20 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/11191/20
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо формування та подання до Держаної казначейської служби України подання про повернення йому збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сформувати та подати до Держаної казначейської служби України подання про повернення йому збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4980,00 гривень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 12 травня 2020 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Фоліс І.А. З операції придбання вищезазначеного нерухомого майна ним було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4980,00 гривень, оскільки нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати такого збору. Водночас, ОСОБА_2 вказує, що він не є платником вказаного збору в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбавав житло вперше. Зазначає, що звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про направлення відповідного подання до Державної казначейської служби України для повернення безпідставно сплаченого збору. Однак відповідач відмовив у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна з тих підстав, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а наданих документів недостатньо для доказів придбання майна вперше.
Позивач, вважаючи що має право на повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки така угода була укладена ним вперше, звернувся до суду з даним позовом
Ухвалою від 22 липня 2020 року відкрито провадження у справі №240/11191/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Також вказаною ухвалою відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Крім того, 28 липня 2020 року судом було прийнято ухвалу про залучення Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області до участі в адміністративній справі №240/11191/20 в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а також встановлено Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області строк для подання пояснення щодо позову протягом п'ятнадцяти днів з дня йому вручення даної ухвали.
02 вересня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому відповідач зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості підтвердити необхідність повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.25-26).
Відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 12 травня 2020 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який зареєстрований у реєстрі за №1334, згідно з яким ОСОБА_1 отримав у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (а.с.12).
Згідно з пунктом 2 вищезазначеного договору, продаж квартири вчинявся за узгодженою між сторонами ціною, яка становила 498000, гривень.
При цьому, в пункті 10 укладеного договору було визначено, що покупцем сплачено збір в розмірі 1% від суми договору, тобто 4980,00 гривень за придбання нерухомого майна.
Наявною у матеріалах справи копією квитанції від 12.05.2020 №0.0.1701935468.1 підтверджується сплата позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4980,00 гривень (а.с.10).
21 травня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зудінов О.О. звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про підготовку та направлення подання для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки ОСОБА_1 не є його платником такого збору в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", так як придбав житло вперше. До вказаної заяви було долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.05.2020 3208711613 (а.с.11).
Однак, за наслідками розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області надіслано представнику позивача листа №1000-0502-8/46123 від 11.06.2020, в якому повідомило, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно. Водночас документів доданих до заяви недостатньо для доказів придбання майна вперше. З огляду на що, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області вказало, що у разі надання відповідних документів про визнання ОСОБА_1 особою, що придбаває нерухоме майно вперше, виданих органами, до компетенції яких це відноситься, він буде звільнений від сплати збору (а.с.13).
Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо непідготовки подання про повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону №1058-IV передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №1058-IV врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З огляду системний на аналіз наведених норм, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.05.2020 №208711613 вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Згідно з вказаним витягом жодного іншого нерухомого майна, окрім вищезазначеної квартири, у власності позивача не має (а.с.14).
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що квартира АДРЕСА_1 , є першим придбаванням житла ОСОБА_1 чи свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, відповідачем до суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вперше придбав житло (квартиру АДРЕСА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12.05.2020, який зареєстрований у реєстрі за №1334, та сплатив при укладенні цього договору збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості, що становив 4980,00 гривень.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідні управління Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартири конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме Держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на Державу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), 31.01.2018 (справа №819/1667/17) та 20.03.2018 (справа №819/1667/17) та 28.03.2019 (справа №819/830/17).
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання житла конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для звернення відповідача з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
В свою чергу, відмова відповідача у складенні подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4980,00 грн., є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.
Також суд враховує, що зважаючи на зміст підпункту 5 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, Головне управління Державної Казначейської служби України у Київській області відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного України у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомою майна у розмірі 4980,00 грн., сплаченого згідно квитанції від 12.05.2020 №0.0.11701935468.1.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частинами 1 та 2статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем у порушення ч. 2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність бездіяльності відповідача щодо не складення подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 10.07.2020 №0.0.1763086829.1 (а.с.6) під час звернення з даним позовом до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 840,80 гривень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вищезазначені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 гривень підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 22933548), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області (площа Л. Українки, буд. 1, м. Київ, 01196; код ЄДРПОУ 37955989) про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у складанні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4980,00 гривень.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного України у Київській області скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4980,00 грн. (чотири тисячі вісімдесят гривень), сплаченого згідно квитанції від 12.05.2020 №0.0.1701935468.1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 22933548) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович