Справа № 204/7019/20
Провадження № 1-кс/204/1373/20
Іменем України
19 листопада 2020 року слідчий суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , особи, в інтересах якої розглядається заява - ОСОБА_5 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна - ОСОБА_5 , про скасування арешту майна,-
встановив:
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна - ОСОБА_5 , посилаючись на відсутність у органу досудового розслідування правових підстав для подальшого утримання належних ОСОБА_5 грошових коштів, звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту майна - грошових коштів у сумі 20000 доларів США та 15950 євро, накладеного ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2020 року.
В обґрунтування клопотання зазначено наступне.
21 травня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2020 року, працівниками СБ України проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого були вилучені грошові кошти у сумі 20000 доларів США та 15950 євро, що належали ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2020 року, було накладено арешт на вилучене в ході обшуку майно, зокрема на грошові кошти у сумі 20000 доларів США та 15950 євро, з метою їх збереження, як речових доказів.
Адвокат не погоджується з накладенням арешту на грошові кошти, у зв'язку з відсутністю належних правових підстав. В постанові про визнання вилучених грошових коштів речовими доказами, слідчий лише припустив, що майно може мати ознаки речового доказу та протиправне походження, посилаючись на те, що на чотирьох банкнотах номіналом 100 доларів США нібито наявні відбитки печаток, які ймовірно належать Іранському банку. Адвокат вважає, що припущення слідчого грубо протирічить принципам презумпції невинуватості. Зазначає, що під час обшуку усі банкноти було детально оглянуті та описані, будь-яких відбитків печаток іноземних банків не виявлено, тому обставини їх появи викликають сумнів у їх справжності та об'єктивності доводів слідчого. Адвокат зазначає, що вилучені грошові кошти мають цілком законне походження, належать ОСОБА_5 , що підтверджується договором купівлі продажу нежитлового приміщення у 2014 році за 915 000 гривень (більше 70000 доларів США), які були переведені у конвертовану валюту, та зберігалися за вказаною адресою, де остання проживала разом з батьками, які в силу віку та стану здоров'я потребували догляду. Досудове розслідування кримінального провадження триває з 20.12.2019 року, жодній особі про підозру у вчиненні злочину не повідомлено. Станом на жовтень 2020 року відомостей стосовно ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ЄРДР не внесено, отже відсутні ризики, які стали підставою для арешту майна.
Посилаючись на зазначені підстави, адвокати та ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали клопотання та просили скасувати арешт на зазначені грошові кошти.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, щодо задоволення клопотання не заперечував.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходжу до наступного.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до положень ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства на відповідність принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, суд не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали слідчого судді від 26.06.2020 року про арешт майна, а лише оцінює доводи клопотання адвоката в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.
У провадженні СВ Управління СБ України у Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 22019040000000092 від 20.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України. В ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, відповідно до ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2020 року, було накладено арешт на майно, зокрема на грошові кошти в іноземній валюті у сумі 20000 доларів США, 15950 євро, з метою їх збереження, як речових доказів, які були вилучені в ході санкціонованого обшуку, за місцем проживання ОСОБА_6 .
В рамках зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не було повідомлено про підозру у вчиненні жодного злочину.
ОСОБА_5 стверджує, що є власником майна - грошових коштів у сумі 20 000 доларів США, 15 950 євро, які були вилучені за місцем мешкання її батька. На час проведення обшуку вона проживала за місцем мешкання своїх батьків, які потребували піклування. У вказаній квартирі вона відповідно зберігала власні кошти. ОСОБА_5 надала докази на підтвердження отримання грошових коштів законним шляхом, а саме договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.09.2014 року. Під час накладення арешту на грошові кошти, відповідно до ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2020 року, слідчий суддя зазначає ОСОБА_5 , як власника майна.
Виходячи з принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчим суддею наразі не встановлено відповідних правових підстав, передбачених положеннями ст. 170 КПК України, для подальшого збереження арешту на зазначене майно. Вилучені грошові кошти не були ідентифіковані, як такі, що здобуті злочинним шляхом, не доведено, що вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Також не надано доказів того, що було призначено їх експертне дослідження. Прокурор не заперечує щодо зняття арешту з грошових коштів. Відсутні очевидні причини, які перешкоджають поверненню грошей власнику, а подальше їх утримання порушує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогою про захист основоположних прав конкретної особи.
Враховуючи, що доводи адвоката є обґрунтованими, з огляду на позицію прокурора, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання адвоката та скасувати накладений арешт на грошові кошти, повернувши їх власнику.
Керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 395 КПК України, -
постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна - ОСОБА_5 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_7 від 26.06.2020 року, у справі № 932/5538/20, на майно належне ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що було вилучено в ході обшуку квартири АДРЕСА_2 , а саме на грошові кошти в сумі 20000 доларів США, 15950 євро, із скасуванням заборони на їх відчуження, розпорядження та користування.
Зобов'язати процесуального керівника та слідчого у кримінальному провадженні № 22019040000000092 повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майно, що було вилучено в ході обшуку квартири АДРЕСА_2 , а саме грошові кошти в сумі 20000 доларів США та 15950 євро.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1