ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 листопада 2020 року м. Київ № 640/8848/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод"
до про Офісу великих платників податків Державної податкової служби визнання протиправними дій,
Приватне акціонерне товариство «Одеський коньячний завод» (65005, м. Одеса, вул. Млинова, 13, код ЄДР 00412056) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДР 43141471), в якій просить суд (з урахуванням заяви від 06.07.2020 №03-14/93301/20) визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо проведення перевірки, результати якої оформлено Актом від 20.03.2020 №69/28-10-53-07/00412056 "Про результати камеральної перевірки щодо виявлених помилок (порушень)".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/8848/20.
Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Офісу великих платників податків Державної податкової служби визначати Приватному акціонерному товариству «Одеський коньячний завод» грошові зобов'язання та приймати податкове повідомлення-рішення на підставі акта від 20.03.2020 №69/28-10-53-07/00412056.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2020 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» про забезпечення позову - відмовлено.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відповідачем при проведенні камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 20.03.2020 № 69/28-10-53-07/00412056 «Про результати камеральної перевірки щодо виявлених помилок (порушень)», було порушено порядок її проведення та використано відомості, що не охоплюються предметом камеральної перевірки, а відтак, на думку позивача, дії щодо здійснення камеральної перевірки, оформленої Актом перевірки та висновки, зроблені в Акті перевірки, є протиправними.
Також позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, зазначає, що оскільки питання щодо повноти нарахування та сплати плати за землю з урахуванням інших відомостей та документів, крім даних податкових декларацій, можуть бути перевірені тільки під час документальної перевірки при наявності підстав на її проведення, то відповідачем було фактично проведено не камеральну, а документальну перевірку, що в свою чергу свідчить про те, що дії Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо проведення перевірки, результати якої оформлено Актом від 20.03.2020 № 69/28-10-53-07/00412056 «Про результати камеральної перевірки щодо виявлених помилок (порушень)», є протиправними.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що ним було проведено камеральну перевірку та під час її проведення не було допущено жодного порушення порядку її проведення. Як на правомірність своїх дій відповідач посилався на те, що проведеною камеральною перевіркою податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, щодо правильності нарахування земельного податку і орендної плати з юридичних осіб за 2020 рік, встановлено порушення п. 286.1 ст. 286, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України (надалі також ПК України), а саме, позивачем при обчисленні земельного податку і орендної плати за 2020 рік не враховані дані Державного земельного кадастру щодо діючої нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
29.05.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягає на неправомірності дій відповідача щодо проведення камеральної перевірки з огляду на те, що фактично відповідачем була проведена не камеральна, а документальна перевірка, оскільки під час цієї перевірки використовувався додатковий документ, що не передбачений п. п. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПКУ, а саме - Лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 8-15-0.10-4927/2-19 від 05.06.2019 про надання інформації щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» за адресами: м. Одеса, вул. Мельницька; м. Одеса, вул. Банківська; м. Одеса, 7 км Овідіопольської дороги; м. Одеса, вул. Желябова; м. Одеса, вул. Мельницька.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної податкової служби з 19.03.2020 по 20.03.2020 проведено камеральну перевірку податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік ПрАТ «Одеський коньячний завод» (код ЄДР 00412056) щодо правильності нарахування земельного податку і орендної плати з юридичних осіб (платежі 18010500,18010600) за звітний (податковий) період, за 2020 рік.
Під час перевірки було встановлено, що ПрАТ «Одеський коньячний завод» (код ЄДР 00412056) до Одеського управління Офісу ВПП ДПС подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2020 № 9027315211 та від 17.02.2020 № 9027610216.
Згідно декларації № 9027315211 від 17.02.2020 підприємством задекларовано земельний податок у розмірі 983 357,42 грн за земельну ділянку площею 10551,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 15. - застосовано нормативну грошову оцінку (НГО) одиниці площі земельної ділянки 3106,68 грн. та ставку податку 3%.
Згідно декларації №9027610216 від 17.02.2020 підприємством задекларовано загальну суму орендної плати у розмірі 4 623 347,39 грн за земельні ділянки по наступним адресам:
- АДРЕСА_1 - площа земельної ділянки 19813,0 кв.м. - застосована НГО 2934,07 грн./кв.м., ставка податку 3%;
- м. Одеса, вул. Банківська, 58 - площа земельної ділянки 11159,0 кв.м. - застосована НГО 4706,61 грн./кв.м., ставка податку 3%;
- м. Одеса, 7 км Овідіопольської дороги - площа земельної ділянки 22564,0 кв.м. - застосована НГО 1238,88 грн./кв.м., ставка податку 3%;
- м. Одеса, вул. Желябова, 3 - площа земельної ділянки 8538,0 кв.м. - застосована НГО 1761,83 грн./кв.м., ставка податку 3%;
- м. Одеса, вул. Мельницька, 15 - площа земельної ділянки 293,0 кв.м. - застосована НГО 1574,05 грн./кв.м., ставка податку 3%.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з доданого відповідачем до відзиву Листа № 5884/9/28-10-49-09 від 22.05.2019, на запит останнього від Головного управління Держегеокадастру в Одеській області надійшов лист за №8-15-0.10-4927/2-19 від 05.06.2019 щодо нормативної грошової оцінки 1 кв. м. земельних ділянок ПрАТ «Одеський коньячний завод» за адресами: м. Одеса, вул. Мельницька, 13, м. Одеса, вул. Банківська, 58, м. Одеса, 7 км Овідіопольської дороги, м. Одеса, вул. Желябова, 3, м. Одеса, вул. Мельницька, 15 та повідомило, що НГО 1 кв.м. земельних ділянок при застосуванні локальних коефіцієнтів, Кф=3 та індексації станом на 01.01.2019 становить:
- м. Одеса, вул. Мельницька, 13 - 3569,42 грн./кв.м.;
- м. Одеса, вул. Банківська, 58 - 3463,9 грн./кв.м.;
- м. Одеса, 7 км Овідіопольської дороги - 1084,71 грн./кв.м.;
- м. Одеса, вул. Желябова, 3 - 2642,75 грн./кв.м.;
- м, Одеса, вул. Мельницька, 15 - 3397,82 грн./кв.м.
За результатами перевірки повноти та своєчасності нарахування земельного податку та орендної плати, з урахуванням Листа Головного управління Держегеокадастру в Одеській області №8-15-0.10-4927/2-19 від 05.06.2019, встановлено, що ПрАТ «Одеський коньячний завод» при обчисленні земельного податку та орендної плати за адресами: м. Одеса, вул. Мельницька, 13, м. Одеса, вул. Банківська, 58, м. Одеса, 7 км Овідіопольської дороги, м. Одеса, вул. Желябова, 3, м. Одеса, вул. Мельницька, 15 застосувало невірну нормативну грошову оцінку одиниці площі земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання з земельного податку за 2020 рік на суму 92 154,55 грн, (заниження місячної плати на 7679,55 грн) податкового зобов'язання з орендної плати за 2020 рік на суму 98 932,68 грн (заниження місячної плати на 8244,39 грн).
З урахуванням норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року №533-ІХ , 52-4 не нараховується і не сплачується за період з 1 березня по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності, заниження податкового зобов'язання з земельного податку за 10 місяців 2020 року складає 76 795,46 грн, з орендної плати заниження податкового зобов'язання за 10 місяців 2020 року складає - 82 443,9 грн.
Відтак перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.286.1 ст.286, п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), платником занижено:
- земельний податок (код бюджетної класифікації 18010500) на суму - 76 795,46 грн (10 місяців);
- орендну плату (код бюджетної класифікації 18010600) - 82 443,9 грн (10 місяців).
За наслідками перевірки Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної податкової служби складено акт від 20.03.2020 № 69/28-10-53-07/00412056 «Про результати камеральної перевірки щодо виявлених помилок (порушень)».
ПрАТ «Одеський коньячний завод» не погоджуючись з діями Одеського управління Офісу ВПП ДФС щодо проведення камеральної перевірки звернулось з відповідним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
При цьому, приписами ст. 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В свою чергу, особливості справляння податку за землю передбачені положеннями розділу XIII Податкового кодексу України.
Положеннями п. 269.1. ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно ст. 270.1. Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Положеннями пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п. 286.2 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
За правилами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання вищезазначених вимог Податкового кодексу України, 17.02.2020 позивачем до Одеського управління Офісу ВПП ДПС подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 17.02.2020 № 9027315211 та від 17.02.2020 № 9027610216.
Відповідно до пп. 191.1.2 п. 191.1. ст. 191 Податкового кодексу України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Згідно з приписами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Приписами п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що камеральна перевірка є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Аналогічної правової позиції дотримується також і Верховний Суд зокрема у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 826/14382/16.
При цьому, суд зауважує, що відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до приписів пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред'явлення направлення на перевірку.
При цьому у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Тобто, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при проведенні камеральної перевірки податкової декларації з плати за землю (земельного податку та орендної плати державної та комунальної власності) використовуються виключно дані, зазначені у такій податковій декларації (уточнюючому розрахунку). Водночас, відомості Головного управління Держегеокадастру в Одеській області щодо розміру НГО землі можуть бути використані органами ДПС при проведенні документальної перевірки, у тому числі документальної невиїзної перевірки.
Разом з тим, як було встановлено судом та вбачається зі змісту Акта камеральної перевірки, контролюючий орган, дійшов висновку, що позивачем було занижено суму податкового зобов'язання з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб за 2020 рік у податкових деклараціях від 17.02.2020 № 9027315211 та від 17.02.2020 № 9027610216 з плати за землю, використовуючи дані Листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 8-15-0.10-4927/2-19 від 05.06.2019 про розмір НГО земельних ділянок.
Отже відповідачем під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 20.03.2020 № 69/28-10-53-07/00412056, з'ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки.
Оскільки предметом камеральної перевірки, проведеної відповідачем, фактично було питання щодо правильності визначення розміру земельного податку, тобто питання, яке у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України має перевірятися податковим органом шляхом проведення документальної перевірки, суд приходить до висновку, що відповідачем при приведенні камеральної перевірки ПрАТ «Одеський коньячний завод» було порушено вимоги податкового законодавства, чинного на момент її проведення, що зумовлює протиправність його дій при проведенні такої перевірки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Таким чином з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Разом з тим, при розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».
З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. Відсутність у даному рішенні правової оцінки окремих доводів сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об'єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат розгляду даної справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод» (65005, м. Одеса, вул. Млинова, 13, код ЄДРПОУ 00412056) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДР 43141471) щодо проведення камеральної перевірки, оформленої актом камеральної перевірки податкової звітності земельного податку з юридичних осіб від 20.03.2020 №69/28-10-53-07/00412056.
3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, код ЄДР 43141471) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.