ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 листопада 2020 року м. Київ № 640/9010/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»
до третя особаОфісу великих платників податків Державної податкової служби Державна податкова служба України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2020 №0000684503,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2020 №0000684503.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення від 27.02.2020 №0000684503 є протиправним, застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних є безпідставним, оскільки позивачем направлені за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем податкові накладні до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України у встановлений строк, протягом операційного дня, чим належним чином виконано покладений обов'язок щодо реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних. Також позивач зазначає, що проведену Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі Офісом великих платників податків Державної податкової служби) перевірку проведено повторно за період, який уже перевірявся згідно актів камеральної перевірки від 15.03.2019 №836/28-10-42-03/39592941, від 28.05.2019 № 1557/28-10-42-03/39592941, від 01.07.2019 № 1949/28-10-42-03/39592941, від 22.10.2019 № 343/28-10-42-03/39592941 з прийняттям за результатами цих перевірок податкових повідомлень-рішень №0001244203 від 12.04.2019, №0002374203 від 01.07.2019, №0001244203 від 12.04.2019, №0000564503 від 14.11.2019. Отже повторна перевірка за період, що перевірявся, та відповідно застосування штрафних санкцій здійснено податковим органом в порушення вимого чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/9010/20 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Від представника Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (далі - відповідач) 25.05.2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами не погоджується та вважає, що для задоволення позову відсутні підстави. Вказує про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача та відсутність факту повторного притягнення до відповідальності за одне і те ж правопорушення.
04.06.2020 року, згідно відмітки служби діловодства, до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає про те, що не погоджується з доводами відповідача у повному обсязі та вважає їх такими, що не спростовують викладені в позовній заяві обставини.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 39592941).
За результатами перевірки оформлено акт перевірки від 28.01.2020 №235/28-10-45-03/39592941. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 844 455 грн. 66 коп.
На підставі акта перевірки 28.01.2020 №235/28-10-45-03/39592941 Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.02.2020 №0000684503, відповідно до якого відносно позивача застосований штраф на загальну суму 84 447 грн. 96 коп., у тому числі на суму 84 445 грн. 82 коп. у розмірі 10% за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів та на суму 2 грн. 14 коп. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно змісту п. 1201.1 ст. 1201 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Пунктами 2 та 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 встановлено, що операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації, операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.
Відповідно до пунктів 4 та 5 вказаного Порядку до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», Про електронні документи та електронний документообіг» та «Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 8 «Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі по тексту - Порядок №1246) податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.
Пунктом 11 Порядку №1246 встановлено, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та «Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
Відповідно до пунктів 12 та 13 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;
наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;
наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку №1246, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Згідно з пунктами 14 та 15 Порядку №1246 квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Отже реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком постачальника товарів чи послуг, якому кореспондує обов'язок ДФС, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних ДФС може лише в разі, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пункту 201.1 статті 201 та/або пункту 192.1 статті192 Податкового кодексу України. У такому разі протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин такого неприйняття.
Відтак, законодавством чітко визначено порядок оформлення, подачі, прийняття та реєстрації податкових накладних. При цьому, ведення Єдиного реєстру податкових накладних здійснюється ДФС України, на яку покладено обов'язок прийняття, реєстрації та обробки податкових накладних, поданих в електронному вигляді платником податків. Підставою для відмови у прийнятті податкових накладних в електронному вигляді може бути лише порушення їх формування у відповідності до податкового законодавства України.
З матеріалів справи вбачається, що податкову накладну № 5403 від 27.12.2018 відправлено на реєстрацію 15.01.2019 о 17:52. Як вбачається у акті №235/28-10-45-03/39592941 та відповіді ДФС на лист ТОВ «Київоблгаз Збут» від 05.02.2019 накладну отримано та зареєстровано 18.01.2019.
Відповідач посилається на Порядок № 1246 та зазначає, що відповідно до норм чинного податкового законодавства, повноваженням щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є виключної компетенцією Державної фіскальної служби. При цьому, як вбачається із відзиву відповідача, надіслання для реєстрації податкової накладної № 5403 від 27.12.2018 позивачем 15.01.2019 о 17:52., відповідачем не спростовується.
Суд акцентує увагу, що встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися лише в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 липня 2019 року по справі №0940/1600/18 та постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № №1640/3102/18.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
При цьому, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачена лише за умови вчинення платником податків порушень, визначених законами з питань оподаткування.
З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної за наявності його вини.
Враховуюче вищевикладене, вбачається, що позивачем були вчинені дії з метою реєстрації податкової накладної в межах строку, наданого Податковим кодексом України для такої реєстрації 15.01.2019 (з 8-ї до 20-ї години).
Щодо посилань позивача на те, що податковим органом здійснено перевірку за період, який вже перевірявся, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
За приписами пункту 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 23 червня 2018 року по справі №803/552/17, від 21 червня 2018 року по справі № 813/448/17, від 27 лютого 2018 року по справі № 808/918/17, від 13 лютого 2018 року по справі № 805/4016/16-а.
Також, зазначені норми права вказують на те, що своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є одним із напрямів, за яким проводиться камеральна перевірка.
Така перевірка проводиться без відома та згоди платника податків у приміщенні контролюючого органу на підставі даних, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних.
Також камеральна перевірка не потребує прийняття окремого рішення про її призначення, у якій би визначався період, що підлягає перевірці та її предмет.
Єдиним обмеженням, яке прямо встановлене Податковим кодексом України для проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є те, що вона може бути проведена у межах 1095 денного строку.
Отже, Податковий кодекс України не встановлює для контролюючого органу право проводити камеральну перевірку за напрямом та за період, що вже були предметом раніше проведеної камеральної перевірки.
Одночасно Податковий кодекс України не містить прямої заборони щодо проведення перевірок з питань підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України у межах строку, що встановлений пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України.
Вирішуючи спірні правовідносини, що склались між сторонами, суд враховує те, що одним із принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство України, згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Податковий кодекс України у спірних правовідносинах допускає множинне трактування прав контролюючого органу щодо повторного проведення камеральної перевірки, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Надаючи оцінку діям відповідача щодо проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування до податкових накладних, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, за період та з предмету, що був перевірений раніше, суд виходить також із того, що відповідач згідно з частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язки посадових та службових осіб контролюючих органів, у тому числі під час проведення камеральної перевірки, визначені у статті 21 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктами 21.1.2 - 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відтак, зазначені норми права зобов'язують посадових осіб контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки сумлінно виконувати свої обов'язки і забезпечувати ефективну перевірку дотримання платником податків строку реєстрації кожної податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкових накладних, що містилася в Єдиному реєстрі податкових накладних та була зареєстрована у період, охоплений камеральною перевіркою.
Саме по собі не забезпечення контролюючим органом належного дослідження документів та обставин, які становили предмет перевірки, не може бути підставою для визнання законним проведення повторної перевірки за період, що вже був охоплений аналогічними попередньо проведеними заходами податкового контролю.
Суд враховує, що згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується також на принципі невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.
У зв'язку з цим суд допускає, що у певних випадках повторне проведення камеральної перевірки з того ж предмету може бути виправданим та обумовлюватися необхідністю реалізації принципу невідворотність настання відповідальності за порушення податкового законодавства.
Разом з тим, з огляду на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення доцільності проведення повторної камеральної перевірки має бути доведений контролюючим органом у кожному окремому випадку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що при проведенні камеральної перевірки щодо порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством. Також, відповідач зазначив, що виявлені податкові накладні, які зареєстровані з порушенням граничного строку реєстрації, відрізняються, а тому твердження про повторне притягнення до відповідальності за одне і те ж саме правопорушення є необґрунтованим.
У той же час, жодних доводів щодо обставин, за яких повторна камеральна перевірка була б виправданою, відповідачем не зазначено та доказів на підтвердження цього суду не надано.
Так, дослідивши акти перевірки від 27.02.2020 №0000684503, від 15.03.2019 №836/28-10-42-03/39592941, від 28.05.2019 № 1557/28-10-42-03/39592941, від 01.07.2019 № 1949/28-10-42-03/39592941, від 22.10.2019 № 343/28-10-42-03/39592941 судом встановлено, що зазначені у них посилання на періоди, що перевірялися не є формальними. Під час їх проведення контролюючим органом дійсно перевірено дотримання строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних, що внесені до Єдиного реєстру податкових накладних протягом таких періодів. У межах цих камеральних перевірок були встановлені факти порушення строку реєстрації податкових накладних, що складені протягом 2017 - 2019 років.
Дослідивши акт від 27.02.2020 №0000684503, судом встановлено, що під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом були встановлені факти порушення строку реєстрації податкових накладних, які складені в період з 22.10.2018 по 14.08.2019 та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 19.11.2018 по 10.09.2019 року.
Відомості про такі податкові накладні були наявні у Єдиному реєстрі податкових накладних на час проведення камеральних перевірок, результати яких оформлені актами від 15.03.2019 №836/28-10-42-03/39592941, від 28.05.2019 № 1557/28-10-42-03/39592941, від 01.07.2019 № 1949/28-10-42-03/39592941, від 22.10.2019 № 343/28-10-42-03/39592941, а факти порушення строку їх реєстрації могли та мали бути виявлені контролюючим органом під час проведення зазначених перевірок.
У відповідності до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку про те, що дії відповідача щодо проведення повторної камеральної перевірки з того ж предмету за період з 22.10.2018 по 10.09.2019 не відповідають критеріям, що визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд неодноразово (зокрема у постановах від 22 серпня 2018 року у справі №812/1283/17, від 11 липня 2019 року у справі №804/8855/14, від 20 вересня 2019 року у справі №0340/1931/18) висловлював правову позицію, відповідно до якої здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку. У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи, що повторна камеральна перевірка ТОВ «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» за період з 22.10.2018 по 13.09.2019 була проведена за відсутності законних підстав, застосування штрафу за порушення, які мали місце в цей період, також є незаконним.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 27.02.2020 №0000684503 підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суд враховує, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2020 №0000684503.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 39592941, місцезнаходження: 04108, м. Київ, пр. Свободи, 2Г, літ. А) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривні 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43141471, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.