ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" листопада 2020 р. справа № 300/1722/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196 від 12.03.2020 без урахування до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1 та зобов'язання видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області надано позивачу довідку про суддівську винагороду від 12.03.2020, у якій протиправно не враховано до посадового окладу регіональний коефіцієнт - 1,1, який застосовується при визначенні суддівської винагороди діючого судді. Позивач зазначив, що до суддівської винагороди суддів Калуського міськрайонного суду враховується, зокрема, посадовий оклад до якого застосовується регіональний коефіцієнт - 1,1. Вказав, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то і до складу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці слід враховувати відповідний регіональний коефіцієнт. Таким чином дії відповідача щодо неврахування до грошового утримання позивача регіонального коефіцієнта є протиправними та такими, що порушують норми чинного законодавства України, конституційні принципи незалежності суддів та право на належне щомісячне довічне грошове утримання. З огляду на викладені обставини просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.49-50). Вказала, що довідка про суддівську винагороду від 12.03.2020 видана відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначила, що підстав для врахування у щомісячному довічному грошовому утриманні судді у відставці посадового окладу із застосуванням регіонального коефіцієнта немає, оскільки останній застосовується до суддів, які здійснюють правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення понад сто тисяч осіб. Окрім цього вказала, що суддя, який фактично не здійснює правосуддя, не має права на застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу, а вказаний коефіцієнт застосовується виключно до суддів, які здійснюють судочинство. Просила у задоволенні позову відмовити.
Представником третьої особи подано пояснення щодо позовної заяви, згідно яких зазначено, що Державна судова адміністрація України звернулася до комітету Верховної Ради України з питань правової політики з проханням надати роз'яснення щодо застосування, під час визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до базового розміру посадового окладу відповідного регіонального коефіцієнта.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Калуського міськрайонного суду №02-06.2/87 від 24 жовтня 2016 року позивача відраховано зі штату суду і з 25.10.2016 перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
20 лютого 2020 року позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області із заявою про надання довідки про складові суддівської винагороди для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, які підлягають застосуванню на підставі рішення Конституційного суду від 18.02.2020 року №2-р/2020.
12 березня 2020 року відповідачем надано позивачу Довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196, згідно якої станом на 18.02.2020 його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 104049,00 грн.
Проте до посадового окладу, який входить до складу суддівської винагороди, відповідачем не застосовано регіональний коефіцієнт - 1,1, що на переконання позивача є неправомірним.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Закон України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За приписами статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці залежить саме від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, законодавець пов'язує розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому визначальне значення для визначення щомісячного довічного грошового утримання має саме займана посада з якої звільнено суддю у відставку.
Відповідно до частини другої статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Так, згідно пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Пунктом 1 частини четвертої зазначеної статті передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Згідно із частиною сьомою статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Як вже зазначалося, позивача звільнено з посади судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Судом також встановлено, що діючим суддям Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області виплачується суддівська винагорода, яка складається, зокрема, з посадового окладу до якого застосовується регіональний коефіцієнт 1,1, та підтверджується наявним у матеріалах справи штатним розписом вказаного суду на 2020 рік. Вказані обставини не заперечувалися представником відповідача.
Таким чином, оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до суддівської винагороди діючого судді, то вказаний регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Посилання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про те, що регіональний коефіцієнт застосовується до суддів, які здійснюють правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення понад сто тисяч осіб, а тому підстав для врахування вказаного коефіцієнта у щомісячному довічному грошовому утриманні позивача немає, на переконання суду є безпідставним, оскільки суд у якому працював позивач є міськрайонним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Калуш та Калуський район Івано-Франківської області, населення у яких складає понад сто тисяч осіб.
Не заслуговують на увагу і посилання представника відповідача на те, що регіональний коефіцієнт застосовується до посадового окладу тільки працюючих суддів та не може враховуватися при виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так як норми, яка б встановлювала заборону чи обмеження щодо застосування регіонального коефіцієнта при визначенні грошового утримання суддів у відставці, як на час виходу судді у відставку так і на час розгляду справи, чинне законодавство не містить.
Також такої норми не наведено представником відповідача у поданому відзиві на позовну заяву.
Суд зазначає, що частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів частини 3 статті 143 Закон України "Про судоустрій та статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці саме у відповідному процентному співвідношенні до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином будь-яких обмежень щодо врахування регіонального коефіцієнта при визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці чинним законодавством не передбачено.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.
Відповідно до пункту 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/20П вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
В абзаці 2 пункту 7 рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності судців, суперечить вимогам частини першої статті 126 Конституції України.
Конституційний Суд України в Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Згідно з пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон Про статус суддів від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку судців і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
У Рекомендації Комітету Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці (пункт 54).
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідач не вказуючи у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196 від 12.03.2020 року посадового окладу працюючого судді з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,1, обмежив позивача у праві отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів", а відтак такі дії відповідача є протиправними.
Таким чином слід зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1.
Стосовно зобов'язання відповідача подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В переліку способів захисту порушеного права, наведених у частині 1 статті 5 КАС України, відсутній такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання рішення, а тому вказане не може розглядатися судом як позовна вимога.
З урахуванням положень частини 1 статті 382 КАС України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи зазначене, а також те, що позивач не надав суду доказів ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у відновленні порушеного права позивача, на даному етапі розгляду та вирішенні справи, суд не вбачає підстав для встановлення вказаного виду судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі.
З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 840,80 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції ПАТ "Ощадбанк" №58.19036.1/266108396 від 15.07.2020.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196 від 12.03.2020 без урахування до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1.1.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 26289647, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018;
третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Шумей М.В.