Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 листопада 2020 р. № 520/6309/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.,
за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,
представника позивача - Лисенка В.С.,
представника відповідача - Харчишина О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -
Комунальне підприємство "Харківводоканал" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2020 №0000835410.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач формально дослідив обставини справи та застосував санкції лише по факту несвоєчасної реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, не врахувавши причин невчасної реєстрації податкових накладних - несвоєчасного перерахування субвенцій та невиконання Державною фіскальною службою України зобов'язань щодо збільшення реєстраційного ліміту підприємства в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість, покладених судовими рішеннями. З огляду на викладене, вважає, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.07.2020 р. о 10:00 год.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 11.11.2020 р. о 10:45 год.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Згідно наданого до суду відзиву на позов не погоджується з позовними вимогами Комунального підприємства «Харківводоканал» та просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що під час спірних правовідносин він діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Фахівцями Офісу великих платників податків Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку Комунального підприємства "Харківводоканал" з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних за період листопад 2019 року.
За результатами перевірки складено акт від 27.01.2020 №55/28-10-54-10-06/03361715, яким зафіксовано порушення вимог ст. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації КП "Харківводоканал" податкових накладних, складених у листопаді 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі наведених висновків акту перевірки Офісом ВПП ДПС України було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2020 № 0000835410, яким до КП «Харківводоканал» застосовано штраф у розмірі 274 234,82 грн на підставі п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України
Скориставшись правом, наданим п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України, позивач подав скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 12.05.2020 №15811/6/99-00-08-05-05-06 скаргу КП "Харківводоканал" залишено без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.02.2020 року № 0000835410 залишено без змін.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, КП «Харківводоканал» звернулось до суду з цим позовом про визнання його протиправним та скасування.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
За приписами цієї ж норми платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту ЄРПН) податкову накладну та/або розрахунок коригування, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
У разі, якщо така сума, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 200-1.1, 200-1.2 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що складені платниками податку податкові накладні, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлені законодавством терміни, за порушення яких передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій. При цьому, платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України.
Приписами п.200-1.3 ст.200.1 ПК України унормовано формулу, за якою розраховується сума, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:
УНакл = УНаклОтр + УМитн + УПопРах + УОвердрафт - УНаклВид - УВідшкод - УПеревищ,
де УНакл - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; УМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; УПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті.
Під час розрахунку показника УПопРах також враховується сума коштів у разі проведення органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку. При цьому для поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до виконання в повному обсязі за коригуючими реєстрами.
Наведеним вище приписам п.200-1.3 ст.200-1 ПК України кореспондують положення абз.6 п. 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі по тексту Порядок № 569).
Відповідно до абз. 7 п.9 Порядку № 569 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), інформація про проведення таких розрахунків з податку подається Казначейством до ДФС у розрізі платників податку не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати проведення таких розрахунків відповідно до порядку взаємодії органів ДФС та органів Казначейства в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.
На підставі отриманої від Казначейства інформації ДФС зменшує суми залишку узгоджених податкових зобов'язань з податку платника, не сплачених до бюджету, cтрок сплати яких настав, що виникли на підставі податкових декларацій з податку (поданих контролюючому органу починаючи з податкової звітності за липень 2015 р. - для платників податку, що застосовують місячний звітний період, за III квартал 2015 р. - для платників податку, що застосовують квартальний звітний період), які обліковуються в ДФС.
У день отримання коригуючих реєстрів Казначейство на підставі таких реєстрів зменшує суму наявного залишку узгоджених податкових зобов'язань, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, про що повідомляє ДФС.
ДФС на підставі інформації про зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації збільшує суму поповнення електронного рахунка такого платника податку на суму такого зменшення.
Положення п.200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України визначають перелік допустимих джерел поповнення реєстраційного ліміту у межах системи електронного адміністрування з податку на додану вартість.
Так, згідно з пп. «а» - «в» п.200.1-4 ст.200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:
з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;
з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;
з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.
Отже, змісту п.200-1.4 ст.200-1 ПК України вказує на те, що джерелами поповнення реєстраційного ліміту платника податків у спірних відносинах є: поповнення з поточного рахунку (п.п. «а» п.200-1.4 ст.200-1 ПК України) та поповнення за рахунок субвенційних перерахувань з Державного бюджет) України (пп. «в» п.200-1.4 ст.200-1 ПК України).
Судом встановлено, що у листопаді 2019 Комунальним підприємством «Харківводоканал» було виписано податкових накладних на загальну суму ПДВ 2 188 417,08 грн., які були зареєстровані з порушенням установленого п.201.10 ст.201 ПК України строку реєстрації.
Фактичні дані щодо реквізитів, дати реєстрації та суми реєстрації податкових накладних, які були предметом перевірки, визнаються сторонами, спір щодо цих обставин між сторонами відсутній.
Отже, суть спору полягає у дослідженні правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.120-1.1 ст.120-1 ПК України.
Як встановлено судом, згідно з витягами з системи електронного адміністрування податку на додану вартість, поданих КП «Харківводоканал», сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН (реєстраційний ліміт) мала від'ємне (мінусове) значення, починаючи з 30.09.2015 (- 9 837 919,33 грн.), а також станом на 31.12.2015 (- 17 314 043,63 грн.); станом на 31.03.2016 (- 37 111 017,08 грн.); станом на 30.06.2016 (- 46 840 002,17 грн.); станом на 30.09.2016 (- 63 205 472,50 грн.), станом на 30.12.2016 (- 21 870 519,45 грн.), станом на 30.03.2017 (- 35 286 967,11 грн.), станом на 22.06.2017 (- 46 062 810, 38 грн.), станом на 29.09.2017 (- 16 281 325,33 грн.), станом на 09.01.2018 (- 26 651 316,64 грн.), станом на 02.04.2018 (- 45 403 798,16 грн.), станом на 26.06.2018 (- 61 354 325,36 грн.), станом на 27.09.2018 (- 82 525 381,04 грн.), станом на 26.12.2018 (- 84 593 883,64 грн.), станом на 03.01.2019 (- 78 742 155,56 грн.), станом на 02.04.2019 (-91 675 884,35 грн.), станом на 27.06.2019 (-105 857 723, 37 грн.), станом на 30.09.2019 (-125 732 612,37 грн), станом на 31.10 2019 (-133 051 749,93 грн), станом на 29.11.2019 (-139 993 976,69 грн.).
Отже, від'ємна (мінусова) сума реєстраційного ліміту не давала можливості КП «Харківводоканал» здійснити реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних зокрема, в листопаді 2019 року.
Судом встановлено, що передумовою формування від'ємного значення електронного рахунку КП «Харківводоканал» в СЕА з ПДВ стало несвоєчасне зарахування Державною фіскальною службою України на рахунок КП «Харківводоканал» в СЕА з ПДВ сум субвенцій, отриманих підприємством у 2015 році та у 2017 році.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, відповідно до якого підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору.
Аналогічні за змістом положення містяться і у затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 р. № 332 Порядку та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах підприємствам, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
На виконання вищезазначених Порядків про надання субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах у 2015 та у 2017 роках Комунальним підприємством «Харківводоканал» було укладено Договори про організацію взаєморозрахунків з державним бюджетом за якими, у 2015 році підприємство повинно було отримати 66 592 159,48 грн., а у 2017 році - 123 015 395,73 грн.
Разом з тим, як встановлено судовими рішеннями у справі за № 820/1237/16, копії яких наявні в матеріалах справи, субвенція на погашення заборгованості з різниці в тарифах у 2015 році у розмірі 66 592 159,38 грн. не була врахована у сумі реєстраційного ліміту позивача у строки та у порядку, визначеному пунктом 9 Порядку № 569.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/1237/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016 та постановою Верховного Суду від 07.07.2020 позов КП «Харківводоканал» до Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України, треті особи: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, Державна казначейська служба України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України щодо не зарахування на електронний рахунок Комунального підприємства «Харківводоканал» в СЕА з ПДВ сум погашення заборгованості з податку на додану вартість у вигляді субвенції.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України та Державну казначейську службу України вчинити дії щодо зарахування на електронний рахунок Комунального підприємства «Харківводоканал» коштів, які проведені по взаєморозрахункам з погашення заборгованості з різниці в тарифах в рахунок заборгованості з податку на додану вартість у сумі 37 163 307,48 грн.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України та Державну казначейську службу України вчинити дії щодо зарахування на електронний рахунок Комунального підприємства «Харківводоканал» коштів, які відображені у табл. №3 додатка №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» Декларації за січень 2016 року, в сумі 29 428 852 грн.
Отже, судовими рішеннями по справі №820/1237/16 встановлено той факт, що КП «Харківводоканал» було позбавлене права врахування суми, отриманих субвенційних перерахувань у 2015 році у загальній сумі 66 мільйонів гривень, саме внаслідок бездіяльності органів публічної влади, зокрема Державної фіскальної служби України.
На окрему увагу заслуговує висновок суду апеляційної інстанції у зазначеній справі про те, що бездіяльність органів державної влади свідчить про порушення приписів діючого законодавства та спричиняє перепони у господарській діяльності підприємства позивача у вигляді відсутності можливості реєстрації та видачі податкових накладних контрагентам КП «Харківводоканал» для формування останніми суми податкового кредиту за відповідний звітний період.
Однак, фактичне зарахування вказаної суми на рахунок позивача в СЕА ПДВ відбулося лише 04.11.2016, після примусового виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/1237/16, що підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями витягів з СЕА ПДВ за 04.11.2016 (сума реєстраційного ліміту - 71 072 983,97 грн.) та від 07.11.2016 (сума реєстраційного ліміту - 12 073 666,91 грн.).
Тобто, реєстраційний ліміт позивача в СЕА ПДВ протягом одного року та чотирьох місяців функціонував без врахування джерела поповнення системи електронного адміністрування з податку на додану вартість у розмірі 66 592 159,38 грн.
Крім того, в рамках розгляду справи №820/1410/18 судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивачем укладено договори про організацію взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (далі по тексту - Договори) на загальну суму 123 015 395,73 грн. для погашення заборгованості КП «Харківводоканал» з податку на додану вартість: від 27.06.2017 №3-21/з та №4-21/з, від 13.11.2017 №36-21/з, №39-21/з та №41-21/з, від 17.11.2017 №38-21/з, від 19.12.2017 №51-21/з.
Однак, процедура розрахунків була проведена лише за договором від 27.06.2017 №4-21/з, кошти на виконання решти договорів на рахунок КП «Харківводоканал» не надійшли, що позбавило позивача розрахуватися по боргових зобов'язаннях перед державним бюджетом з податку на додану вартість на загальну суму 74 768 244,37 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/1410/18, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 та постановою Верховного Суду від 12.02.2019, визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування комунальному підприємству «Харківводоканал» субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 № 332 від 27.06.2017 № 3-21/з, від 13.11.2017 № 36-21/з, від 13.11.2017 № 39-21/з, від 13.11.2017 № 41-21/з, від 17.11.2017 № 38-21/з, від 19.12.2017 № 51-21/з та не доведення цього рішення до відома Казначейства. Зобов'язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 : №332 від 27.06.2017 №3-21/з, від 13.11.2017 №36-21/з, від 13.11.2017 №39-21/з, від 13.11.2017 №41-21/з, від 17.11.2017 №38-21/з, від 19.12.2017 №51-21/з та довести рішення до Казначейства.
Однак, Міністерством фінансів України, всупереч вказаним судовим рішенням, не було вчинено дій щодо перерахування позивачу субвенцій в розмірі 74 768 244,37 грн., що обумовило відсутність цих коштів на рахунку Комунального підприємства «Харківводоканал» у СЕА ПДВ.
Тобто, КП «Харківводоканал» не отримало субвенції з державного бюджету як джерела поповнення СЕА з ПДВ через протиправну бездіяльність органу державної влади, яка мала місце у 2017 році.
Судом встановлено, що з серпня 2017 року по теперішній час реєстраційний ліміт Комунального підприємства «Харківводоканал» не набував позитивного значення, що підтверджується інформаційною довідкою позивача, витягами з СЕА ПДВ та не заперечується відповідачем.
Відповідно до пункту 11 Порядку №569 показники, зазначені у пункті 9 цього Порядку, обліковуються в розрізі платників податку наростаючим підсумком:
з 1 липня 2015 р. - для платників, що зареєстровані платниками податку до 1 липня 2015 р.;
з дати реєстрації платником податку, зазначеної у реєстрі платників податку, - для платників, що зареєстровані платниками податку після 1 липня 2015 року.
З аналізу викладеної норми випливає, що показники системи електронного адміністрування розраховуються у порядку п. 200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України та пункту 9 Порядку № 569 й функціонують на засадах нерозривності показників формули під час розрахунку реєстраційного ліміту платника податку.
Отже, несвоєчасне надходження субвенційних коштів у розмірі 66 592 159,38 грн, виділених Державою у 2015 році, та ненадходження коштів у розмірі 74 768 244,37 грн, виділених у 2017 році, обумовило подальше збільшення від'ємного значення електронного рахунку позивача в СЕА з ПДВ, та призвело до того, що від'ємний наростаючий підсумок переходив до показника 2018-2019 років, що, в свою чергу, унеможливило своєчасну реєстрацію КП «Харківводоканал» податкових накладних, виписаних у листопаді 2019 року.
Слід зазначити, що як вбачається з наданого протоколу Територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації від 05.07.2018 № 3 та розрахунків обсягів заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, звітів про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2019 роки, господарська діяльність позивача є збитковою.
Так, з вказаного вище протоколу від 05.07.2018 вбачається, що узгоджена сума заборгованості Держави щодо відшкодування збитків КП «Харківводоканал» на покриття різниці в тарифах лише протягом 2010-2015 років складає 356 355 781,91 грн.
В той же час, Висновком комісійного експертного економічного дослідження від 17.12.2018 №21 268/№2796 посвідчено, що тарифи підприємства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 носили збитковий характер, а господарська діяльність КП «Харківводоканал» внаслідок реалізації послуг з водопостачання та водовідведення за регульованими на державному рівні тарифами була збитковою.
Згідно із Балансом (Звітом про фінансовий стан) КП «Харківводоканал» станом на 30.09.2019 року його збитки склали 64 971 тис грн. А баланс (Звіт про фінансовий стан) за 2019 рік посвідчує той факт, що у відповідному періоді збитки підприємства вже дорівнювали 296 327 тис. грн.
Аналіз господарської діяльності позивача в листопаді 2019 року також свідчить про збитковість господарської діяльності КП «Харківводоканал», про що свідчить наданий позивачем витяг із оборотної відомості по поточним рахункам в банках.
Крім того, як встановлено судом, господарська діяльність КП «Харківводоканал» у листопаді 2019 року підлягала врегулюванню постановами Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту НКРЕКП) від 09.04.2019 №521 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 №1141» та від 09.04.2019 №522 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 листопада 2015 року №2868» додатком до яких є структура тарифів на послуги водопостачання та водовідведення.
В ході розгляду вказаної справи Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 26.03.2020 №20512/23823-23824 було посвідчено, що наслідком несвоєчасного прийняття НКРЕКП тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення лише за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 року становить 62 004,0 тис. грн. Наведені збитки, отримані Позивачем не з його вини, об'єктивно унеможливлюють поповнення електронного рахунку КП «Харківводоканал», і, як наслідок впливають на своєчасність реєстрації податкових накладних.
Беручи до уваги наведене, враховуючи необхідність здійснення поточної діяльності (зокрема, сплату податків, закупівлю необхідних матеріалів тощо), суд приходить до висновку про відсутність у позивача вільних обігових коштів, які могли б бути спрямовані на поповнення рахунку в СЕА ПДВ.
Аналіз структури тарифу КП «Харківводоканал» також вказує на те, що такої статті витрат, як поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування, не передбачено.
З викладеного вище випливає, що КП «Харківводоканал» не мало можливості спрямувати грошові кошти зі свого поточного рахунку на електронний рахунок в СЕА з ПДВ, оскільки державне регулювання господарської діяльності, з одного боку, унеможливлює отримання ним прибутку за рахунок самостійного підняття вартості послуг, а з іншого боку не дозволяє КП «Харківводоканал» спрямовувати кошти за напрямками, не передбаченими структурою тарифу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що запроваджений механізм державного регулювання послуг позивача, виключає використання ним такого джерела поповнення електронного рахунку, як власні грошові кошти.
Отже, КП «Харківводоканал» були об'єктивно недоступні для використання два допустимих джерела поповнення реєстраційного ліміту в СЕА з ПДВ як поповнення власними коштами з поточного рахунку, так і субвенційні надходження.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Як зазначалось вище, факт неналежного виконання державними органами обов'язків, визначених законодавством, щодо перерахування коштів субвенцій, що, у свою чергу, спричинило перепони у господарській діяльності підприємства позивача у вигляді відсутності можливості реєстрації податкових накладних, підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
З огляду на викладене, беручи до уваги безперервність та накопичувальний характер формування показників СЕА з ПДВ, суд зазначає, що саме дії відповідача та Міністерства фінансів України призвели до послідовного формування від'ємного значення СЕА з ПДВ, послідовного та безперервного позбавлення позивача можливості вчасно реєструвати податкові накладні і таким чином уникнути застосування штрафних санкцій.
Доводи відповідача про наявність у КП «Харківводоканал» податкового боргу з податку на додану вартість лише підтверджує збитковість діяльності позивача та відсутність у нього вільних обігових коштів, які могли б бути направлені на поповнення рахунку в СЕА з ПДВ.
При цьому, наявність податкового боргу зі сплати ПДВ, на відміну від перерахування субвенційних коштів, безпосередньо не впливає на стан реєстраційного ліміту в СЕА з ПДВ.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 23.07.2002 Справа Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні (п.79).
Тобто, Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції. Таким чином, передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям, притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, відтак наявні всі підстави для застосування частин другої статті 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини. Відтак, застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкових накладних, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України, можливе лише за наявності його вини.
Судом встановлено, що у спірних відносинах неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації підприємством податкових накладних відбулось з вини державних органів, у т.ч. контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та, як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.10.2018 по справі №818/1073/17.
Тобто, притягнення КП «Харківводоканал» до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які були складені у листопаді 2019 року, не відповідає засадам обґрунтованості, розсудливості та справедливості, враховуючи те, що підприємство виконало свій обов'язок з реєстрації податкових накладних у порядку п.200-1.9 ст.200-1 ПК України, незважаючи на значний від'ємний показник реєстраційного ліміту в СЕА з ПДВ, який був сформований, зокрема, через бездіяльність Міністерства фінансів України.
Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 по справі №857/1387/18 в обґрунтування неможливості звільнення позивача від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних, оскільки, в силу ч.5 ст.242 КАС України, обов'язковою для врахування судом є лише правова позиція Верховного Суду.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №816/1990/17 є необґрунтованими, оскільки остання ухвалена за інших фактичних обставин.
Так, у справі №816/1990/17 спір між сторонами виник у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних та розрахунків коригування, які платник податків вважав такими, що були складені помилково, за відсутності відповідної господарської операції, не утворювали податкового зобов'язання, а тому, на думку платника, не потребували своєчасної реєстрації. При цьому, вчинення податкового порушення у цій справі було обумовлене помилковим трактуванням платником норм ПК України, а не наявністю об'єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування.
Щодо тверджень відповідача про те, що під час камеральної перевірки не повинні братися до уваги направленість господарської діяльності позивача та збитковість тарифу, обґрунтовані з посиланням на постанову Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №807/1183/16, суд зазначає наступне.
У цій же постанові суд касаційної інстанції констатував, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджено обставин, якими податковий орган доводить склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не встановлено, з яких причин Підприємством допущено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, не з'ясовано, чи вчиняв дії платник податків, спрямовані на їх своєчасну реєстрацію, та чи було дотримано платником податків порядок реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, що зумовило необхідність здійснення нового розгляду справи.
З огляду на викладене, суд зазначає, що Верховним Судом вказано на необхідність дослідження обставин, за яких вчинене податкове правопорушення, та причин, які зумовили несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, а відтак, наявність вказаних обставин повинна була братися до уваги відповідачем при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій незалежно від того, який вид перевірки проводився.
Позивач у надісланій до податкового органу звітності повідомляв відповідача про збитковість діяльності, несвоєчасне перерахування субвенційних коштів у 2015 році та неперерахування субвенційних коштів, виділених у 2017 році, що підтверджено судовими рішеннями, наявність некомпенсованої заборгованості бюджету з погашення різниці в тарифах, та про негативний вплив цих обставин на можливість реєстрації позивачем податкових накладних. Однак, відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення цих обставин враховано не було.
З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 20.11.2018 по справі № 807/1183/16 та вважає, що доводи відповідача про камеральний вид перевірки не свідчать про правомірність та обґрунтованість дій відповідача щодо застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності накладення на КП «Харківводоканал» штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних, у зв'язку з відсутністю вини платника податків у такому порушенні.
Згідно із частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 21.02.2020 № 0000835410 прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Конторська, буд. 90, м. Харків, 61052, код 03361715) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, буд. 11 г, м. Київ, 04119, код 43141471) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 21.02.2020 №0000835410.
Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Конторська, буд. 90, м. Харків, 61052, код 03361715) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (вул. Дегтярівська, буд. 11 г, м. Київ, 04119, код 43141471) суму сплаченого судового збору у розмірі 4113,52 грн. (чотири тисячі сто тринадцять гривень 52 копійки).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2020 року.
Суддя Д.А. Волошин