ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 листопада 2020 року м. Київ № 640/26223/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з червня 2016 року по 14.08.2019р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію з 01.07.2016р. по 14.08.2019р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно призупинено виплату її пенсії у період з 01.07.2016р. по 14.08.2019р. з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на що вважає, її конституційне право на пенсійне забезпечення порушено.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером з 01.08.2014р. та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як внітрішньо переміщена особа.
Відповідно до довідки Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 19.03.2015р. № 3007004263 позивач була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.08.2017р. № 0000310027 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_2 .
Водночас, починаючи з 01.07.2016р. по 14.08.2019р. позивачу було припинено виплату пенсії.
З огляду на вищевикладене, 17.08.2018р. позивач звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.11.2018р. № 119425/03 позивача повідомлено про те, що на підставі рішення Комісії Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.10.2018р. позивачу відмовлено у продовженні виплати пенсії, з огляду на відсутність за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним в довідках про облік внутрішньо переміщених осіб.
В подальшому 14.08.2019р. позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії.
Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.12.2019р. № 294153/02 позивача повідомлено про те, що виплата її пенсії поновлена відповідно до заяви від 14.08.2019р. Проте, кошти, що не виплачені до місяця відновлення виплати та кошти з 14.08.2017р. з урахуванням ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ, який наразі не прийнятий.
Позивач вважаючи зупинення виплати її пенсії у період з 01.07.2016р. по 14.08.2019р. протиправним, звернулась до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Судом встановлено, що позивачу видана довідки внутрішньо переміщеної особи. При цьому, доказів прийняття рішення про її скасування відповідачем не надано.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що призначення та продовження виплати, зокрема, пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам є: перебування таких осіб на обліку, що підтверджується відповідною довідкою; наявність рахунку у ПАТ «Державний ощадний банк України».
Разом з тим, у контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно ст. 5 Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону, за правилами якої пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Як підкреслив Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 року у справі №243/5451/17, перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Однак, як свідчить аналіз положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Разом з тим, як суд першої зазначає, що рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.07.2016р. по 14.08.2019р. на підставі ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем не приймалось.
Одночасно, судом враховується, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено, зокрема, Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Вказаний Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 1).
Відповідно до п. 15 наведеного Порядку у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Водночас, суд зазначає, що постанова Уряду України від 25.04.2018 року №335 в частині, що стосується сум невиплачених пенсій, визнана протиправною та нечинною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 у справі № 640/18720/18, яке набрало законної сили 07.11.2019 року.
Як було встановлено раніше, ГУ ПФ в м. Києві не заперечує наявність права у позивача на виплату її пенсії за спірний період.
Проте, з посиланням на п. 15 Порядку №365, відповідач зазначає, що нараховані кошти за період з 01.07.2016р. по 14.08.2019р. будуть виплачені позивачу на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено. Разом з тим, відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.
Посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить ст. 46 Закону та свідчить про застосування до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, у той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 року у справі №243/5451/17 наголосив, що, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
У преамбулі до Закону зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Натомість, судовою колегією враховується, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймалося.
Таким чином, з урахуванням наведених норм права, суд вважає, що відповідач протиправно зупинив виплату позивачу пенсії за період з липня 2016 року по серпень 2019 року, внаслідок чого наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію за вказаний період.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з червня 2016 року по 14.08.2019р., підлягають задоволенню частково, оскільки з матеріалів справи вбачається, що виплата пенсії зупинена позивачу саме з 01.07.2016р., а не з червня 2016р.
З урахуванням наведеного та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов має бути задоволено частково.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст. 77, 122, 123, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2016р. по 14.08.2019р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію з 01.07.2016р. по 14.08.2019р.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 384, 2 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська