Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 листопада 2020 р. справа № 520/11180/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 в поверненні ОСОБА_1 незаконно стягнутих коштів з грошового забезпечення позивача у розмірі 31042 (тридцять одна тисяча сорок дві) грн. 75 коп.;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача кошти в розмірі 31042 (тридцять одна тисяча сорок дві) грн. 75 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем у період з жовтня 2019 по червень 2020 року здійснювалось стягнення коштів за рахунок частини грошового забезпечення ОСОБА_1 , на підставі наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №577 від 01.10.2019 року, який скасований рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/10577/19 від 04.12.2019 року. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом про повернення надміру стягнених коштів, однак, відповідач відмовив у такому поверненні посилаючись на відсутність вказівки суду на необхідність вже утриманих коштів. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 04.09.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що грошові кошти у сумі 31042,75 грн. стягнуті з позивача на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2019 року №33 "Про результати службового розслідування" та у відповідності до п.29 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР. Таким чином, відповідач діяв в порядку, межах та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №17 від 15.01.5019 проведено службове розслідування, за фактом переплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , яких наказом командира військової частини заохочено додатковою грошовою премією та які на день заохочення мали не зняті раніше накладені дисциплінарні стягнення за 2016 рік.
За результатами проведення службового розслідування прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати проведення службового розслідування" №33 від 25.01.2019 року, яким визнано ОСОБА_1 , відповідальною особою по фактам переплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 .
Наказом Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №577 від 01.10.2019 року, позивача притягнено до повної матеріальної відповідальності на суму 69000 (шістдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп., за нанесення матеріальної шкоди неправомірними діями під час проходження військової служби на посаді начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_1 на суму 69000,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 в адміністративній справі №520/10577/19 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , Командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказів.
Визнано протиправним та скасовано наказ Командира військової частини НОМЕР_1 №33 від 25.01.2019 року, в частині визнання ОСОБА_1 відповідальною особою у заохоченні додатковою грошовою премією військовослужбовців, які на день заохочення мали не зняті раніше накладені дисциплінарні стягнення за 2016 рік.
Визнано протиправним та скасовано Наказ Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №577 від 01.10.2019 року, про притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на суму 69000 (шістдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 в адміністративній справі №520/10577/19 залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2020 року та відповідно набрало законної сили 15.05.2020 року.
В період з жовтня 2019 по червень 2020 року, у зв'язку з реалізацією наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №577 від 01.10.2019 року, з грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідачем стягнуто грошові кошти у розмірі 31042,75 грн.
Позивач 03.07.2020 року звернувся до відповідача з рапортом про повернення безпідставно стягнутих грошових коштів у розмірі 31042,75 грн., у зв'язку зі скасуванням наказу Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №577 від 01.10.2019 року.
Листом №627/ВФЗ від 06.07.2020 року Військовий комісар Харківського обласного військового комісаріату полковник ОСОБА_4 повідомив, що виходячи з рішення адміністративного суду №520/10577/19 від 04.12.2019 року наказ Харківського ОВК від 01.09.2019 року №577 було визнано недійсним. Враховуючи той факт, що в жодному документі, в тому числі і рішенні судів, не зазначено "провести доплату утриманих коштів за весь період" законодавчо виконати вимоги рапорту в ІНФОРМАЦІЯ_2 не має можливості.
Не погоджуючись з відмовою відповідача повернути безпідставно стягнуті кошти, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначаються Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" №160-IX від 3 жовтня 2019 року.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань (далі - особи).
Згідно статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі", підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" вказано, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Відповідно до частини 2 та 3 статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що ОСОБА_1 наказом Військової частини НОМЕР_1 №33 від 25.01.2019 визнано винним у вчиненні дисциплінарного проступку та наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 №577 від 01.10.2019 року притягнуто до повної матеріальної відповідальності у сумі 69000 грн. шляхом стягнення вказаних коштів з грошового забезпечення позивача.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №120/ВФЗ від 26.06.2020 року сума утриманих коштів з грошового забезпечення підполковника ОСОБА_1 за матеріальну шкоду заподіяну Державі за період з жовтня 2019 року по червень 2020 року, на підставі наказу Харківського ОВК від 01.10.2019 року №577, складає 31042,75 грн. (а.с.8).
Поряд з тим, як вже зазначалось судом, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року по справі №520/10577/19, що набрало законної сили 15.05.2020 року, скасовано наказ Військової частини НОМЕР_1 №33 від 25.01.2019 та наказ військового комісара Харківського обласного військового комісаріату Ю.Калгушкіним №577 від 01.10.2019 року, що слугували підставою для стягнення відшкодування за завдану матеріальну шкоду за рахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 14 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі" визначено, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.
У разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.
З вищевикладеного слід дійти висновку, що законом покладено обов'язок на відповідача перевіряти, в першу чергу, законність рішень, на підстав яких здійснюється притягнення осіб до матеріальної відповідальності. Разом з тим, відповідач в добровільному порядку не виконав покладеного на нього обов'язку та не припинив, з моменту набрання рішенням суду від 04.12.2019 року по справі №520/10577/19 законної сили, а саме з 15.05.2020 року до червня 2020 року включно, стягнення з позивача коштів на відшкодування матеріальних збитків та не повернув надмірно сплачені кошти, які вже були стягнуті з грошового забезпечення ОСОБА_1 , чим допустив порушення прав позивача.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат з 01.01.2018 передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).
За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.
Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статі 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідач самостійно не здійснив дій щодо повернення надмірно сплачених коштів за рахунок грошового забезпечення позивача та при зверненні ОСОБА_1 з рапортом про повернення таких коштів, відмовив йому у такому поверненні листом №627/ВФЗ від 06.07.2020 року, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 5 Закону України "Про судовий збір" як учасник бойових дій, а тому питання про стягнення судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 в поверненні ОСОБА_1 у формі листа №627/ВФЗ від 06.07.2020 року незаконно стягнутих коштів з грошового забезпечення позивача у розмірі 31042 (тридцять одна тисяча сорок дві) грн. 75 коп.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) безпідставно стягнуті кошти за наказом Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №577 від 01.10.2019 року в розмірі 31042 (тридцять одна тисяча сорок дві) грн. 75 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Горшкова