17.09.2020 Єдиний унікальний номер 205/7340/19
Номер провадження 2/205/687/20
іменем України
17 вересня 2020 року
Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу №205/7340/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, треті особи: Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_2 про скасування рішення-
ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 27 серпня 2019 року звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Виконавчого комітету Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, треті особи: Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_2 , про скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Новокодацької районної у м. Дніпро ради № 379 від 25 липня 2019 року батькові ОСОБА_2 встановлено дні побачень з їх спільною дитиною - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи з 10:00 до 19:00 та зобов'язано матір не чинити перешкоди батькові у спілкуванні з дитиною.
Позивач зазначила, що не згодна з вказаним рішенням, оскільки відповідач не врахував наявність: цивільних справ за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та позовом про позбавлення батьківських прав, негативного впливу батька на дитину, відповідач не провів акт обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання батька, а також ухвалив рішення за відсутності матері дитини.
Також позивач вказала, що ОСОБА_2 за останні роки участі у вихованні дитини не приймав, допомоги не надавав. А почав проявляти інтерес до дитини після подачі позову до нього про стягнення аліментів, переслідувати дитину, яка почала його боятись та потребувала у зв'язку з цим консультацій психолога.
На підставі викладено ОСОБА_3 просить скасувати рішення виконавчого комітету Новокодацької районної у м. Дніпро ради про встановлення днів побачення ОСОБА_2 з малолітній сином ОСОБА_4 .
Ухвалою судді від 30 серпня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків. Позивачем усунуто недоліки.
Ухвалою судді від 15 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.
11 вересня 2019 року третьою особою ОСОБА_2 до суду подано письмові пояснення, в яких він заперечував проти позову.
Від відповідача відзив до суду не надходив.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 позов підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи: управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, однак клопотання не підписане ОСОБА_2 . Про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимоги слід відмовити з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 9).
Дитина ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10) та проживає разом із матір'ю ОСОБА_3 за вказаною адресою.
Рішенням виконавчого комітету Новокодацької районної у місті Дніпрі ради № 379 від 25 липня 2019 року «Про встановлення днів побачень ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » встановлено ОСОБА_2 дні побачень з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної суботи місяця з 10.00 до 19.00; зобов'язано матір ОСОБА_3 не чинити перешкоди батькові у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов'язати батька вчасно повертати сина після часів спілкування за місцем його проживання (а.с. 12).
Зазначене рішення було прийнято на підставі подання управління-служби у справах дітей, до якої з заявою про визначення днів побачень з малолітнім сином звернувся ОСОБА_2 (а.с.37).
Звертаючись до суду з даним позовом мати дитини зазначила, що не згодна з вказаним рішенням, оскільки при прийнятті рішення про не було з'ясовано обставин, за яких вона чинить перешкоди батьку у спілкуванні з дитиною, порушено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч.ч.1-3 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Як передбачено частиною 1 статті 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.2 ст.157 СК України).
Згідно з ч.3 ст.157 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.1 ст.158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ч.2 ст.158 СК України).
Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, визначений Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866р. (далі - Порядок № 866).
Пунктом 3 Порядку № 866 визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад, які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Відповідно до п. 73 Порядку № 866, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.
Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.
Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.
З тексту спірного рішення вбачається, що воно було прийнято за поданням управління-служби у справах дітей та зі згоди комісії з питань захисту прав дитини (протокол засідання 03 липня 2019 №7), тобто з дотриманням п. 73 Порядку № 866.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд не бере до уваги твердження позивача щодо порушення Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, а саме не проведення обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання ОСОБА_2 , оскільки встановлено, що актом обстеження умов проживання батька від 29 травня 2019 року, складеного працівниками управління-служби у справах дітей, визначено, що для проживання, перебування дитини за адресою: АДРЕСА_2 батьком створені належні умови (а.с. 46).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що звернення батька до Служби у справах дітей та сім'ї, а у подальшому прийняття оскаржуваного рішення, сталися у зв'язку з тим, що батьки ОСОБА_4 не змогли дійти спільної думки щодо участі ОСОБА_2 у спілкуванні з сином.
Позивач не заперечує того факту, що чинила перешкоди у спілкування батька з дитиною.
Також даний факт підтверджується зверненням ОСОБА_2 з заявою до Новокодацького відділення поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до якої позивач не дає змоги побачити дитину (а.с. 49-50).
Відповідно до матеріалів справи позивач зверталася до Новокодацького відділення поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення ОСОБА_2 відносно малолітнього сина психологічного насильства, а саме намагався поспілкуватися попри згоди останнього (а.с. 14-15). Однак, з висновку поліції від 31 липня 2019 року за результатом розгляду вказаної заяви не вбачається протиправних дій ОСОБА_2 щодо дитини (а.с. 16).
Посилання позивача на те, що при винесенні рішення відповідачем залишено поза увагою те, що в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та факт подачі позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , не можуть бути прийняті судом з огляду на те, що вказані позивачем обставини не підтверджено належними та допустимими доказами.
До твердження позивача, що при винесенні рішення відповідач позбавив її можливості бути присутньою суд ставиться критично, оскільки ця обставина не обґрунтована нормами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Вимоги до висновку експерта встановлені ст. 102 ЦПК України.
Оскільки висновок психолога, наданий позивачем, не відповідає вказаним вимогам закону, суд не бере його до уваги.
Враховуючи викладене, а також те, що судом не встановлено причини, які б унеможливлювали участь батька у вихованні дитини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6, 7, 141, 157, 158 СК України, ст.ст. 76-83, 89, 95, 259, 263, 265, 280-283, 287 ЦПК України, Законом України "Про охорону дитинства", Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866р., суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новокодацької районної у м.Дніпрі ради, треті особи: Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_2 про скасування рішення виконавчого комітету Новокодацької районної у місті Дніпрі ради №379 від 25.07.2019 року про встановлення днів побачень ОСОБА_2 з малолітним сином ОСОБА_4 -відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 вересня 2020 року.
Суддя Н.Г.Остапенко