20 листопада 2020 року Справа №480/6813/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), в якій просив суд: зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на отримання пенсії державного службовця час роботи з 20.02.1995 по 10.07.2014 та час служби в збройних силах з 06.05.1973 по 03.06.1975, перерахунок пенсії зробити з дня звернення до ПФУ в Сумській області 09.09.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не правомірно відмовив у його заяві щодо переводу з пенсії за віком на пенсію відповідно до ст.. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» та п.п. 10,12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», зокрема, не зарахував до стажу роботи, що дає право на отримання пенсії державного службовця час роботи в податковій службі з 20.02.1995 по 10.07.2014 та не зараховує час служби в Збройних силах СРСР з 06.05.1973 по 03.06.1975. Враховуючи відсутність необхідного стажу, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його права.
Судом відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано у відповідача документи по суті спору.
Представник відповідача надав до суду письмовий відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні вимог. Зазначає, що позивач не має стажу державної служби про що свідчать записи у трудовій книжки, станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посаду державної служби, не має 20 років стажу, підстав для призначення пенсії за віком згідно Закону №889 відсутні.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 09.09.2020 звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». До заяви надано відповідний перелік документів, що підтверджується розпискою-повідомленням від 09.09.2020. Як зазначено в адміністративному позові, з березня 2014 року позивач отримує пенсію, яка йому призначена на загальних умовах, що відповідачем не заперечується.
Рішенням від 14.09.2020 №14 відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» та п.п. 10,12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» у зв'язку із відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.. 25 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України. Зазначено, що стаж відсутній.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889 -VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723 від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII в редакції чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача наявної в матеріалах справи, позивач у період з 06.05.1973 по 03.06.1975 , проходив службу в Збройних силах СРСР.
В подальшому, позивач працював на різних посадах у податкових органах, що підтверджується записами в трудовій книжки та відповідними довідками ГУ ДПС в Сумській області, а саме архівною довідкою від 08.09.2020 № 6377/М/18-28-11-01-15 щодо назви податкових органів в процесі реорганізації в яких працював позивач та довідкою від 08.09.2020 №6376/М/18-28-11-01-15 щодо наявного стажу позивача 19р.04 міс. 19 днів в період з 20.02.1995 по 10.07.2014.
Згідно записів в трудовій книжки позивача та довідки податкового органу від 08.09.2020 №6376/М/18-28-11-01-15 вбачається, що посади, на яких працював позивач і час роботи на яких просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному статтею 25 Закону №3723 відсутні.
Враховуючи це, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Щодо вимог позивача в частині зарахування періоду проходження служби у Збройних силах СРСР до стажу державної служби для призначення пенсії, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби та виконання військового обов'язку було і є обов'язком громадянина, ухилення від яких тягне за собою відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку, тому будь-які обмеження трудових прав особи, пов'язані з проходженням такої служби або виконанням обов'язку, недопустимі.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, а Закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на підставі Конституції України та повинні відповідати їй. Водночас із цим, наведеною нормою Конституції України передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантовано.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Нормами абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи положення зазначеної норми, позивач, звертаючись до відповідача з заявою про призначення пенсії, мав законні сподівання на те, що період проходження військової служби зараховується до стажу державної служби, а тому відповідач безпідставно не зарахував позивачу цей період до стажу державної служби.
Стосовно зарахування до стажу державної служби проходження позивачем служби в податкових органах, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV. При цьому, зазначений вік визначається ст. 26 Закону № 1058-ІV.
01.05.2016 року набув чинності Закон № 889-VІІІ, згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, законом визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, зокрема, наступні.
Відповідно до п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, наведеними нормами Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ. Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 року займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто після 01.05.2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у рішенні Верховного Суду від 04.04. 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 та у постанові від 10.07.2018 року у справі № 591/6970/16-а.
Згідно з записами в трудовій книжці у період з 20.02.1995 по 10.07.2014 позивач працював в органах державної податкової інспекції. Зазначена інформація, а також те, що позивач прийняв присягу державного службовця 20.02.1995, відображена також у відповідній довідці ГУ ДПС в Сумській області від 08.09.2020 № 6376/М/18-28-11-01-15. Також в довідці ГУ ДПС в Сумській області від 08.09.2020 № 6376/М/18-28-11-01-15 відображено, що згідно наказу №10 від 01.03.1995 присвоєно персональне звання державного службовця 14 рангу, наказом від 01.11.1995 №25-о присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби 1 рангу», наказом № 22-0 від 31.07.2000 персональне звання «Радник податкової служби III рангу», наказом №76-0 від 30.12.2014 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 3 рангу».
Так, згідно з п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Статтею 25 Закону України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII встановлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року, чинний до 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової; час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Статтею 15 Закону України Про державну податкову службу в Україні від 04 грудня 1990 року № 509-XII, чинний на час роботи позивача в органах державної податкової служби, встановлено, що службовою особою державної податкової інспекції може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Службовим особам державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання.
Зазначеною статтею також установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються із вимогами статей Закону № 3723-ХІІ щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 зазначеного Закону встановлено, що видатки на утримання державних податкових інспекцій визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, займали посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержували заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже перебували на державній службі та є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а та від 13 грудня 2018 року у справі №539/1855/17.
Таким чином період проходження позивачем служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби.
Посилдання відповідача на те, що станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посаду державної служби судом до уваги не приймається, враховуючи те, що за наявності стажу 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, про що зазначено вище.
Разом із тим, судом відмовляється в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з дня звернення до ГУ ПФУ в Сумській області 09.09.2020, враховуючи те, що такі вимоги є передчасними, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. враховуючи наступне.
Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов'язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє. Законодавством визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, приймає рішення про перехід з одного виду на інший, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії чи переводу з одного виду пенсії на інший. В даному випадку, після отримання заяви позивача, ГУ ПФУ в Сумській області було прийнято рішенням від 14.09.2020 № 14, який позивачем не оспорюється. Враховуючи те, що відповідачем не прийнято рішення щодо призначення пенсії позивачу згідно Закону України «Про державну службу», у суду відсутні підстави для зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, у зв'язку із чим такі вимоги є передчасними.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов. Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Враховуючи наведене та оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у задоволенні його заяви від 09.09.2020, про що відповідачем прийнято рішення №14 від 14.09.2020, яке позивачем не оспорюється, але тягне правові наслідки для позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати протиправним та скасувати рішення № 14 від 14.09.2020 та повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2020 про переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду по даній справі.
Враховуючи викладене, у відповідності до ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору у розмірі 840,80 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 09.10.2020 №7 оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 14 від 14.09.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання пенсії державного службовця, час роботи з 20.02.1995 по 10.07.2014 та час служби в Радянській Армії з 06.05.1973 по 03.06.1975.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і..к. НОМЕР_1 ) від 09.09.2020 щодо переведення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» та прийняти обґрунтоване рішення із врахуванням висновків суду по даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і..к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20.11.2020.
Суддя С.М. Гелета