19 листопада 2020 року справа № 580/4573/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
16 жовтня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538), в якій просить:
1) визнати неправомірною відмову відповідача від 05.10.2020 № 5623-5939/Г-02/8-2300/20 про підтвердження перебування позивача в трудових відносинах в малому підприємстві "КіМ" та ПВФ "Каштан"з 07.08.1991 по 22.01.1998;
2) підтвердити період перебування позивача в трудових відносинах в малому підприємстві "КіМ" та ПВФ "Каштан"з 07.08.1991 по 22.01.1998.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з метою виходу на пенсію по інвалідності 14.07.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з відповідною заявою. Проте листом №2300-0302-8/36913 від 30.07.2020 йому відмовлено у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю відповідного страхового стажу, до якого не зараховано період перебування в трудових відносинах в малому підприємстві "КіМ" та ПВФ "Каштан" з 07.08.1991 по 22.01.1998, так як відсутні записи про реорганізацію підприємства.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.11.2020 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого останній просив адміністративний позов залишити без задоволення та зазначив, що в позовній заяві позивач хоче підтвердити свій трудовий стаж роботи на підприємстві ПВФ «Каштан» показами свідків. Проте, відповідно до документів пенсійних справ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ПВФ «Каштан» не працювали, а тому підтвердити спірний період роботи не можуть.
13.11.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що без належної перевірки показань свідків, відповідач протиправно відмови йому у призначенні пенсії.
Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у письмовому провадженні.
Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, поясненнях на позовну заяву та відзиві, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.
21.09.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підтвердити йому трудовий стаж в малому підприємстві «Кім» та ПВФ «Каштан» в період з 07.08.1991 по 22.01.1998 та призначити йому пенсію по інвалідності. Крім того просив опитати свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3
05.10.2020 відповідач листом №5623-5939/Г-02/8-2300/20 надав відповідь, в якому зазначив, що стаж роботи не зарахований з тих підстав, що відповідно до документів пенсійних справ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ПВФ «Каштан» не працювали. Тому підтверджувати період його роботи з 07.08.1991 по 22.01.1998 не можуть. Крім того, за інформацією арбітражного керуючого ОСОБА_4 , документи ПВФ «Каштан» керівник зазначеної фірми йому не передавав.
Не погоджуючись з даною відповіддю позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.1.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно із частинами першою, другою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Суд зазначає, що звернувшись до відповідача із заявою про зарахування стажу роботи в малому підприємстві "КіМ" та ПВФ "Каштан"з 07.08.1991 по 22.01.1998 та призначення пенсії по інвалідності позивач надав такі документи:
1) лист державного архіву Черкаської області від 10.09.2020 №Г-20;
2) копію трудової книжки;
3) копію витягу з військового квитка;
4) електронний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців;
5) письмові пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ;
6) копію виписки із медичної картки ОСОБА_1 ;
7) копії відповіді архівного сектору Чигиринської РДА від 04.01.2018 №05/04-02;
8) копію довідки МСЕК про інвалідність;
9) копію паспорта та ідентифікаційного номера;
10) копію довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.
Крім того, в даній заяві позивач просив опитати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості свідків.
Розглянувши дану заяву 05.10.2020 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що стаж роботи не зарахований з тих підстав, що відповідно до документів пенсійних справ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ПВФ «Каштан» не працювали. Тому підтверджувати період його роботи з 07.08.1991 по 22.01.1998 не можуть. Крім того, за інформацією арбітражного керуючого ОСОБА_4 , документи ПВФ «Каштан» керівник зазначеної фірми йому не передавав.
Суд звертає увагу, що до матеріалів позову позивачем додані письмові пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в яких вони зазначили, що в спірний період працювали на ПВФ «Каштан» і разом з ними працював і позивач.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено вжиття заходів, передбачених п.2 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" при визначенні стажу позивача.
Таким чином в процесі судового розгляду суд встановив, що відповідач неналежно розглянув подані позивачем документи, без використання наданих йому повноважень, а саме не викликав та не заслухав свідків, яких просив викликати позивач для підтвердження чи спростування факту його роботи в малому підприємстві "КіМ" та ПВФ "Каштан"з 07.08.1991 по 22.01.1998.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАСУ, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При прийнятті такого рішення повинні бути враховані всі обставини спірних правовідносин.
За наведених обставин та особливостей правового регулювання, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу матеріалів справи, враховуючи недоведеність відповідачем правомірності вчиненої бездіяльності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, а саме визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви позивача від 21.09.2020 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву позивача від 21.09.2020, з врахуванням правової оцінки суду викладеної в мотивувальній частині даного рішення.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.09.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 21.0.2020, з врахуванням правової оцінки суду, викладеної в мотивувальній частині даного рішення.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складене 19.11.2020.
Суддя В.П. Тимошенко