Справа № 204/7672/20
Провадження № 1-в/204/1412/20
20 листопада 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» про зміну застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , адвоката - ОСОБА_5 , представника установи - ОСОБА_6 ,
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2015 року, відносно ОСОБА_3 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
В заяві, до якої додано висновок комісії лікарів-психіатрів № 1061 від 06 листопада 2020 року, зазначено про те, що внаслідок медикаментозної терапії в поєднанні з реабілітаційними заходами в психічному стані хворого з червня 2019 року спостерігається позитивна динаміка: афективні розлади згладились , настрій покращився, поведінка набула упорядкованого, спокійного характеру. У відділенні поводив себе стримано, спокійно, не вступав в суперечки з оточуючими. Виконував вимоги розпорядку відділення. Агресивних намірів не проявляв, конфліктів не створював. Продуктивної психопатологічної симптоматики не відмічалось. З грудня 2019 року психічний стан залишається стабільним: поведінка носила спокійний, упорядкований характер без проявів агресії та аутоагресії. Погоджувався з наявністю у себе хронічного психічного захворювання, шкодував з приводу вчиненого СНД. З травня 2020 року сформувалася формальна вірна критика до свого стану. З'явилися позитивні соціально-терапевтичні настанови, налаштованість на відмову від вживання спиртних напоїв. За таким станом у теперішній час пацієнт особливої небезпеки для оточуючих не становить, застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом не потребує та може бути переведений у заклад з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Від особи, відносно якої застосовані примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_3 до суду надійшла заява, в якій він відмовився приймати участь у судовому засіданні, просив розглянути заяву без його участі.
В судовому засіданні представник Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» ОСОБА_6 заяву просила задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення розглядуваної заяви.
Обговоривши подання, заслухавши учасників процесу і перевіривши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступного: з висновку комісії лікарів-психіатрів вбачається, що при госпіталізації психічний стан характеризувався афективною лабільністю з коливаннями настрою від дратівливості до плаксивості на тлі негативного ставлення до постраждалого, виражених формальних розладів мислення, порушень критичних здібностей. У бесіді на запитання відповідав коротко, тихим голосом. Продуктивних психопатологічних розладів не виявлялось. Судження були непослідовні, вітіюваті. Мислення паралогічне. Рівень вольових спонукань знижений. Неохоче розповідав про минулі хворобливі переживання. Називав проявом своєї хвороби «депресію», що за його думкою виникла після лікування в психіатричній лікарні. Про скоєне казав з роздратуванням, заявляв, що дід перший на нього напав «я лише захищався…. він був скандальним, багато пив». Критичні здібності були порушені. В подальшому психічний стан продовжували зумовлювати психопатоподібні розлади у вигляді нестриманості, дратівливості, спалахливості, рухової розгальмованості, конфліктності з іншими хворими. Судження були легковажні. На запитання стосовно зловживання алкогольними напоями у минулому відповідав неохоче, вибірково. Під час бесід з лікарем легко роздратовувався, а при питаннях про скоєне ставав ворожим, злобливим. Провину за злочин перекладав на потерпілого. Заявляв, що потерпілий сам винен в тому, що сталось: «це нея, а дід пиячив… і як би він не скандалив і не чіплявся до мене, то нічого б не сталося…». Психічно хворим себе не вважав, тому не розумів необхідності у прийомі ліків. В процесі подальшого лікування з психокорекційними реабілітаційними заходами, поступово зменшилась вираженість афективних розладів. Був переведений на підтримуючу терапію. З червня 2019 року спостерігається позитивна динаміка в психічному стані пацієнта: афективні розлади згладились, настрій покращився, поведінка набула упорядкованого, спокійного характеру. У відділенні поводив себе стримано, спокійно, не вступав в суперечки з оточуючими. Виконував вимоги розпорядку відділення. Агресивних намірів не проявляв, конфліктів не створював. Продуктивної психопатологічної симптоматики не відмічалось. Але в клінічній картині ще спостерігались відсутність критичного ставлення до скоєного правопорушення, легковажна оцінка асоціального способу життя в минулому зі зловживанням спиртними напоями. Ліки приймав за призначенням, але до лікування відносився без розуміння його необхідності, психічно хворим себе не вважав. З грудня 2019 року залишався стабільним: поведінка носила спокійний, упорядкований характер без проявів агресії та ауто агресії. Погоджувався з наявністю у себе хронічного психічного захворювання, шкодував з приводу вчиненого СНД. З травня 2020 року була сформована формальна вірна критика до свого стану. Висловлював формальний жаль щодо скоєного. З'явилися позитивні соціально-терапевтичні настанови, налаштованість на відмову від вживання алкоголю.
Обговоривши подання, заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню, оскільки у хворого достатньо тривалий час зберігається стабільний психічний стан і на теперішній час він не становить особливої небезпеки для оточуючих, що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 94 КК України.
Керуючись ст. 94, ст. 95 КК України, ст. 514 КПК України, ст. 19, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу» суд, -
Змінити примусові заходи медичного характеру, призначені ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2015 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і перевести його для подальшого примусового лікування до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1