Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
"20" листопада 2020 р. № 520/15887/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №520/15887/2020 шляхом зупинення дії індивідуального акта суб'єкта владних повноважень по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра Оборони України про визнання протиправним та скасування пункту наказу та зобов'язання поновити на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539;
- зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська 77/79, код ЄДРПОУ 24980799);
- звернути до негайного виконання судове рішення про поновлення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська 77/79, код ЄДРПОУ 24980799) та зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 17.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд адміністративної справи.
Через канцелярію суду 19.11.2020 року позивачем подано заяву про забезпечення позову у справі №520/15887/2020 шляхом зупинення дії індивідуального акта суб'єкта владних повноважень, в якій останній просить суд:
- задовольнити клопотання та звільнити позивача від сплати судового збору за подання даної заяви про забезпечення позову;
- зупинити дію пункту з параграфу § 3 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 27 жовтня 2020 року № 539 про увільнення генерал-майора ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від займаної посади начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і зарахування в розпорядження Міністра оборони України, а на термін перебування в розпорядженні - зарахування на всі види забезпечення та у списки Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (м. Вінниця) з виконанням обов'язків військової служби в межах, визначених командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України, до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 520/15877/20;
- заяву розглядати за участю позивача, якого повідомити про дату і час судового засідання по розгляду даної заяви про забезпечення позову.
Суд, дослідивши подану до суду заяву про забезпечення позову та долучені до неї докази, зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Положеннями ст. 152 КАС України визначено вимоги до зазначеної заяви та визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до приписів ч.7 ст. 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що заявником при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не надано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову у справі №520/15887/2020 шляхом зупинення дії індивідуального акта суб'єкта владних повноважень без додержання вимог статті 152 цього Кодексу.
При цьому, суд зазначає, що позивачем заявлено клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної заяви про забезпечення позову, в обґрунтування якого із посиланням на обставини поданого до суду позову вказано, що останній пов'язаний із проходженням позивачем військової служби, який до того ж є учасником бойових дій, а також позивачем із посиланням на пп. а п.1 ч.7 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вказано, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: позивачами є, зокрема: а) військовослужбовці.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із ст.1, 2 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що “гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: “У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати” (підпункт 12 пункту D).
Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі “Хаджіанастасіу проти Греції”, пункти 32-37).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя (“KREUZ v. POLAND” № 28249/95).
Суд зазначає, що приписами ст. 5 Закону України “Про судовий збір” передбачено пільги щодо сплати судового збору. Зокрема, відповідно до п. 13 ч.1. ст. 5 Закону України “Про судовий збір” визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Згідно із положеннями ч.2 ст.22 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Суд зазначає, що аналіз п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” в сукупності з ч.2 ст. 22 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Таким чином, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Матеріали справи та заяви про забезпечення позову свідчать, що вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, а оскаржує він акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень виданий стосовно проходження позивачем військової служби.
Відтак, зазначена підстава, вказана позивачем для звільнення його від сплати судового збору за звернення до суду із заявою про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає врахуванню.
Також суд зазначає, відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору, відстрочити сплату судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, у розумінні приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин із одночасним врахуванням судом майнового стану сторони.
Вищий адміністративний суд України у постанові Пленуму від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалах від 28.09.2015 по справі № 21-5496а15 та від 18.02.2016 по справі №826/6756/15.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що в якості підстави для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на обставини того, що він є військовослужбовцем.
Суд, дослідивши надані позивачем разом із заявою докази, зазначає наступне.
Матеріали заяви не містять доказів того, що майновий стан заявника не дозволяє сплатити судовий збір за звернення до суду із заявою про забезпечення позову.
Водночас, суд зазначає, що Державна податкова служба України формує й веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів, об'єкти оподаткування, сума нарахованих та/або отриманих доходів, сума нарахованих та/або сплачених податків, інформація про податкову знижку й податкові пільги платника податків.
Для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, фізична особа звертається особисто або через уповноважену особу до територіального органу ДПС за місцем свого проживання або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Для цього необхідно подати документ, що посвідчує особу та заяву встановленого зразка.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 05.07.2019 року по справі №140/2033/18.
Відтак, враховуючи обставини не надання позивачем до суду доказів того, що його майновий стан не дозволяє сплати судовий збір за звернення до суду із заявою про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи положення ч.7 ст. 154 КАС України, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №520/15887/2020 шляхом зупинення дії індивідуального акта суб'єкта владних повноважень по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра Оборони України про визнання протиправним та скасування пункту наказу та зобов'язання поновити на посаді підлягає поверненню заявнику без розгляду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 167, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №520/15887/2020 шляхом зупинення дії індивідуального акта суб'єкта владних повноважень по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра Оборони України про визнання протиправним та скасування пункту наказу та зобов'язання поновити на посаді - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.