ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" листопада 2020 р. справа № 300/1633/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зобов'язання зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004 по 06.11.2009, з 11.02.2010 по 13.04.2010, з 01.06.2010 по 17.03.2011, з 01.09.2012 по 29.02.2016, з 17.03.2017 по 23.04.2018, з 25.04.2018 по 25.10.2019 в ООО «Обьнефтеремонт», з 01.04.2011 по 31.01.2012 в ООО «СибКРС», з 05.03.20212 по 30.04.2012 в ООО «Буровая компания «Топаз», з 25.03.2016 по 17.03.2017 в ЗАО «КаРС» включно та роботи майстром по капітальному ремонту свердловин за Списком №2 з 21.08.1992 по 05.06.1997, а також призначення з 04.11.2019 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно і необґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 оскільки, станом на 04.11.2019 (на дату звернення із заявою про призначення пенсії) досягнув пенсійного віку (57 років), має необхідний загальний та стаж роботи зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2, встановлений пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому вважає, що має всі законні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 04.11.2019.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.08.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що орган пенсійного фонду вказує на відсутність підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки у позивача відсутній загальний трудовий стаж понад 27 років 6 місяців, що унеможливлює призначити пенсію за вислугою років на пільгових умовах згідно пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також зазначила, що позивачем не підтверджено сплату страхових внесків за період роботи на території Російської Федерації 3 01.01.2004, тому в задоволенні позову просила відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.11.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви додав:
- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;
- паспорт громадянина України;
- трудові книжки № НОМЕР_1 , НОМЕР_7, НОМЕР_8;
- військовий квиток № НОМЕР_2 ;
- диплом про навчання НОМЕР_9 ;
- довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення;
- довідки про джерела доходів з 01.07.2000 за №№75,74,73,327, 154-Б591;
довідки про заробітну плату за період страхового стажу з 01.07.2000 за №№3б-1612, 36- 1613, 26-1614;
- довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників за №№М-162, 36/-0-355, 36-195;
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 за №637.
Відповідач рішенням від 20.01.2020 за №116 відмовив у призначенні пенсії позивачу з підстав відсутності у останнього достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. У рішенні, зокрема, вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 06.11.2009, з 11.02.2010 по 13.04.2010, з 01.06.2010 по 17.03.2011, з 01.09.2012 по 29.02.2016, з 17.03.2017 по 23.04.2018, з 25.04.2018 по 25.10.2019 в ООО «Обьнефтеремонт», з 01.04.2011 по 31.01.2012 в ООО «СибКРС», з 05.03.20212 по 30.04.2012 в ООО «Буровая компания «Топаз» та з 25.03.2016 по 17.03.2017 в ЗАО «КаРС», оскільки сплата внесків до Пенсійного фонду не підтверджена компетентними органами Російської Федерації (зв. ст. а.с. 9).
Вважаючи таку відмову відповідача щодо незарахування пільгового стажу та, як наслідок, не призначення пенсії позивачу, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.
Наведені положення статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кореспондують приписам статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII.
Відповідно до копії рішення від 20.01.2020 за №116, яким відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, підставою відмови у призначенні пільгової пенсії є те, що сплата внесків до Пенсійного фонду не підтверджена компетентними органами Російської Федерації.
Досліджуючи висновки відповідача, які стали причиною відмови позивачу у зарахуванні спірного стажу до пільгового, суд зазначає наступне.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пунктів 3, 4 підпунктів 4.1, 4.3, 4.4 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Крім того, суд звертає увагу, що питання пенсійного забезпечення регулюються двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.
Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
За змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Отже, із змісту наведених норм можна дійти висновку, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Це означає, що у випадку виникнення спору у таких питаннях, суду має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню до пільгового відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Постановою Міністерства праці і соціального розвитку Російської Федерації від 10.10.2003 №69 затверджено Інструкцію заповнення трудових книжок, яка була чинною на момент заповнення трудової книжки позивача в спірний період його роботи в Російській Федерації.
Так, підпунктом 5.1 пункту 5 вказаної Інструкції передбачено, що запис про звільнення (припинення трудового договору) в трудовій книжці працівника провадиться в такому порядку: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 вказується дата звільнення (припинення трудового договору); в графі 3 робиться запис про причини звільнення (припинення трудового договору); в графі 4 вказується найменування документа, на підставі якого внесено запис - наказ (розпорядження) або інше рішення роботодавця, його дата і номер.
Згідно зі змістом пунктів 2, 45 Правил ведення і зберігання трудових книжок, виготовлення бланків трудової книжки і забезпечення ними роботодавців, затверджених Постановою Уряду Російської Федерації від 16.04.2003 №225 «Про трудові книжки», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність і трудовий стаж працівника. Відповідальність за організацію роботи з ведення, зберігання, обліку та видачі трудових книжок і вкладишів до них покладається на роботодавця. Відповідальність за ведення, зберігання, облік і видачу трудових книжок несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (Розпорядженням) роботодавця. За порушення встановленого цими Правилами порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством Російської Федерації.
Наведені положення узгоджуються також і з приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, а також приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637.
Так, згідно зі статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більше того, недоліки її заповнення не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу, в даному випадку - ОСОБА_1 , за спірний період, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд також звертає увагу, що пенсійний орган зобов'язаний призначати, здійснювати нарахування пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, ніж положення постанов Пенсійного Фонду України. Зазначений Закон не передбачає надання первинних документів у разі наявності відомостей про роботу в трудовій книжці.
Як встановив суд, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та частково підтверджує роботу позивача у оскаржені періоди, а також суд не встановив жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Так, судом встановлено, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 та вкладиша в трудову книжку серії НОМЕР_4 , а також трудової книжки серії НОМЕР_5 , позивач:
- у спірні періоди роботи з 01.01.2004 (2007) по 06.11.2009, з 11.02.2010 по 13.04.2010, з 01.06.2010 по 17.03.2011, з 01.09.2012 (01.08.2012) по 29.02.2016, з 17.03.2017 по 23.04.2018 працював у ООО «Обьнефтеремонт»;
- у спірний період роботи з 01.04.2011 по 31.01.2012 працював у ООО «СибКРС»;
- у спірний період роботи з 05.03.20212 по 30.04.2012 працював в ООО «Буровая компания «Топаз»;
- у спірний період роботи з 25.03.2016 по 17.03.2017 працював в ЗАО «КаРС»;
- у спірний період роботи з 21.08.1992 (27.04.1992) по 05.06.1997 працював майстром по капітальному ремонту свердловин за Списком №2.
Крім того, як слідує із трудової книжки серії НОМЕР_5 , позивач з 25.04.2018 працює у ООО «Обьнефтеремонт» на посаді начальника Приобського управління.
З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом із заявою від 04.11.2019 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умов для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.
Щодо посилань відповідача на те, що згідно записів трудової книжки позивача його прийнято 25.04.2018 в ООО «Обьнефтеремонт», а запис на звільнення відсутній, то суд з цього приводу зазначає, що позивач станом на дату подання заяви на призначення пенсії продовжував працювати у ООО «Обьнефтеремонт», а тому відсутній запис про звільнення.
Так, згідно довідки ООО «Обьнефтеремонт» від 05.06.2020 за №04/67 підтверджено факт роботи ОСОБА_1 в ООО «Обьнефтеремонт» станом на час складення довідки - 05.06.2020, тобто в спірний період - з 25.04.2018 по 25.10.2019 підтверджено зайнятість позивача в ООО «Обьнефтеремонт».
На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
В даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 04.11.2019.
Надаючи об'єктивну оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.01.2020 за №116 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 04.11.2019, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 01.01.2004 по 06.11.2009, з 11.02.2010 по 13.04.2010, з 01.06.2010 по 17.03.2011, з 01.09.2012 по 29.02.2016, з 17.03.2017 по 23.04.2018, з 25.04.2018 по 25.10.2019 в ООО «Обьнефтеремонт», з 01.04.2011 по 31.01.2012 в ООО «СибКРС», з 05.03.20212 по 30.04.2012 в ООО «Буровая компания «Топаз», з 25.03.2016 по 17.03.2017 в ЗАО «КаРС» включно та роботи майстром по капітальному ремонту свердловин за Списком №2 з 21.08.1992 по 05.06.1997.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд констатує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №ПН2909366 від 08.07.2020 (а.с. 1).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) від 20.01.2020 за №116 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004 по 06.11.2009, з 11.02.2010 по 13.04.2010, з 01.06.2010 по 17.03.2011, з 01.09.2012 по 29.02.2016, з 17.03.2017 по 23.04.2018, з 25.04.2018 по 25.10.2019 в ООО «Обьнефтеремонт», з 01.04.2011 по 31.01.2012 в ООО «СибКРС», з 05.03.20212 по 30.04.2012 в ООО «Буровая компания «Топаз», з 25.03.2016 по 17.03.2017 в ЗАО «КаРС» та роботи майстром по капітальному ремонту свердловин за Списком №2 з 21.08.1992 по 05.06.1997.
Призначити з 04.11.2019 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Шумей М.В.