ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 листопада 2020 року м. Київ № 754/17064/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_2 (
АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто
Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16)
про зобов'язання вчинити дії,-
До Деснянського районного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просять: зобов'язати відповідача повернути помилково перерахований збір до Пенсійного фонду України 10 вересня 2019 року від ОСОБА_1 в сумі 11 653,76 грн. та ОСОБА_2 в сумі 11 653,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що придбання житла ними відбувалось вперше, а відтак відповідно до вимог Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» позивачі відносяться до категорії осіб, які звільняються від сплати пенсійного збору. При цьому, дана обставина підтверджується витягом із державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року позовну заяву направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва за підсудністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві стверджував, що документи, які свідчать про те, що позивачем житло придбавалось вперше, не можуть бути наявні в Управлінні, оскільки ані реєстрацію договорів купівлі-продажу, ані реєстрацію права власності на житло Управління не здійснює. Крім того, покладання на Управління обов'язку доведення факту щодо придбання житла громадянином не вперше є по своїй суті абстрактним та неможливим, оскільки останній, не є суб'єктом владних повноважень, що здійснює саме реєстрацію договорів купівлі-продажу та реєстрацію права власності.
На думку відповідача, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання позивачем нерухомості вперше та вказані обставини в сукупності свідчать, про відсутність протиправних дій Управління.
Також представник відповідача зазначив, що позивачами не надано доказів придбання квартири, а саме копію договору купівлі-продажу.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції №22617830 від 10 вересня 2019 року ОСОБА_2 сплачено 11 653,76 грн., де в призначенні платежу вказано: збір з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна.
Крім того, 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 сплачено 11 653,76 грн. збір з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції №22617556 від 10 вересня 2019 року.
27 вересня 2019 року позивачі звернулись до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявами щодо повернення сплаченого позивачами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Листом №260141/05 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві ОСОБА_1 повідомило, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, для встановлення правових підстав щодо повернення сплаченого збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна рекомендовано звернутись до суду.
Також, листом №260135/05 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві ОСОБА_2 повідомило, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, для встановлення правових підстав щодо повернення сплаченого збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна рекомендовано звернутись до суду.
Вказані обставини зумовили звернення позивачів до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Тобто, вказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки:
1) громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла;
2) громадяни, які придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
При цьому, слід звернути увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла.
Питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше, однак, ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Таким чином, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, а тому саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вимогами статті 379 Цивільного кодексу України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Першою ознакою є призначення для проживання в ньому людини, що засвідчує приналежність житла до житлового фонду України.
Так, відповідно до статті 4 Житлового кодексу УРСР, житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України. При цьому не входять до житлового фонду нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР, житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
Зміст призначення житла визначається статтею 6 Житлового кодексу УРСР, відповідно до якого жилі будинки й жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Також забороняється надавати приміщення в жилих будинках для потреб промислового характеру.
Нормами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - покладено на відповідача.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зобов'язано довести, що позивачі придбали житло не вперше.
Наведені у відзиві твердження відповідача не знайшли свого документального та нормативного підтвердження, а відтак відхиляються судом як необґрунтовані.
Таким чином, з наведеного вбачається, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у поверненні позивачам безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими та неправомірними, оскільки ненадання позивачем документів (у вигляді окремого підтверджуючого документа, форма та суб'єкт видачі якого чинним законодавством не передбачені), що підтверджують придбання нерухомого майна вперше, не є підставою для відмови у поверненні такого збору.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 20 серпня 2015 року по справі К/800/41597/14 від 27 січня 2015 року по справі К/9991/22832/12, від 22 травня 2014 року у справі № К/800/18016/14.
В частині доводів представника відповідача стосовно того, що позивачами не надано копії договору купівлі-продажу, суд зазначає, що саме наявні в матеріалах справи копії квитанцій від 10 вересня 2019 року підтверджують факт сплати позивачами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та є належними доказами понесення таких витрат.
При цьому, вказані копії квитанцій містять як відмітку банківської установи щодо списання коштів, так і відбиток печатки та підпис приватного нотаріуса, яким посвідчено договір купівлі-продажу.
Відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Поряд з цим, пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання надається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону одержувача, реквізити рахунку одержувача коштів, сума платежу, що підлягає поверненню.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів:
- заяви платника;
- подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету;
- платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі мають право на повернення суми збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.
Суд звертає увагу, що позивачами заявлено позовну вимогу щодо зобов'язання повернення помилково сплачених ними коштів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
В той же час, суд враховує, що подання на повернення вказаних коштів відповідачем не складено внаслідок надання позивачам відмов у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, викладених у листах №260141/05 та №260135/05.
За таких обставин, суд, керуючись вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне визнати протиправними відмов Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі по 11 653,76 грн.
Водночас, суд зазначає, що єдиним за свою суттю способом відновлення порушених прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів подання про повернення позивачам безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу житлової нерухомості у розмірі по 11 653,76 грн.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладену у листі №260135/05 щодо повернення ОСОБА_2 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в сумі 11 653,76 грн., сплаченого згідно квитанції №22617830 від 10 вересня 2019 року.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладену у листі №260141/05 щодо повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в сумі 11 653,76 грн., сплаченого згідно квитанції №22617556 від 10 вересня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання на повернення ОСОБА_2 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в сумі 11 653,76 грн., сплаченого згідно квитанції №22617830 від 10 вересня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання на повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в сумі 11 653,76 грн., сплаченого згідно квитанції №22617556 від 10 вересня 2019 року.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук