№33/824/3609/2020 Постанова винесена суддею Оксютою Т.Г.
Категорія: ч. 1 ст. 483 МК України
29 вересня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю представника Київської митниці Держмитслужби Тищенка Ю.В. та захисника Тищенка Р.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці Держмитслужби Кондратюка А.В. на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Республіки Білорусь, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1648 грн., з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил,вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №0614/10000/20 від 07.03.2020 року, а саме: «цигарки з фільтром Білоруського виробництва ОАО «ГРОДНЕНСКАЯ ТАБАЧНАЯ ФАБРИКА НЕМАН», марки «ФЭСТ», у картонній пачці без акцизних марок» у кількості 52 пачки, загальною вартістю 1648 грн.».
Транспортний засіб «VOLKSWAGEN Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2001 року випуску, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0614/10000/20 від 07.03.2020 року постановлено повернути ОСОБА_1 або її законному представнику у встановленому законом порядку.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Згідно з постановою, суд розглянув протокол про порушення митних правил №0614/10000/20, відповідно до якого, 07 березня 2020 року в пункті пропуску "Виступовичі" митного поста «Овруч» Київської митниці Держмитслужби о 07 годині 48 хвилини в напрямку в'їзд по смузі зелений коридор прослідував легковий автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н. НОМЕР_1 , який слідував з Республіки Білорусь в Україну під керуванням власника транспортного засобу громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
При проведенні прикордонно-митного контролю громадянка ОСОБА_1 пред'явила «контрольний талон» для проходження митного контролю по «зеленому коридору», який вибрано нею самостійно.
На підставі розрахунків аналізу та оцінки ризиків транспортний засіб був виведений із загальної черги і направлений зі смуги руху "зелений коридор" на смугу руху "червоний коридор" для поглибленого митного огляду.
При проведенні огляду салону автомобіля, а саме - в передній панелі приладів по середині знизу за тахографом, доступ до якого був можливий після демонтажу тахографа, було виявлено та вилучено цигарки з фільтром Білоруського виробництва ОАО «ГРОДНЕНСКАЯ ТАБАЧНАЯ ФАБРИКА НЕМАН», марки «ФЭСТ», у картонній пачці без акцизних марок в кількості 52 пачки (1040 шт. цигарок).
Таким чином, громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів.
Транспортний засіб із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувався для переміщення предметів порушення митних правил - «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н. НОМЕР_1 , вилучений у відповідності до ст. 511 МК України.
Визнавши винною ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, суддя місцевого суду наклав на неї адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил, що відповідає санкції указаної норми закону про порушення митних правил.
Також суд першої інстанції прийняв рішення про повернення ОСОБА_1 або її законному представнику у встановленому законом порядку транспортного засобу «VOLKSWAGEN Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2001 року випуску, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил, яке мотивував тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що у транспортному засобу марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н. НОМЕР_1 , який використовувався для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, від митного контролю, наявні спеціально виготовлені сховища (тайники). До того ж, переміщення товарів з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) ОСОБА_1 у вину поставлено не було, транспортний засіб не був безпосереднім предметом порушення митних правил, тому відповідно проведення оцінки не потребував, вилученню та конфіскації (з урахуванням санкції ч. 1 ст. 483 МК України) у такому випадку не підлягав.
На вказане судове рішення представник Київської митниці Держмитслужби Кондратюк А.В. подав апеляційну скаргу, в якій, не погоджуючись з постановою суду в частині рішення про повернення транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н. НОМЕР_1 , просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, застосувавши до неї стягнення у відповідності до санкції статті - штраф у розмірі 1684,80 гривень, конфіскацію цигарок, а так само конфіскацію транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER»,д.н. НОМЕР_1 .
В обґрунтування своїх вимог апелянт, навівши обставини, які були досліджені судом першої інстанції, в апеляційній скарзі лише зазначив, що за матеріалами справи встановлено та доведено під час огляду транспортного засобу «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н. НОМЕР_1 , що предмети порушення митних правил перебували в сховищі (тайнику), доступ до якого був можливий після демонтажу конструктивної частини панелі, тобто здійснювався монтаж частини панелі приладів з метою доступу до конструктивних ємностей, що в повному обсязі відповідає, визначеному у п. 53 ч. 2 ст. 4 МК України, поняттю виготовленого сховища (тайника), а тому суд у відповідності до санкції ч. 1 ст. 483 МК України повинен був застосувати стягнення, в тому числі і щодо конфіскації вказаного вище транспортного засобу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Київської митниці Держмитслужби Тищенка Ю.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення захисника Тищенка Р.П. проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно ст. 487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Згідно ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до диспозиції ст. 483 МК України, відповідальність настає у разі переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару, згідно з УКТ ЗЕД, та його митної вартості.
Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, відповідаєфактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 не є предметом апеляційної перевірки, оскільки ніким не оспорюється.
З матеріалів справи про порушення митних правил та змісту судового рішення слідує, що, проаналізувавши в постанові всі представлені сторонами докази, суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України та, дотримуючись вимог ст. 33 КУпАП, наклав на неї основне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 1648 грн., з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил,вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №0614/10000/20 від 07.03.2020 року, а саме: «цигарки з фільтром Білоруського виробництва ОАО «ГРОДНЕНСКАЯ ТАБАЧНАЯ ФАБРИКА НЕМАН», марки «ФЭСТ», у картонній пачці без акцизних марок» у кількості 52 пачки, загальною вартістю 1648 грн.».
Що стосується висновку судді місцевого суду, яким обґрунтовано рішення про повернення ОСОБА_1 або її законному представнику вилученого під час здійснення провадження про порушення митних правил транспортного засобу «VOLKSWAGEN Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2001 року випуску, тобто незастосування додаткового стягнення у виді його конфіскації, то доводи апеляційної скарги представника митниці щодо його неправомірності, є непереконливими.
Санкцією ч. 1 ст. 483 МК України також передбачена конфіскація транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України лише за наявності у них спеціально виготовлених сховищ (тайників).
Відповідно до п. 53 ч. 1 ст. 4 МК України, спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані та пристосовані з цією метою конструктивні ємності чи предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо.
Таким чином, спеціально виготовлене сховище (тайник) в розумінні зазначеної вище норми закону є не будь-які конструктивні ємності автомобіля, а ті, які обладнанні і пристосовані з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України.
Як вбачається з матеріалів справи про порушення митних правил, приховані цигарки були виявлені в конструктивних ємностях автомобіля. Однак, в протоколі не зазначено яким чином конструктивні ємності автомобіля були обладнані і пристосовані з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України.
Також відомостей про те, що в автомобіль «VOLKSWAGEN Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , вносились зміни чи переобладнання не має, як і про те, що конструктивні елементи піддавались монтажу (демонтажу) чи розбиранню з вилученням окремих елементів для переобладнання у сховище (тайники) для незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а відтак, не може вважатись спеціально виготовленим сховищем в розумінні п. 53 ч. 1 ст. 4 МК України.
Крім того, правова кваліфікація визначена митним органом у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України, не містить кваліфікуючої ознаки «спеціальне сховище», тобто, як вірно вказав і суддя районного суду у постанові, переміщення товарів з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) ОСОБА_1 у вину поставлено не було, а суд самостійно не вправі вийти за межі суті правопорушення, викладеної в протоколі.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. При цьому, відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В той же час, згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України» зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску, параграф 78).
Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (пункти 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
Правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи), а необхідна рівновага не буде забезпечена, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у справі доказам і обґрунтовано прийшов до висновку, що оскільки митним органом не доведено, що приховані від митного контролю цигарки знаходились у спеціально виготовлених конструктивних порожнинах автомобіля, адже і відповідного висновку експерта не надано, тому доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль містить спеціально виготовлене сховище, не відповідають фактичним обставинам, та з урахуванням цього, а також співвідношення вартості предметів порушення митних правил із вартістю автомобіля, та особи порушника (його матеріального та сімейного стану), дійшов висновку про повернення автомобіля.
До того ж такий висновок достатньо вмотивований у судовому рішенні у взаємозв'язку між встановленими судом фактичними обставинами цього провадження та положеннями законодавства України з питань державної митної справи і практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи, що за своїм видом та розміром накладене суддею місцевого суду на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, апеляційне прохання слід визнати необґрунтованим, оскільки правові підстави для скасування постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року з прийняттям нового рішення, як про це просить у скарзі представник Київської митниці держмитслужби, під час апеляційного розгляду не встановлені, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 529 МК України, ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Кондратюка А.В. залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1648 грн., з конфіскацією в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил №0614/10000/20 від 07.03.2020 року, а саме: «цигарки з фільтром Білоруського виробництва ОАО «ГРОДНЕНСКАЯ ТАБАЧНАЯ ФАБРИКА НЕМАН», марки «ФЭСТ», у картонній пачці без акцизних марок» у кількості 52 пачки, загальною вартістю 1648 грн.», а вилучений транспортний засіб «VOLKSWAGEN Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , 2001 року випуску, повернуто ОСОБА_1 або її законному представнику, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.