17 листопада 2020 року справа № 580/3583/20
10 годин 20 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 580/3583/20
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач Коваленко С.О. - особисто]
до Управління поліції охорони в Черкаській області (вул. Хоменка, 3/1, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40109037) [представник відповідача Дудник Н.А. - за довіреністю]
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.
02.09.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Черкаській області, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги під час звільнення;
- зобов'язати Управління поліції охорони в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу під час звільнення у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 (двадцять) календарних років служби.
В обґрунтування вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідач всупереч вимог закону не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні, право на яку він має за законом, за стаж 20 років служби. Позивачем зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги під час звільнення за власним бажанням передбачено пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) і не пов'язано з отриманням (призначенням) пенсії. Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, 05.10.2020 подав відзив на позов, а 22.10.2020 - доповнення до відзиву, де зазначив, що позивач звільнився за власним бажанням та на час звільнення зі служби не набув права на пенсію. Відповідно до частини 1 статті 9 та статті 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 встановлено, що одноразова грошова допомога виплачується особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я та звільнені зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконання невиконанням умов контракту командуванням за наявності вислуги 10 років і більше. Відповідно до Постанови № 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Особам, звільненим зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується місячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням. Оскільки позивач не має права на пенсію, то правові підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відсутні. В обґрунтування доводів відповідачем зазначено ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 №К/800/44979/14. У доповненні до відзиву від 22.10.2020 відповідачем зазначено, що позовна заява підписана позивачем 01.09.2020, через 2 роки 4 місяці 20 днів після звільнення зі служби, а відповідно до пункту 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову повністю.
У заяві від 12.10.2020 позивачем зазначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій.
Ухвалою від 21.09.2020 відкрито спрощено провадження у справі, призначено судове засідання на 05.10.2020. Ухвалою від 05.10.2020 оголошено перерву до 11.11.2020. Ухвалою від 11.11.2020 оголошено перерву до 16.11.2020. Ухвалою від 16.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строків звернення до суду, позаяк одноразова грошова допомога входить до фонду оплати праці та згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
Суд встановив, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 03.09.1999 прийнятий на службу в ОВС України (а.с.5). 06.11.2015 позивача звільнено зі служби ОВС України. 07.11.2015 позивача прийнято на службу в Національній поліції (а.с.5 - зворотній бік). 11.04.2018 позивача звільнено зі служби в національній поліції (а.с.5 - зворотній бік).
Наказом від 11.04.2018 №265 о/с позивача, старшого лейтенанта поліції, інспектора взводу реагування Смілянського міжрайонного відділу звільнено зі служби в поліції з 11.04.2018 відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). У наказі зазначено, що вислуга років позивача на день звільнення складає - 20 років 07 місяців 01 день (ЗС - 01 рік 04 місяці 24 дні, в ОВС - 16 років 09 місяців 03 днів, в поліції - 02 роки 05 місяців 04 дні).
Вважаючи неповним розрахунок під час звільнення, позивач 25.04.2018 звернувся до начальника УПО в Черкаській області із заявою про нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Листом відповідача від 04.05.2018 № 36/к-п відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю у позивача права на пенсію.
23.05.2018 позивач звернувся до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України із запитом на інформацію щодо наявності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 04.06.2018 № К-365/29/2/01-2018 надано відповідь на запит.
06.07.2018 позивач повторно звернувся до відповідача про нарахування та виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням листа Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 04.06.2018 № К-365/29/2/01-2018.
Листом відповідача від 18.07.2019 № 51/К-п позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю у позивача права на пенсію.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, під час звільнення зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2262 та абзацу 4 пункту 10 Постанови №393.
Верховний Суд (у постанові від 26.06.2019 у справі №821/3762/15-а (ЄДРСР 82684787) зазначив, що за змістом преамбули Закону №2262 цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. У пункті 24 розділу VI постанови ВС зазначив, що наведені положення пункту 10 Постанови №393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію. Зі змісту зазначених норм вбачається, що частиною першою статті 9 Закону № 2262 встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам: які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше. Верховний Суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги, що має разовий характер, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав. Таким чином не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги. Оскільки позивач має більше 10 років вислуги, то висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач набув право на виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, на думку колегії суддів, є правильним.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Позаяк зазначена норма процесуального закону є імперативною, суд врахував правову позицію Верховного Суду у подібній категорії справ у постанові від 26.06.2019 (справа №821/3762/15-а).
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2262 виплата зазначеної в частинах 1 та 2 цієї статті одноразової грошової допомоги під час звільнення зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Кодексом адміністративного судочинства України (пункту 1 статті 77) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 цього Кодексу.
Оцінюючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги під час звільнення за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вони є протиправними, позаяк відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому позовні вимоги про зобов'язання Управління поліції охорони в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу під час звільнення у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення належить задовольнити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління поліції охорони в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу під час звільнення у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення у частині «за 20 (двадцять) календарних років служби» суд зазначає, що пункт 10 постанови № 393 передбачає: «які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а кількість календарних років служби (а саме 20) не є предметом доказування у даній справі, у зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги у формулюванні позивача належить відмовити.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позов задоволено частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 16.09.2020 № 153 наявною у матеріалах справи (а.с.14), суд дійшов висновку про пропорційне стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги під час звільнення згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» із змінами.
Зобов'язати Управління поліції охорони в Черкаській області (вул. Хоменка, 3/1, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40109037) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Черкаській області (вул. Хоменка, 3/1, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40109037) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати із сплати судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ];
відповідач: Управління поліції охорони в Черкаській області [вул. Хоменка, 3/1, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40109037].
Повне судове рішення складено 20.11.2020
Суддя Л.В. Трофімова