Рішення від 20.11.2020 по справі 260/3354/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. Ужгород№ 260/3354/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (код ЄДРПОУ: 40108913; 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Ракоці, буд. 13), в якій просить: 1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17 вересня 2020 року № 1971 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області та Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області» - в частині, що стосується старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 . 2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 18 вересня 2020 року № 194 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в Національній поліції України старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 . 3. Поновити майора поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області. 4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на користь майора поліції ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. 5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17 вересня 2020 року № 1971 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області та Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області» звільнено зі служби в Національній поліції України старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 . На підставі вищевказаного наказу Головне управління Національної поліції в Закарпатській області видано наказ від 18 вересня 2020 року № 194 о/с «По особовому складу», яким звільнено зі служби в Національній поліції України старшого старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач у позовній заяві зазначає, що підставою для винесення оскаржуваних наказів слугувало не реєстрація позивачем отриманого від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про можливе вчинення дільничним офіцером поліції сектору превенції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 кримінальною правопорушення шодо ОСОБА_3 - вимагання від останнього неправомірної виголи за повернення особистих документів (паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, свідоцтва про народження, посвідчення про приписку до призовної дільниці) у журналі єдиного обліку Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області; не повідомлення позивачем за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» та відповідних правоохоронних органів, включаючи підрозділи внутрішньої безпеки та інспекції з особового складу, про можливе вчинення дільничним офіцером поліції сектору превенції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 кримінального правопорушення щодо ОСОБА_3 - вимагання від останнього неправомірної вигоди за повернення особистих документів (паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, свідоцтва про народження, посвідчення про приписку до призовної дільниці); схоплення позивачем біля адміністративної будівлі Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 за руки та проведення його в примусовому порядку до службового кабінету тимчасово виконуючого обов'язки начальника Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 - за вказівкою останнього; не доповідання позивачем відповідним рапортом своєму безпосередньому керівнику про застосування фізичної сили щодо ОСОБА_4 .

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що 27.08.2020 у ході реалізації матеріалів кримінального провадження № 42020071040000012 від 13.04.2020, слідчим другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, повідомлено про підозру заступнику начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області майору поліції ОСОБА_6 та старшому оперуповноваженому сектору кримінальної поліції Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області майору поліції ОСОБА_1 , у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частини 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.

Дисциплінарною комісією встановлено, що за фактом заподіяння окремими працівниками Мукачівського ВП ГУНП тілесних ушкоджень колишньому дільничному офіцеру поліції Мукачівського ВП ГУНП ОСОБА_4 на підставі наказу ГУНП в Закарпатській області від 17.04.2020 № 944 було призначено службове розслідування. За результатами службового розслідування підготовлено висновок, який затверджено начальником ГУНП в Закарпатській області, пунктом 4 якого визначено, що рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_8 та на той час старшого оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , на якого відповідно до наказу ГУНП від 14.02.2020 № 40 о/с, з 17.02.2020 було покладено тимчасово виконання обов'язків заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП - начальника СКП, за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 прийняти після встановлення в діях поліцейських працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові в рамках кримінального провадження вини у вчиненні правопорушення. Крім цього, у відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що позивач рапортом на ім'я керівництва підрозділу поліції не доповів про самостійне виявлення ним про вищевказані обставин, що могли свідчити про кримінальне правопорушення, а відповідно порушив вимоги пункту 6 -7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100.

Вказані обставини не спростовуються позивачем у позовній заяві, пояснюючи це лише тим, що він «не був уповноваженою особою у розумінні наказу, яка мала право приймати заяви про кримінальні правопорушення та інші події у відповідності до наказу МВС №100 від 08.02.2019 року та не міг зареєструвати в журналі Єдиного обліку Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області отримане від ОСОБА_10 та ОСОБА_3 повідомлення про можливе вчинення кримінального правовпорушення вчинене дільничим офіцером поліції сектору превенції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 щодо ОСОБА_3 »

Крім того, такі доводи позивача суперечать вимогам до поліцейського, які передбачені ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію".

З огляду на викладене, проявлено бездіяльність щодо отриманої інформації, відповідно, позивач проігнорував вимоги законодавства, якими передбачено порядок дій поліцейського, який отримав інформацію про вчинене кримінальне правопорушення чи іншу подію, тобто позивач не вчинив ніяких дій по запобіганню правопорушенням, чим порушив п. З ч. З ст. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію".

Також позивач порушив вимоги Присяги поліцейського, якою передбачено обов'язок неухильно дотримуватися законодавства. А отже, позивач порушив п. 1 ч. З ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" (бути вірним Присязі поліцейського) та п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" ( в частині - поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися Присяги). Таким чином, будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, ігноруючи вимоги нормативно правових актів, регламентуючих діяльність поліції, нехтуючи цінностями, ОСОБА_1 присягнув захищати. А відтак, він доустив грубі порушення вимог визначених Присягою поліцейського, яку підписав.

Позивач отримавши інформацію про вчинення кримінального правопорушення, як поліцейський мав змогу написати рапорт з приводу отриманої інформації керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки. Однак, як встановлено матеріалами службового розслідування та не заперечується позивачем даного не зробив.

Здобуті під час службового розслідування дисциплінарною комісією відомості про поведінку ОСОБА_1 , свідчать про те, що він скомпрометував себе як поліцейський і своєю поведінкою показав негативний приклад, а отже в даному випадку відповідач діяв у межах та спосіб встановлений чинним законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, згідно записів у трудовій книжці під № 3 07.11.2015 року позивач був прийнятий на державну службу відповідно до наказу НПУ №175 о/с від 11.11.2020 року (а.с.31).

Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17 вересня 2020 року № 1971 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області та Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області» звільнено зі служби в Національній поліції України старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 (а.с. 26-29).

На підставі вищевказаного наказу Головне управління Національної поліції в Закарпатській області видано наказ від 18 вересня 2020 року № 194 о/с «По особовому складу», яким звільнено зі служби в Національній поліції України старшого старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»(а.с. 30).

Вважаючи вищевказані накази протиправними та такими, що порушують охоронювані законом права та свободи позивача на працю, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Як зазначено у матеріалах вищевказаного службового розслідування, 10.04.2020 о 18.00 до чергової частини Мукачівського відділу поліції із письмовою заявою звернувся гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 про те, що поліцейський Мукачівського ВП ОСОБА_4 вимагає від нього неправомірну вигоду у розмірі 1000 гривень за повернення особистих документів.

Вказане звернення зареєстровано в ІТС ІПНП (ЄО) Міжгірського ВП від 10.04.2020 № 3897.

Встановлено, що під час супроводу адміністративних матеріалів за ст. 44 КУпАП складених відносно гр. ОСОБА_3 , на той час дільничний офіцер поліції сектору превенції Мукачівського ВП ГУНП лейтенант поліції ОСОБА_4 за повернення особистих документів (паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, свідоцтво про народження, посвідчення про припис до призовної дільниці) вимагав та отримав неправомірну вигоду від гр. ОСОБА_3 у сумі 1000 (тисяча) гривень.

10.04.2020 за вказаним фактом слідчим другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові відомості внесено до ЄРДР № 62020140000000409, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України (інформаційна довідка від 10.04.2020 № 780/106/2-2020).

Цього ж дня ОСОБА_4 подав рапорт про звільнення з Національної поліції за власним бажанням. Наказом начальника ГУНП області від 10.04.2020 № 85 о/с його звільнено з поліції відповідно до пункту 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

11.04.2020 близько 02.18 до чергової частини Мукачівського ВП ГУНП зі служби « 102» надійшло повідомлення від чергового лікаря Мукачівської ЦРЛ за фактом звернення за медичною допомогою ОСОБА_4 , який повідомив, що отримав тілесні ушкодження внаслідок неправомірних дій відносно нього з боку заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП ОСОБА_8 та на той час т.в.о. заступника начальника відділу поліції - начальника СКП Мукачівського ВП ГУНП ОСОБА_1.

Вказане звернення зареєстровано в 1 ГС ПІНП(CO) Міжгірського ВП від 11.04.2020 №3915.

13.04.2020 прокурором Мукачівської місцевої прокуратури за вказаним фактом відомості внесені до СРДР за № 42020071040000012 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Відповідно до довідки Мукачівської ЦРЛ від 14.04.2020 у ОСОБА_4 встановлений діагноз: пальпаторна болючість ГК праворуч, наявні підшкірні гематоми шиї, лівого плеча, наявна гематома потилиці праворуч.

В ході службового розслідування опитаний старший оперуповноважений СКП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_1 , повідомив, що 10.04.2020 року, на момент коли він тимчасово виконував обов'язки заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП - начальника СКП, о другій половині дня він на вул. Волошина в м. Мукачево зустрівся зі своїм знайомим гр. ОСОБА_10 , який повідомив, що дільничний офіцер поліції Мукачівського ВП ГУНП ОСОБА_4 від його товариша гр. ОСОБА_16 за вирішення питання щодо непритягнення останнього до адміністративної відповідальності та повернення йому особистих документів вимагає грошові кошти у сумі 1000 (тисячу гривень). При цьому, гр. ОСОБА_10 вказав на те, що попередньо поліцейський ОСОБА_4 у результаті погроз щодо поставлення на облік як споживача наркотичних речовин та психологічного тиску на гр. ОСОБА_3 , отримав від нього частину грошових коштів у сумі 350 (триста п'ятдесят) гривень.

10.04.2020 (ближче до вечора) ОСОБА_1 на вул. Миру в м. Мукачево зустрівся з гр. ОСОБА_3 , з яким до цього часу особисто знайомий не був, та який повідомив про неправомірні дії стосовно нього з боку ОСОБА_4 . При цьому гр. ОСОБА_3 жодних фактичних даних про скоєння ОСОБА_4 даного злочину не надав, лише повідомив, що якщо ОСОБА_4 до кінця дня не поверне йому документи та продовжить вимагати від нього грошові кошти, то він з цього приводу звернеться із письмовою заявою до Мукачівського ВП ГУНП. Про даний факт ОСОБА_1 відразу ж повідомив т.в.о. начальника Мукачівського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_5, який для з'ясування всіх обставин дав йому та заступнику начальника Мукачівського ВП ГУНП майору поліції ОСОБА_8 вказівку привести ОСОБА_4 до нього в кабінет. У подальшому, як вказує ОСОБА_1 , знаходячись разом із ОСОБА_8 неподалік відділу поліції вони побачили ОСОБА_4 , якого повідомили його про те, що його викликає до себе ОСОБА_5 . На пропозицію пройти разом з ними ОСОБА_4 погодився та пішов до Мукачівського відділу поліції. Після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проводили ОСОБА_4 до службового кабінету ОСОБА_5 вони на прохання ОСОБА_4 залишили їх наодинці та вийшли з кабінету. У подальшому, цього ж дня ОСОБА_1 дізнався від ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 зізнався слідчому ТУ ДБР, розташованого у м. Львів в отриманні від гр. ОСОБА_3 грошових коштів за повернення йому приписного посвідчення, що було зафіксовано під час проведення слідчих дій. Також він довідався, що ОСОБА_4 подав рапорт про звільнення з Національної поліції за власним бажанням.

11.04.2020 о 08.00 ОСОБА_1 прийшов на роботу та прочитавши оперативне зведення дізнався про звернення ОСОБА_4 за медичною допомогою до Мукачівської ЦРЛ, де повідомив про заподіяння йому ОСОБА_1 та ОСОБА_8 тілесних ушкоджень 10.04.2020. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що про факт вимагання та отримання ОСОБА_4 від гр. ОСОБА_3 грошових коштів він одразу повідомив ОСОБА_5 , який приймав рішення по даній ситуації як керівник підрозділу. 27.09.2020 слідчі ТУ ДБР, розташованого у м. Львові повідомили ОСОБА_1 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, про що він рапортом доповів керівництву ВІОС УКЗ ГУНП.

Опитаний заступник начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 повідомив, що 10.04.2020 близько 15.00 він вийшов з Мукачівського ВП ГУНП та пішов у напрямку центральної частини міста з метою зустрічі та проведення роз'яснювальної бесіди з представниками релігійних конфесій щодо дотримання карантинних правил під час пасхальних свят. Перебуваючи на пл. Миру, як вказує ОСОБА_8 , до нього підійшов невідомий йому громадянин, який упевнившись що розмовляє із заступником начальника Мукачівського відділу поліції повідомив про отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 , що мало місце цього ж дня у м. Мукачеві. Після цього даний громадянин, не маючи бажання продовжувати розмову, пішов у невідомому напрямку. Невдовзі ОСОБА_8 зустрів ОСОБА_1 , який повідомив, що до нього звернувся гр. ОСОБА_3 стосовно вимагання від нього за повернення документів неправомірної вигоди ОСОБА_4 , про що він доповів т.в.о. начальника Мукачівського ВП ГУНП ОСОБА_5, який надав вказівку запросити ОСОБА_4 до нього в службовий кабінет для з'ясування цього питання. У подальшому, як зазначає ОСОБА_8 , неподалік Мукачівського ВП ГУНП він побачив ОСОБА_4 , підійшовши до якого запросив його пройти разом з ним до т.в.о. начальника Мукачівського ВП ГУНГІ ОСОБА_5, повідомивши при цьому про причину виклику ОСОБА_4 керівником відділу поліції. Почувши це ОСОБА_4 почав помітно нервувати та мав намір втекти, на що в цей час до них підійшов ОСОБА_1 , який пояснив ОСОБА_4 , що краще не тікати, а піти до ОСОБА_5 та все йому пояснити. ОСОБА_4 погодився та разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_1 близько 18.00 зайшов до кабінету ОСОБА_5 , якому зізнався в отриманні неправомірної вигоди від гр. ОСОБА_3 . Пробувши в кабінеті близько 2 хвилин ОСОБА_8 та ОСОБА_1 вийшли звідти, залишивши там ОСОБА_4 . Наступного дня ОСОБА_8 дізнався про факт звернення ОСОБА_4 до Мукачівської ЦРЛ, лікарям якої він повідомив про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Факт заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 він категорично заперечив. 27.09.2020, як вказує ОСОБА_8 , до Мукачівського ВП ГУНП прибули слідчі ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, які в рамках кримінального провадження № 42020071040000012 від 13.04.2020 повідомили його про підозру у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Опитаний гр. ОСОБА_3 повідомив, що у лютому 2020 року направляючись на заробітки до Російської Федерації у нього під час перетину кордону було виявлено подрібнене насіння марихуани, після чого на місце події прибули поліцейські, які задокументували даний факт та вилучили у нього документи, а саме: паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, свідоцтво про народження, довідку про місце проживання та приписне. У подальшому його доставили до місцевого відділу поліції, де він був опитаний та відпущений. Всередині березня 2020 року (точно дату не пам'ятає) до гр. ОСОБА_3 додому прийшли ОСОБА_4 та інший поліцейський, якого він не знає. Під час розмови ОСОБА_4 повідомив, що стосовно ОСОБА_3 надійшли матеріали з поліції Чернігівської області, за якими він повинен притягнути його до адміністративної відповідальності та попросив надати йому його паспорт громадянина України. У відповідь на це ОСОБА_3 повідомив, що паспорт та інші документи у нього вилучили поліцейські в м. Городня, Чернігівської області. При цьому ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 номер мобільного телефону слідчого з Чернігівської області (прізвище не пам'ятає, номер не зберіг). У подальшому, ОСОБА_4 зв'язався зі слідчим Городнянського ВП ГУНП в Чернігівській області та отримав на «Viber» фото паспорта ОСОБА_3 , після чого склав на нього адміністративний протокол. Через декілька днів, як вказує гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 знову прийшов до нього додому та повідомив про необхідність явки до Мукачівського міськрайонного суду для участі у розгляді адміністративної справи, на що ОСОБА_3 погодився та разом з ОСОБА_4 поїхав до вищевказаного суду. За рішенням суду справу було закрито за строками давності. Цього ж дня, поліцейський ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_3 в центрі м. Мукачево біля «Ратуші» та повідомив, що оскільки він посприяв у закритті в суді вищевказаного адміністративного протоколу, тому ОСОБА_3 повинен надати йому 1000 (тисячу) гривень. Гр. ОСОБА_3 повідомив, що у нього не має такої суми грошей. Як вказує ОСОБА_3 , у відповідь на це ОСОБА_4 надав йому свій номер мобільного телефону та повідомив, що документи ОСОБА_3 , надіслані з Чернігівської області, знаходяться у нього і їх ОСОБА_3 отримає лише після надання ОСОБА_4 вищевказаної суми грошей. В подальшому ОСОБА_4 майже кожного дня нагадував ОСОБА_3 , що він повинен знайти грошові кошти і вирішити з ним питання.

09.04.2020, як зазначає ОСОБА_3, ОСОБА_4 зателефонував йому та повідомив, що термін вийшов і ОСОБА_3 повинен надати йому грошові кошти, після чого 10.04.2020 даний громадянин разом із ОСОБА_4 пішов до розташованого на вул. Миру в м. Мукачеві ломбарду, де здав свій телефон під заставу. Отримані за телефон гроші в сумі 350 (триста п'ятдесят) гривень він одразу віддав ОСОБА_4 , після чого останній повернув ОСОБА_3 майже всі документи, окрім приписного посвідчення та повідомив, що поверне тоді, як ОСОБА_3 віддасть наступну частину грошових коштів. Цього ж дня ОСОБА_3 звернувся за порадою до свого знайомого на ім'я ОСОБА_8 та повідомив йому, що поліцейський ОСОБА_4 вимагає від нього грошові кошти за повернення його документів. Після цього ОСОБА_3 разом з ОСОБА_8 у центрі м. Мукачева зустрівся з поліцейським на ім'я ОСОБА_1 , який був знайомий із вказаним громадянином. Даний поліцейський, як вказує ОСОБА_3 , після того як він розповів про вимагання та отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_3 грошових коштів сказав щоб він з цього приводу звернувся із заявою до Мукачівського відділу поліції, після чого вони розійшлися. 10.04.2020 близько 17.00 ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_4 в парку напроти Мукачівського відділу поліції, де передав йому другу частину грошових коштів близько 700 (сімсот) гривень. ОСОБА_4 повернув ОСОБА_3 приписне посвідчення, після чого вони розійшлися. В подальшому ОСОБА_3 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_8 та повідомив, що передав ОСОБА_4 грошові кошти, а він віддав йому приписне посвідчення. На це даний громадянин рекомендував ОСОБА_3 написати заяву до Мукачівського відділу поліції, що він і зробив та 10.04.2020 близько 18.00 звернувся із заявою за даним фактом до Мукачівського відділу поліції. Після цього він, ввечері даного дня надав пояснення працівникам слідчо-оперативної групи Мукачівського ВП ГУНП, а через декілька днів був допитаний слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Львові. При цьому ОСОБА_3 вказав на те, що має відео доказ неправомірних дій ОСОБА_4 , який він надасть лише після консультацій зі своїм адвокатом.

Опитаний оперуповноважений СКП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_5 , який з 04.01.2020 по 07.05.2020 тимчасово виконував обов'язки начальника Мукачівського відділу поліції, повідомив, що 10.04.2020 о другій половині дня (точно час не пам'ятає) до нього у службовий кабінет зайшов т.в.о. начальника СКП Мукачівського ВП ГУНП майор поліції ОСОБА_1, який в усній формі повідомив про отримання інформації щодо вимагання ДОП СП Мукачівського ВП ГУНП Г. Ільїним неправомірної вигоди від одного з мешканців м. Мукачева за повернення йому особистих документів. Після цього через декілька хвилин до ОСОБА_5 зайшов заступник начальника Мукачівського відділу поліції майор поліції ОСОБА_8 у якого була інформацією аналогічного характеру. ОСОБА_5 дав вказівку ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розібратися в даній ситуації та запросити до нього ОСОБА_4 .

Через деякий час, як вказує ОСОБА_5 , до нього в кабінет зайшов ОСОБА_4 та невдовзі вищевказані заступники, яких на прохання ОСОБА_4 він попросив зачекати у коридорі. У ході спілкування ОСОБА_4 зізнався в отримання неправомірної вигоди, про що ОСОБА_5 повідомив керівництво ГУНП та після надходження та реєстрації письмової заяви громадянина, від якого отримав неправомірну вигоду ОСОБА_4, також Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Львові. У подальшому, цього ж дня до Мукачівського ВП ГУНП прибув слідчий ДБР, який під відеозапис почав проводити слідчі дії, у ході яких ОСОБА_4 зізнався у скоєному та добровільно видав отриману ним неправомірну винагороду. При цьому, як вказує ОСОБА_5 , на запитання слідчого ДБР ОСОБА_4 повідомив про те, що ні до кого з даного приводу претензій не має та після проведення з ним усіх процесуальних дій залишив адмінбудівлю Мукачівського ВП ГУНП. ОСОБА_5 також зазначив, що під час спілкування з ОСОБА_4 , а також у ході проведення з ним слідчих дій він жодних тілесних ушкоджень на ньому не бачив. Окрім цього ОСОБА_5 також вказує на те, що 11.04.2020 близько 02.30 йому зателефонував черговий Мукачівського відділу поліції, який повідомив про звернення ОСОБА_4 до медичного закладу м. Мукачева з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та ОСОБА_8 . Дане звернення належним чином було зареєстровано в ЄО Мукачівського ВП ГУНП.

Опитаний старший інспектор-черговий чергової частини сектору моніторингу Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_37 повідомив, що 10.04.2020 близько 17.55 перебуваючи у приміщенні чергової частини він побачив як до Мукачівського відділу поліції зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , які були по різні боки від ОСОБА_4 і тримали його за руки (ОСОБА_8 стояв справа, а ОСОБА_1 зліва). Зайшовши до відділу поліції дані особи тримаючи ОСОБА_4 за руки повели його на другий поверх. Через декілька хвилин ОСОБА_37 почув крик із другого поверху, у зв'язку із чим вийшов із приміщення чергової частини та направився на другий поверх щоб подивитися що там відбувається. Підійшовши до сходів ОСОБА_37 побачив на площадці між першим та другим поверхами ОСОБА_1, який присівши тримався за ногу та побачивши його наказав затримати ОСОБА_4 . Піднявшись на другий поверх ОСОБА_37 побачив ОСОБА_8 , який стояв обхопивши двома руками позаду ОСОБА_4 , який розмахував руками у різні сторони. Після цього ОСОБА_37 підійшовши до ОСОБА_4 схопив його за ліву руку та запитав що трапилося, на що останній нічого не відповів. В цей момент, як вказує ОСОБА_37 , ОСОБА_8 наказав йому тримати ОСОБА_4 за руки, щоб він не зміг засунути їх у кишеню та в подальшому разом із ОСОБА_1 та одним із військовослужбовців Національної гвардії, які заступали на охорону громадського порядку в м. Мукачеві, тримаючи ОСОБА_4 за руки завели його до кабінету ОСОБА_5 . Близько 18.40 до чергової частини зайшов ОСОБА_5 та дав ОСОБА_37 для подальшої реєстрації заяву гр. ОСОБА_3 щодо вимагання від нього ОСОБА_4 неправомірної вигоди у сумі 1000 (однієї тисячі) гривень за повернення його документів та непритягнення останнього до адміністративної відповідальності. У подальшому, близько 20.40 до Мукачівського ВП ГУНП прийшов батько ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_40 , який представився захисником ОСОБА_4 і повідомив, що хоче побачитись зі своїм підзахисним. Про прихід даних осіб ОСОБА_37 доповів ОСОБА_5, який повідомив щоб дані громадяни зачекали його і що він невдовзі до них підійде. Також про прибуття захисника ОСОБА_4 ОСОБА_37 доповів ОСОБА_7, який повідомив його, що ОСОБА_4 незатриманий та на даний момент знаходиться на робочому місці. При цьому ОСОБА_37 вказує на те, що адвокат ОСОБА_40 та батько ОСОБА_4 чекали останнього до 00.30 11.04.2020. У подальшому, як зазначає ОСОБА_37 , до нього підійшов ОСОБА_1 та попросив під час спілкування з даного приводу зі слідчими ДБР не вказувати факти, які можуть в подальшому бути використані проти нього. Вказане прохання ОСОБА_37 виконати відмовився, повідомивши останнього про те, що буде надавати лише правдиві покази. Після його допиту працівниками ДБР ОСОБА_1 знову прийшов до ОСОБА_37 та почав грубо розмовляти і звинувачувати його у тому, що він надав слідчим надумані покази, вказуючи при цьому на те, що у ході досудового розслідування його у любому випадку буде визнано невинуватим. Також ОСОБА_1 висловлював при цьому намір помститися тим особам, які давали проти нього покази. Також ОСОБА_37 вказав на те, що свідками вищевказаної події, яка відбувалася на другому поверсі Мукачівського відділу поліції, були військовослужбовці Національної гвардії України та оперуповноважений даного відділу поліції ОСОБА_44

Опитаний дільничний офіцер поліції СП Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_44 , який у період з 30.12.2016 по 07.05.2020 перебував на посаді старшого оперуповноваженого СКП Мукачівського ВП ГУНП, повідомив, що 10.04.2020 близько 18.00 виходячи зі свого службового кабінету, який знаходиться на другому поверсі адмінбудівлі Мукачівського відділу поліції та підходячи до приймальної начальника Мукачівському ВП ГУНП він почув шум, а саме чиїсь крики - «дивіться за ним, не дай йому руки засунути в кишеню». Підійшовши ближче ОСОБА_44 побачив біля входу в приймальню начальника відділу поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_1, ОСОБА_4 (як пізніше стало відомо, оскільки останній знаходився у захисній медичній масці), ОСОБА_37 та військовослужбовця Національної гвардії України, які стояли навкруги ОСОБА_4. Не звертаючи на це особливої уваги ОСОБА_44 спустився на перший поверх та у подальшому по вказівці начальника забезпечив понятих для проведення слідчих дій із ОСОБА_4 .

Опитаний колишній старший оперуповноважений СКП Мукачівського ВП ГУНП ОСОБА_48 , який 28.05.2020 звільнився зі служби у поліції, повідомив, що 11.04.2020 близько 17.00 знаходячись у своєму службовому кабінеті на другому поверсі Мукачівського ВП ГУНП він почув сильний шум зі сторони приймальні начальника відділу поліції. Вийшовши на коридор він побачив як ОСОБА_1 та ОСОБА_8 схопили за руки ОСОБА_4 та поваливши його на землю почали заламували їх за спину. При цьому ОСОБА_1 кричав: «Руки його тримай, не дай йому руки заховати у кишеню». Не втручаючись в дії керівництва ОСОБА_48 розвернувся та направився до себе у кабінет. Як стверджує ОСОБА_48 він не бачив щоб ОСОБА_1 та ОСОБА_8 під час вказаної події наносили тілесні ушкодження ОСОБА_4 .

Опитаний колишній старший оперуповноважений СКП Мукачівського ВІ1 ГУНП ОСОБА_49 , який 27.05.2020 звільнився зі служби в поліції, повідомив, що 11.04.2020 близько 17.00 перебуваючи біля Мукачівського ВП ГУНП він бачив як ОСОБА_1 та ОСОБА_8 схопили за руки ОСОБА_4 та проти його волі силоміць повели до Мукачівського відділу поліції. В. Зовдун на той час знаходився на відстані близько 15 метрів від місця події, тому розмови вищевказаних осіб не чув, однак бачив як при вході у відділ поліції ОСОБА_8 примусово відібрав у ОСОБА_4 мобільний телефон та сховав собі у кишеню. При цьому ОСОБА_49 зазначає, що під час супроводження ОСОБА_4 до відділу поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_8 жодних тілесних ушкоджень останньому не наносили. Що відбувалось далі йому не відомо, оскільки він пішов у місто по своїх справах.

Опитаний слідчий СВ Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_51 повідомив, що 10.04.2020 близько 17.30 він вийшов зі свого службового кабінету, який розташований на другому поверсі Мукачівського відділу поліції та направився до кабінету ОСОБА_7 на нараду. Йдучи по коридору він почув шум зі сторони приймальної начальника Мукачівського відділу поліції. Підійшовши ближче ОСОБА_51 побачив як ОСОБА_1 та ОСОБА_8 тримаючи за руки ОСОБА_4 намагались викрутити їх йому за спину. Під час цього вони кричали на нього щоб він заспокоївся та один до одного говорили: «тримай його руки, щоб він не засунув їх собі у кишеню. ОСОБА_1 побачивши ОСОБА_51 наказав йому підійти до них та допомогти. В цей момент ОСОБА_4 вирвався від них та побіг на перший поверх відділу поліції, куди за ним побіг ОСОБА_8 , який наздогнавши ОСОБА_4 на першому поверсі схопив його двома рукамита знову вивів на другий поверх. У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_8 завели останнього до кабінету т.в.о начальника Мукачівського відділу поліції. При цьому ОСОБА_51 вказує на те, що свідками вказаної події були військовослужбовці Національної гвардії, а також оперуповноважений даного відділу поліції ОСОБА_44 та черговий ОСОБА_37 .

Опитаний начальник СП Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_55 повідомив, що зі слів ОСОБА_4 йому стало відомо про те, що після незаконного затримання останнього та тримання його у кабінеті ОСОБА_5, ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_4 віднести грошові кошти, які нібито він неправомірно отримав від гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_57 , при цьому маючи на меті дискредитувати його та зробити причетним до вигаданого кримінального правопорушення, тим самим змістити із займаної посади. Натомість ОСОБА_8 та ОСОБА_1 запевнили ОСОБА_4 , що цим поступком він вигородить себе у спровокованому щодо нього вчиненому кримінальному правопорушенні та його не затримають в порядку ст. 208 КПК України.

Опитаний з даного приводу ОСОБА_4 повідомив, 10.04.2020 близько 17.00 неподалік Мукачівського ВП ГУНП до нього підійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , які проти його волі із застосуванням сили взяли його під руки та почали силоміць заводити всередину відділу поліції, де на сходинках з метою унеможливити здійснення ним телефонних дзвінків забрали у нього мобільний телефон. Після цього вказані поліцейські вивели ОСОБА_4 на другий поверх до кабінету начальника Мукачівського відділу поліції і по дорозі йдучи по сходах почергово наносили йому удари руками по різних частинах тіла. У подальшому його завели в кабінет ОСОБА_5 , де посадили в крісло та почали вимагати від нього зізнання в отриманні неправомірної вигоди від гр. ОСОБА_3 . Як вказує ОСОБА_4 , на його відмову зізнатися в цьому, оскільки ніякої неправомірної вигоди він не отримував, вищевказані особи почали погрожувати йому затриманням в порядку ст. 208 КПК України та у подальшому змусили написати рапорт на звільнення з поліції. При цьому ОСОБА_4 висуває припущення, що даний конфлікт був заздалегідь спланований ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з метою зняття із займаної посади його безпосереднього керівника - начальника СП Мукачівського ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_57 , якому ОСОБА_1 під час перебування ОСОБА_4 в кабінеті ОСОБА_5 пропонував віднести нібито отримані ОСОБА_4 від ОСОБА_3 гроші, обіцяючи тим саме пом'якшити його становище та не затримувати в порядку ст. 208 КПК України. Як зазначає ОСОБА_4 підтвердженням його слів може бути факт реєстрації вищевказаної заяви гр. ОСОБА_3 лише близько 19.00 10.04.2020, тобто після моменту його незаконного затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , а факт протиправних дій міститься на відеозаписі, де зображено як вищевказані поліцейські силоміць заводять його до відділу поліції. Також ОСОБА_4 вказує на те, що свідком незаконного вилучення від нього мобільного телефону був колишній працівник Мукачівського відділу поліції ОСОБА_49 , а також колишній поліцейський цього ж підрозділу поліції ОСОБА_48 , який бачив як ОСОБА_1 та ОСОБА_8 вели його по сходах та наносили йому тілесні ушкодження.

До свого пояснення ОСОБА_4 дисциплінарній комісії надав копію висновку експерта, виданого 13.07.2020 № 285 Ужгородським міжрегіональним відділенням судово-медичної експертизи, за результатами якого тілесні ушкодження у вигляді: пальпаторна болючість ГК праворуч, наявні підшкірні гематоми шиї, лівого плеча, наявна гематома потилиці праворуч та забій м'яких тканин тулуба, голови, отримані ОСОБА_4 по давності виникнення можуть вкладатися в час пригоди, яка відбувалася 10.04.2020. Також ОСОБА_4 надав скопійований на компакт-диск (CD) відеоматеріал за фактом неетичної поведінки стосовно нього з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , відзнятий 10.04.2020 за допомогою камери спостереження «Безпечне місто», яка встановлена при вході на адмінбудівлі Мукачівського відділу поліції.

Дисциплінарною комісіє встановлено, що 10.04.2020 приблизно о 17.00 заступник начальника Мукачівського ВП ГУНП майор поліції ОСОБА_8 та на той час старший оперуповноважений ВКП Ужгородського ВП ГУНП майор поліції ОСОБА_1 , на якого відповідно до наказу ГУНП від 14.02.2020 № 40 о/с, з 17.02.2020 покладено тимчасово виконання обов'язків заступника начальника

Мукачівського ВП ГУНП - начальника СКП, отримали інформацію від гр. ОСОБА_10 та ОСОБА_3 про можливі неправомірні дії стосовно останнього з боку на той час дільничного офіцера поліції сектору превенції Мукачівського ВП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_4 , а саме вимагання неправомірної вигоди за повернення особистих документів (паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, свідоцтво про народження, посвідчення про припис до призовної дільниці). Після чого, за даним фактом зазначені працівники поліції доповіли на той час ОСОБА_5 , на якого відповідно до наказу ГУНП від 03.01.2020 № 7 о/с, з 04.01.2020 покладено тимчасово виконання обов'язків начальника Мукачівського ВП ГУНП, який їм дав усну вказівку запросити ОСОБА_4 до його службового кабінету.

В подальшому, 10.04.2020 близько 17.55 ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , перебуваючи біля адміністративної будівлі Мукачівського відділу поліції, розташованого на вул. Ярослава Мудрого, буд. 8 в м. Мукачево, усупереч вимог, передбачених ст. 44 та ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» схопили ОСОБА_4 за руки та в примусовому порядку повели його до службового кабінету т.в.о. начальника Мукачівського ВП ГУНП ОСОБА_5.

Однак, жоден із вищевказаних поліцейських, після отримання інформації про кримінальне правопорушення не повідомив про це службу « 102» та відповідні правоохоронні органи з метою документування даної події у відповідності до вимог Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100. При цьому, ОСОБА_1 , усупереч вимог п. 2 ст. 44, Закону України «Про Національну поліцію», не доповіли відповідними рапортами безпосередньому керівнику про застосування фізичної сили стосовно ОСОБА_4 .

Окрім наведеного вище, суд звертає увагу позивача на те, що наказом МВС № 100 від 08 лютого 2019 року затверджено «Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події» (далі Порядок).

Згідно п. З розділу І Порядку джерелом інформації про кримінальні правопорушення та інші події, зокрема, є: 1) заяви (повідомлення) осіб, які надходять до органу (підрозділу) поліції, особи, уповноваженої на здійснення досудового розслідування, або службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв (повідомлень); 2) самостійно виявлені слідчим або іншою посадовою особою органу поліції з будь-якого джерела обставини кримінального правопорушення; 3)повідомлення осіб, які затримали підозрювану особу під час учинення або замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється в його вчиненні; 4) інше.

Відповідно до п. 6 розділу II Наказу № 100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції " 102" і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Однак, позивачем у позовній заяві стверджуєтья, що дана норма(п.6 розділу II наказу 100) не є зобов'язальною.

Суд вважає, що дане спростовується вище наведеними, оскільки вона чітко прописує відповідний алгоритм дій поліцейського та зобов'язує його вжити заходів щодо запобіганню правопорушень.

Відповідно до пункту 7 розділу II Наказу № 100 поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки.

Однак, позивач рапортом на ім'я керівництва підрозділу поліції не доповів про самостійне виявлення ним про вищевказані обставин, що могли свідчити про кримінальне правопорушення, а відповідно порушив вимоги пункту 6 -7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100.

Вказані обставини не спростовуються позивачем у позовній заяві, пояснюючи це лише тим, що він «не був уповноваженою особою у розумінні наказу був уповноваженою особою, яка мала право приймати заяви про кримінальні правопорушення та інші події у відповідності до наказу МВС №100 від 08.02.2019 року та апріорі не міг зареєструвати в журналі Єдиного обліку Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області отримане від ОСОБА_10 та ОСОБА_3 повідомлення про можливе вчинення кримінального правовпорушення вчинене дільничим офіцером поліції сектору превенції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 щодо ОСОБА_3 »

Також позивач порушив вимоги Присяги поліцейського, якою передбачено обов'язок неухильно дотримуватися законодавства. А отже, позивач порушив п. 1 ч. 3 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" (бути вірним Присязі поліцейського) та п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" ( в частині - поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися Присяги). Таким чином, будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, ігноруючи вимоги нормативно правових актів, регламентуючих діяльність поліції, нехтуючи цінностями, ОСОБА_1 присягнув захищати. А відтак, він доустив грубі порушення вимог визначених Присягою поліцейського, яку підписав.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд зазначає, що позивач отримавши інформацію про вчинення кримінального правопорушення, як поліцейський мав змогу написати рапорт з приводу отриманої інформації керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки. Однак, як встановлено матеріалами службового розслідування та не заперечується позивачем даного не зробив.

Щодо виконання вказівки (наказу) тимчасово виконуючого обов'язки начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 про доставлення до нього офіцера поліції сектору превенції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 що було зафіксовано на камерах відеоспостереження слід зазначити наступне.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено віддання (видання) наказу. Зокрема, наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.

Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.

Частиною 4 статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.

Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику.

Згідно з наявними матеріалами службового розслідування не містять докази того, що тимчасово виконуючим обв'язки керівника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області Романюк К. віддав відповідний наказ, який би зобов'язав затримати ОСОБА_4 .

Крім того, вищезазначене спростовується наданими в ході службового розслідування поясненнями тимчасово виконуючого обов'язки начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 . Зокрема, ОСОБА_5 дав вказівку ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розібратися в даній ситуації та запросити до нього ОСОБА_4 . Через деякий час, як вказує ОСОБА_5 , до нього в кабінет зайшов ОСОБА_4 та невдовзі вищевказані заступники, яких на прохання ОСОБА_4 він попросив зачекати у коридорі. У ході спілкування ОСОБА_4 зізнався в отриманні неправомірної вигоди.

Однак, 10.04.2020 близько 17.55 ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , перебуваючи біля адміністративної будівлі Мукачівського відділу поліції, розташованого на вул. Ярослава Мудрого, буд. 8 в м. Мукачево, усупереч вимог, передбачених ст. 44 та ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» схопили ОСОБА_4 за руки та в примусовому порядку повели його до службового кабінету т.в.о. начальника Мукачівського ВП ГУНП ОСОБА_5.

Дане також підтверджується поясненнями наданими в ході службвого розслідування старшого інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Мукачівського ВП ГУНГІ в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_37 . А також зазначені неетичні дії з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_4 підтверджуються відеоматеріалом, відзнятим за допомогою камери відеоспостереження «Безпечне місто», яка встановлена при вході на адмінбудівлі Мукачівського відділу поліції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 діяв всупереч нормам ст. 207 КПК України ст.44 Закону України «Про Національну поліцію» та п.4.ч.З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції виконуючи вказівку т.в.о. Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 щодо розібратися в даній ситуації та запросити до нього ОСОБА_4 .

Крім того, під час службового розслідування, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , надаючи пояснення стосовно обставин, які є предметом службового розслідування, а саме в частині застосування фізичної сили та неетичної поведінки по відношенню до ОСОБА_4 , з метою уникнення від відповідальності вказали про свою непричетність до цих дій, заперечили наявність будь-яких конфліктів чи застосування заходів примусу відносно ОСОБА_4 , що не відповідає дійсності, оскільки опитані поліцейські ОСОБА_37 , ОСОБА_44 , а також колишні поліцейські ОСОБА_48, ОСОБА_49 підтвердили наявність конфліктної ситуації та можливий примус відносно ОСОБА_4 .

Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_8 повідомили дисциплінарній комісії неправдиві відомості, чим порушили вимоги пункту 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893.

Поліцейський відповідно до ст.ст. 3, 7, 18, 29, 64 Закону України «Про Національну поліцію» (надалі - Закон) № 580-VIII від 02.07.2015, повинен неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва поважати і не порушувати права і свободи людини, а згідно вимог ст. 23 Закону, володіючи повноваженнями забезпечує своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення або події; організовує здійснення підрозділами кримінальної поліції відділу та підпорядкованих відділень поліції заходів щодо виявлення та припинення кримінальних правопорушень, діючи на підставі положень Розділу 5 Закону, будучи наділеним правом на застосування поліцейських превентивних заходів та заходів примусу.

27.08.2020 у ході реалізації матеріалів кримінального провадження № 42020071040000012 від 13.04.2020, слідчим другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, повідомлено про підозру заступнику начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області майору поліції ОСОБА_6 та старшому оперуповноваженому сектору кримінальної поліції Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області майору поліції ОСОБА_1 у, у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Цього ж дня, вищевказані працівники поліції за фактом повідомлення їм підозри у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України доповіли рапортами керівництву ВІОС УКЗ ГУНП, до яких додали копії матеріалів про підозру. При цьому, зазначили, що в порядку ст. 208 КПК України не затримувалися, міра запобіжного заходу відносно них не обиралася.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 29 Закону поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

Згідно із ч. З ст. 29 Закону Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

Частиною 1 ст. 42 Закону передбачено, що поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати заходи примусу, в тому числі фізичний вплив (силу) та спеціальні засоби.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Статтею 43 Закону передбачено, що поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.

Відповідно до ст. 44 Закону поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інши поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень покладених на нього законом.

Поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно пункту 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.

Наказом МВС від 09.11.2016 за № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Пунктом 1 розділу 1 Правил № 1179 встановлено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання: на свободу пересування вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

- у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

- неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку тощо.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Пунктами 3, 6, 7, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Приписами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Щодо звільнення працівника поліції з підстав вчинення ним кримінального правопорушення вважається законним лише в разі встановлення такого факту судовим рішенням у кримінальній справі, як набрало законної сили та визнано таку особу винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України

Частиною 1, 2 статті 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Окрім наведеного вище, суд звертає увагу позивача на те, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 77 Закону №5 80-VIII визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції. Зокрема, пунктом 6 частини 1 вказаної статті визначено як підставу звільнення, реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини 1 статті 77).

Таким чином, законодавством чітко розмежовано випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності в якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

З урахуванням вищенаведеного, відповідач - ГУНП в Закарпатській області правомірно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію цілому.

Вказані висновки підтверджуються також правовими позиціями Верховного Суду викладених в постанові від 23.01.2020 №520/9937/18, 260/1118/18 від 07.02.2020 року та в постанові від 23.01.2020 №440/1220/19.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року, №810/2073/16 (адміністративне провадження №К/9901/12839/18) визначено, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. у. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «Є. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 1 1882/85).

Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold у. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Під час службового розслідування довести факт заподіяння 10.04.2020 ОСОБА_8 та ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не вдалося, оскільки оцінка дій поліцейських та причетності їх до кримінального правопорушення здійснюється в рамках кримінального провадження.

Щодо застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу-дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосувань здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справ та не потребує наведення неможливості застосування інших виді дисциплінарних стягнень. Відтак, сумлінна служба позивача та позитивни висновок атестації на які посилається позивач, не можуть слугувати підставою

для залишення позивача на службі з огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Оцінюючи доводи позивача щодо сумлінної служби позивача та позитивний висновок атестації, суд вважає за необхідне зазначити, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу

Грошове забезпечення поліцейського за час вимушеного прогулу обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейському грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Таким чином, подія, що супроводжувалася грубим та цинічним порушенням службової дисципліни, що проявилася у неетичних та непрофесійних діях ОСОБА_1 , стала наслідком низьких ділових та моральних якостей, ігнорування ними вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1 179 та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893.

Отже, відповідачем ГУНП в Закарпатській області службове розслідування щодо перевірки факту порушення дисципліни окремими поліцейськими проведено у відповідності до Порядку проведення службового розслідування, затвердженого наказом МВС №893 від 07.11.2018.

Оскаржувані накази ГУНП в Закарпатській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ОСОБА_1 прийнятий згідно Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правила етичної поведінки поліцейських, який реалізовано наказом ГУНП в Закарпатській області №194 о/с від 18.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції,

Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначених обставин, позивач не надав суду доказів про те, що ним оскражувались до вищестоящого керівництва дії посадових осіб, які проводили службове розслідування. Крім того, позивач за весь час розгляду справи не надав суду належних, допустимих доказів, як визначено ст.ст. 72-76 КАС України, які б спростували доводи викладені в оскаржуваному рішення, а також у вищезазначених наказах про застосування дисциплінарного стягнення, поданні, та інших.

Європейський суд з прав людини зазначив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям <…> (рішення від 12 січня 2012 року у справі Горовенки та Бугара проти України (Заяви №№ 36146/05 та 42418/05) п.38).

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Суд звертає увагу, що дії відповідача при прийняті оскаржуваних наказів регламентовані статтею 22 Закону України Про Національну поліцію.

Статтею 22 Закону № 580-VIII визначено основні повноваження керівника поліції. Керівник поліції, зокрема: очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на неї завдань; у межах компетенції організовує та контролює виконання поліцією Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, а також наказів і доручень Міністра внутрішніх справ України з питань, що належать до сфери діяльності поліції; підписує накази поліції; скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів поліції; у межах повноважень надає доручення, обов'язкові для виконання поліцейськими, державними службовцями і працівниками поліції; приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону; приймає у визначеному порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських; приймає у визначеному трудовим законодавством порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції; присвоює спеціальні звання поліції відповідно до цього Закону; виконує повноваження керівника державної служби в органі відповідно до законодавства про державну службу та здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Крім того, суд звертає увагу, що застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення особи рядового і начальницького складу до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.

Приписами ч. 6 ст.78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 21.09.2018 року справа № 824/227/17-а, від 06.03.2019 року справа №816/1534/16, від 17.07.2019 року справа № 806/2555/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, з урахуванням вищевикладених обставин, оцінюючи в сукупності обставини справи, пояснення сторін, письмові докази, суд приходить до висновку, що позивач своїми діями, які встановлені та зафіксовані матеріалами службового розслідування дискредитував діяльність поліції, підірвав її авторитет у суспільстві, грубо порушив вимоги ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, ст.18 Закону України Про Національну поліцію.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 стаття 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, не встановивши в судовому засіданні факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (код ЄДРПОУ: 40108913; 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Ракоці, буд. 13) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору

Попередній документ

92981903

Наступний документ

92981905

Інформація про рішення:

№ рішення:	92981904
№ справи:	260/3354/20
Дата рішення:	20.11.2020
Дата публікації:	23.11.2020
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Закарпатський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Повернуто (11.05.2021)
Дата надходження:	22.04.2021
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

24.02.2021 12:00	Восьмий апеляційний адміністративний суд
17.03.2021 12:20	Восьмий апеляційний адміністративний суд
07.04.2021 11:30	Восьмий апеляційний адміністративний суд