житлового будинку позивача становить 7,0м, чим не були порушені вищезазначені норми та положення.
Пунктом 4 постанови № 209 передбачено, що у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами.
З наданої апеляційному суду Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що за земельною ділянкою, кадастровий номер 3220882601:01:001:0101, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , зареєстроване обмеження - право прокладення та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій. Вказані обмеження
були зареєстровані 30 грудня 2000 року.
Позивачем суду наданий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку в с. Гнідин Бориспільського району Київської області, у якому наявний висновок Бориспільського районного відділу земельних ресурсів від 31 жовтня 2005 року про наявні обмеження на використання земельних ділянок, які передаються у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вигляді зміни цільового призначення; дотримання вимог екологічного зонування, спеціальні обмеження в санітарно-захисних зонах інженерного-технічних споруд і комунікацій, влаштування звалищ.
Аналогічний висновок наданий головним архітектором Бориспільської районної державної адміністрації 24 листопада 2005 року.
Таким чином, позивач, отримуючи земельну ділянку у власність, була обізнана про наявність встановлених обмежень стосовно цієї земельної ділянки.
Відповідно до пункту 3 постанови № 209 для захисту населення від впливу електричного поля встановлюються санітарно-захисні зони повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище.
Згідно пункту 2.4.1. ДСН 239-96 санітарно-захисна зона для ПЛ встановлюється у вигляді земельної ділянки, межі якої регламентуються по обидві сторони від неї на певній відстані від проекції крайніх фазних проводів на землю, в перпендикулярному до ПЛ напрямку: 20 м для ПЛ напругою 300 кВ; 30 м для ПЛ напругою 500 кВ; 40 м для ПЛ напругою 750 кВ; 55 м для ПЛ напругою 1150 кВ.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що для ПЛ напругою 10кВ санітарно-захисна зона не встановлюється.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що під час встановлення електроопори в АДРЕСА_1 ПрАТ «Київобленерго» не порушено вимог Правил охорони електричних мереж та Правила улаштування електроустановок.
Доводи апеляційної скарги про порушення прав позивача, так як три метри її жилого будинку потрапили в охоронну зону електромереж, чим їй створені перешкоди для використання прилеглої до будинку земельної ділянки та ремонту житлового будинку, колегія суддів вважає безпідставними, так як з наданих апеляційному суду документів вбачається, що при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 їй було відомо про встановлення обмежень стосовно використання земельної ділянки.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що судом не врахований акт Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 24 травня 2019 року про встановлені порушення, колегія суддів вважає необґрунтованим, так як суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення детально описав норми, на які є посилання у зазначеному акті, і які свідчать про дотримання положень ДБН, Правил охорони електричних мереж при реконструкції лінії електропередач у с. Гнідин.
Крім того, підстав для застосування п. 2.4.8. ДСН 239-96 судом не встановлено, так як будинок позивача не перебуває у санітарно-захисній зоні.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що акт Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 24 травня 2019 року складений на неповно досліджених документах, так як у акті зазначено, що під час проведення перевірки замовника будівництва та генерального підрядника з виконання вказаних робіт не встановлено, а відтак особи, які здійснювали зазначену перевірку, не зверталися ні до Гнідинської сільської ради, яка була замовником реконструкції ліній електропередач, ні до ПрАТ «Київобленерго», яке здійснювало виготовлення проектної документації, наявність
якої була перевірена апеляційним судом, а також здійснювало виконання робіт по встановленню електроопори біля будинку позивача.
Також у акті не наведені норми, аналіз яких приведено вище.
Крім того, з наданого суду акту вбачається, що контролюючим органом не були прийнятті будь-які міри для усунення виявлених ними недоліків, а копія акту не вручена особам, які повинні здійснювати контроль за дотриманням вимог діючого законодавства при здійсненні робіт з реконструкції ліній електропередач.
Твердження у апеляційній скарзі про те, що опори ліній електропередач відповідач мав можливість поставити на більш віддалену відстань від будинку позивача, а при виконанні робіт з проведення високовольтної лінії не були дотримані відповідні норми, належними доказами не підтверджені, так як для вирішення вказаного питання необхідні спеціальні знання, але позивачем не було заявлено клопотання про призначення відповідної судової експертизи, хоча таке право їй було роз'яснено судом, а також не надано інших документів, які б підтвердили твердження позивача.
Доводи позовної заяви про наявність впливу електромагнітного випромінювання на мешканців будинку, що призводить до різних захворювань, належними медичними документами не підтверджені.
Апеляційна скарга не містить доводів незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, тому відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України колегія суддів не переглядає рішення суду в зазначеній частині.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2020 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Г.І. Мостова