20 листопада 2020 року Справа №480/5909/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 ) звернулись до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просять:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 17.08.2020 № 1800-0502-8/39201 у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5600,70 грн.;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 12.08.2020 № 1800-0502-8/38339 у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5600,70 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Сумах подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5600,70 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Сумах подання про повернення ОСОБА_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5600,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що ними на підставі договору купівлі-продажу 23.06.2020 була придбана квартира. При купівлі квартини було сплачено 1% збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Загальна сума складає 11201,40 грн., що підтверджується квитанціями від 24.06.2020, згідно яких 5600,70 грн. було сплачено ОСОБА_1 , а 5600,70 грн. було сплачено ОСОБА_2 . Позивачі зазначають, що квартира була придбана вперше в житті, тому на підставі п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вони звільняються від сплати збору. Позивачі звернулись до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про повернення випадково сплаченого внеску до Пенсійного фонду України.
Листами від 12.08.2020 № 1800-0502-8/38339 та від 17.08.2020 № 1800-0502-8/39201 ГУ ПФУ в Сумській області повідомило позивачів, що їм відмовлено позивачам у повернені коштів, у зв'язку з тим, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одерження житла або придбавають житло вперше.
Позивачі вважають таку відмову порушенням свої прав, тому звернулись до суду з даним позовом.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином (а.с. 24), проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Крім того, вказаною ухвалою відмовлено в залученні Державної казначейської служби України у м. Сумах в якості третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23.06.2020 між позивачами та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідченої приватним нотаріусом Сумського нотаріального округу Лермонтовою Н.М., згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_1 , в рівних частках кожний (а.с. 9-12).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5600,70 грн., кожний, що підтверджується квитанціями № 000119250009564 та № 000119250009565 від 24.06.2020 (а.с. 5)
Позивачі звернулись до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою від 07.08.2020 про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду в сумі 11200,00 грн. (а.с. 5).
Головне управління Пенсійного фонду України листами № 1800-0502-8/38339 від 12.08.2020 та № 1800-0502-8/39201 від 17.08.2020 повідомило позивачів, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одерження житла або придбавають впереше, тому сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, яке зазначено у листі, не може бути повернено.
Не погоджуючись із такою відмовою позивачі звернулися з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п. 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або громадяни, які придбавають житло вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до п. 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
При цьому, відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (п. 8 Порядку № 787).
Відповідно до п.п. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, в даному випадку ГУ ПФУ в Сумській області, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та направлення до органу Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 43, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як зазначили позивачі, житло ними було придбане вперше саме 23.06.2020. Зазначений факт не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.
Як вказав відповідач у листах від 12.08.2020 № 1800-0502-8/38339 та від 17.08.2020 № 1800-0502-8/39201, органи Пенсійного фонду не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на отримання житла або придбавають житло вперше.
На переконання суду наведена обставина не може бути підставою для відмови в поверненні позивачу помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у поверненні помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позиція суду по даній справі узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.11.2019 по справі № 819/442/17.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Сумській області щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 5600,70 грн. та 5600,70 грн.; та зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області сформувати та подати до Управління ДКС України у м. Сумах подання щодо повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 5600,70 грн. та 5600,70 грн., сплаченого згідно з квитанціями від 24.06.2020 № 00119260009565 та від 24.06.2020 № 00119250009564.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи сплату судового збору позивачами при зверненні до суду, суд вважає за необхідне стягнути по 840,80 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь кожного позивача окремо.
Щодо відшкодування суми витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу адвоката у розмірі 1100,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На обґрунтування суми витрат на правничу допомогу позивачем 1 був наданий Акт прийому-передачі наданих послуг від 06.06.2020, у якому сторони зазначили, що адвокат Сідельник К.О. отримав кошти від позивача 1 у сумі 1100,00 грн.
Разом із тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа № 826/1216/16.
Слід зазначити, що позивачем 1 надано акт прийому-передачі наданих послуг від 06.08.2020, в якому відображено, що адвокатом було надано такий вид допомоги, як складання заяви про повернення помилково сплаченого внеску до Пенсійного фонду України - 1 година, складання позовної заяви до Сумського окружного адміністративного суду - 1 година, консультація - 1 година (а.с. 15).
Суд зазначає, що наведені в акті наданих послуг надана правова допомога не відповідає фактичним обставинам, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заява про повернення помилково сплаченого органу до пенсійного фонду від 07.08.2020 підписана та подана до Управління пенсійного фонду України в м. Сумах особисто позивачами. Крім того, позовна заява у даній справі також подана складена та підписана особисто позивачами, що підтверджується підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 3).
Доказів на підтвердження наданим адвокатом послуг, які містяться в акті приму-передачі наданих послуг від 06.08.2020 матеріали справи не містять. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Також суд не приймає до уваги час, витрачений адвокатом на попередню консультацію щодо характеру спірних правовідносин, оскільки не зрозуміло, яка саме допомога була надана з таких питань. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, судом враховано те, що позивачем 1 не надано жодних доказів того, що акт прийому-передачі наданих послуг пов'язаний із даною справою. В акті прийому-передачі наданих послуг відсутня інформація на підставі якого договору він складений, жодних посилань на наявність укладеного договору акт не містить.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
З урахуванням викладеного, суду не надано доказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги, що повинно було враховуватись під час визначення обґрунтованого розміру гонорару, у зв'язку із чим суд відмовляє в задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 коштів в розмірі 5600,70 грн., помилково сплачених у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_2 коштів в розмірі 5600,70 грн., помилково сплачених у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 7, код ЄДРПОУ 37970593) подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5600,70 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 24.06.2020 № 00119260009564.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 7, код ЄДРПОУ 37970593) подання про повернення ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5600,70 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 24.06.2020 № 00119260009565.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 20.11.2020.
Суддя С.М. Гелета