ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 листопада 2020 року м. Київ № 640/4284/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м.
Київ, вул. Шолуденка, 33/19)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невідшкодування позивачу суми податкової знижки за наслідками звітного 2018 року у розмірі 1269,00 грн; зобов'язати відповідача подати до відповідного управління Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачу коштів у розмірі 1269,00 грн, які зарахувати на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код банку 14360570, призначення платежу: поповнення поточного рахунку НОМЕР_2 позивача, НОМЕР_3 .
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11 січня 2019 року позивачем було подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2018 рік з метою отримання податкової знижки за накопичувальним страхуванням життя. Для підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації були долучені копії наступних документів: страхового полісу від 26 грудня 2016 року №100413551, страхового полісу від 26 грудня 2016 року №100413552, додатки до страхових полісів, квитанції про сплату страхових платежів за 2018 рік, паспорту позивача, реєстраційного номеру облікової картки платника податків. В поданій декларації було зазначено суму власного доходу, який включається до загального річного оподатковуваного доходу за 2018 рік - 49452,24 грн та суму податку на доходи фізичних осіб - 8901,40 грн. Крім того, у рядку 17 декларації у розділі V «розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з використанням права на податкову знижку із статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України» позивачем було визначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку, в розмірі 1269,00 грн. Дану суму позивачем було зазначено також у рядку 22.2 вказаної декларації як таку, що підлягає поверненню з бюджету. Податкова знижка, визначена позивачем, складалася з витрат у вигляді сплачених сум страхових платежів за договорами страхування життя. Проте, на час звернення позивача до суду, належна сума податку, яка підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку, відповідачем не повернута, тому позивач вважає таку бездіяльність відповідача противоправною.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі по тексту - ГУ ДФС у м. Києві) проведено камеральну перевірку податкової декларації позивача про майновий стан і доходи поданої за 2018 рік, за наслідками якої було встановлено, що у позивача відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2018 року, оскільки відповідно до наданої квитанції від 20 грудня 2018 року №0.0.1218424715.1 ідентифікувати, що витрати фактично понесені безпосередньо позивачем немає можливості, оскільки в платіжному дорученні відсутня інформація щодо платника. Також встановлено, що податкова декларація про майновий стан і доходи подана позивачем до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, в якій платник на обліку не перебуває. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - платників податків, податкова адреса: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2019 року замінено відповідача у справі, а саме: ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві замінено на ГУ ДФС у м. Києві. Така ухвала направлялася на адресу ГУ ДФС у м. Києві та була отримана останнім 15 травня 2019 року, однак правом на подання відзиву ГУ ДФС у м. Києві не скористалося.
З огляду на викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
11 січня 2019 року позивачем подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2018 рік з метою отримання податкової знижки за накопичувальним страхуванням життя.
На підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації було долучено копії наступних документів: страхових полісів від 26 грудня 2016 року №100413551, №100413552; додатків до страхових полісів від 23 листопада 2018 року; квитанції від 20 грудня 2018 року №0.0.1218424715.1 про сплату страхового платежу за 2018 рік; паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
В поданій декларації позивачем зазначено суму власного доходу, який включається до загального оподатковуваного доходу за 2018 рік - 49452,24 грн та суму податку на доходи фізичних осіб - 8901,40 грн.
Крім того, у рядку 17 декларації у розділі V «розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з використанням права на податкову знижку із статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України» позивачем було визначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку, в розмірі 1269,00 грн. Дану суму позивачем було зазначено також у рядку 22.2 вказаної декларації як таку, що підлягає поверненню з бюджету. Податкова знижка, визначена позивачем, складалася з витрат у виді сплачених сум страхових платежів за договорами страхування життя.
Проте, на час звернення позивача до суду, належна сума податку, яка підлягає поверненню з бюджету у зв'язку з використанням права на податкову знижку, відповідачем не повернута, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (надалі по тексту - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно із підпунктом 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Платник податку, який бажає скористатись податковою знижкою, заявляє про своє бажання шляхом подання податкової декларації за минулий календарний рік (до 1 травня року, наступного за звітним, в якому понесені витрати - відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України).
Відповідно до підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).
Підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України передбачено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Згідно з підпунктом 166.3.5 пункту 166.3 статті 166 ПК України, суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування): а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю - суму, визначену в абзаці 1 підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу; б) при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної в абзаці 1 підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї.
При цьому контролюючий орган зазначив, що сума не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці 1 підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПК України, в розрахунку на кожну особу, яка страхується, за кожний повний або неповний місяць страхування протягом звітного податкового року.
Як вже зазначено вище, на підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації було надано копії: страхових полісів від 26 грудня 2016 року №№100413551, 100413552; додатків до страхових полісів від 23 листопада 2018 року; квитанції від 20 грудня 2018 року №0.0.1218424715.1 про сплату страхового платежу за 2018 рік; паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII було встановлено такій розмір прожиткового мінімуму на 2018 рік: сума місячного прожиткового мінімуму у 2018 році складає 1762,00 грн.
Тобто, розмір податкової знижки не міг бути більшим за 2470,00 грн у розрахунку на календарний місяць та відповідно 29640,00 грн - за звітний календарний рік.
Як було визначено підпунктом 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПК України, загальний розмір нарахованої податкової знижки не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року у вигляді заробітної плати.
Судом встановлено, що 26 грудня 2016 року між позивачем та Приватним акціонерним товариств «МетЛайф» (надалі по тексту - ПрАТ «МетЛайф») було укладено договори страхування життя, які почали діяти з 26 грудня 2016 року. Факт укладання договорів страхування посвідчується страховими полісами №№ 100413551, 100413552, виданими 23 січня 2017 року, в яких відображено страхову суму у розмірі 111867,00 грн та річну страхову премію у розмірі 5054,00 грн.
Також, відповідно до додатків від 23 листопада 2018 року до вищезазначених страхових полісів збільшена річна страхова премія складає 6083,00 грн.
20 грудня 2018 року позивач сплатила вартість страхових послуг у розмірі 7050,00 грн на користь ПрАТ «МетЛайф», що підтверджується квитанцією від 20 грудня 2018 року №0.0.1218424715.1.
Відповідно до поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за підсумками 2018 року позивач, яка є резидентом і має реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_3 , мала дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 49452,24 грн. Дана податкова декларація містить відмітку про її отримання ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
З огляду на наведене, сума, яка підлягає поверненню позивачу згідно поданої декларації, складає 1269,00 грн.
В обґрунтування власних заперечень відповідач посилався на акт камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи, який, за словами відповідача, містить перелік порушень позивачем норм ПК України, які, на думку відповідача, позбавили позивача підстав для нарахування податкової знижки за наслідками звітного 2018 року. Водночас примірника такого акту відповідачем суду не надано, як і не надано будь-яких інших доказів та обґрунтування своєї позиції.
Так, зі слів відповідача, за результатами камеральної перевірки податкової декларації позивача встановлено, що на підставі квитанції від 20 грудня 2018 року №0.0.1218424715.1 неможливо ідентифікувати, що витрати понесені саме позивачем, оскільки у квитанції відсутня інформація щодо платника.
З цього приводу суд зазначає, що у квитанції від 20 грудня 2018 року №0.0.1218424715.1 відображена така обов'язкова інформація: вартість сплачених послуг - 7050,00 грн; дата здійснення операції - 20 грудня 2018 року; в рядку «призначення платежу» зазначено номери страхових полісів №№ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та П.І.Б. позивача; в рядку отримувач зазначено - ПрAT «МетЛайф».
В свою чергу, у копіях страхових полісів №№ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , які надавалися відповідачу разом з поданою декларацією за 2018 рік, вказано: страховик - ПрAT «МетЛайф», страхувальник - позивач.
На підставі викладеного суд робить висновок, що у поданому відповідачу платіжному документі наявна вичерпна інформація, що ідентифікує продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).
Отже, доводи відповідача в цій частині суд вважає безпідставними.
Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що податкова декларація про майновий стан і доходи, подана позивачем, була подана до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, в якій платник на обліку не перебуває.
Як встановлено самим відповідачем на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - платників податків, податкова адреса позивача: АДРЕСА_2 .
Судом, у свою чергу, встановлено, що у зв'язку з тим, що згідно з Указом Президента України від 07 лютого 2019 року №32/2019, м. Новоазовськ визнано тимчасово окупованим, фактичним місцем проживання позивача на час розгляду та вирішення справи по суті є АДРЕСА_3 .
Суд зауважує, що приписи статей 16, 63, 70 ПК України не зобов'язують фізичних осіб при зміні місця проживання, подавати до органів ДФС будь-які відомості.
В силу положень пункту 70.8 статті 70 ПК України про проведення державної реєстрації фізичної особи - платника податків у Державному реєстрі та внесення змін до даних, які містяться у Державному реєстрі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, інформує територіальний орган.
Отже, позивач, у випадку зміни фактичного місця проживання не зобов'язаний був повторно ставати на облік в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
Крім того, фактичні дії контролюючого органу, пов'язані з прийняттям декларації позивача за 2018 рік, а також проведення відповідної камеральної перевірки, свідчать про згоду та визнання перебування позивача на обліку саме в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на включення до податкової знижки звітного 2018 року суми витрат на страхування, фактично понесених ним протягом цього періоду, як це передбачено підпунктом 166.3.5 пункту 166.3 статті 166 ПК України. А тому заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Суд зауважує, що належним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи встановлений факт допущення відповідачем протиправної бездіяльності, буде саме зобов'язання відповідача підготувати та подати до відповідного органу Казначейства висновок про повернення позивачу коштів у розмірі 1269,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо невідшкодування ОСОБА_1 суми податкової знижки за наслідками звітного 2018 року у розмірі 1269,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві підготувати та подати до відповідного органу Казначейства висновок про повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 1269,00 грн шляхом зарахування їх на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код банку 14360570, призначення платежу: поповнення поточного рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 , НОМЕР_3 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук