справа № 208/3438/17
№ провадження 1-кс/208/1970/20
Іменем України
18 листопада 2020 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження № 12017040160001177 від 01.06.2017 року за ч. 2 ст. 286 КК України, -
встановив:
Слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним погодженим з прокурором клопотанням, згідно якого, прохав застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання слідчий не з'явився, надав суду заяву, просив заявлене ним клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу залишити без розгляду.
Прокурор у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Чинними нормами КПК України не передбачено постановлення ухвали про залишення клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу без розгляду за відповідним клопотанням особи, яка його подала.
Ч. 5, 6 ст. 9 КПК України вказано, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
П. 15, 16, 19 ч. 1 ст. 7 КПК України передбачені такі загальні засади кримінального провадження, як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів та диспозитивність.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З огляду на викладені положення кримінального процесуального закону, загальні засади кримінального провадження, враховуючи те, що слідчий суддя позбавлений можливості розглянути вимоги клопотання, які не підтримуються стороною, яка їх подала та прийняти рішення по суті заявлених вимог (задовольнити клопотання або відмовити у його задоволенні), те, що за змістом принципів змагальності та диспозитивності сторона в процесі вільно розпоряджається своїми матеріальними та процесуальними правами, зокрема щодо того, підтримувати клопотання чи ні та самостійно обстоювати перед судом його доводи, прийнятність його форми та законність змісту, того факту, що інші процесуальні закони, що регулюють як публічні, так і приватні процесуальні правовідносини містять положення щодо залишення без розгляду відповідного процесуального документа за клопотанням особи, яка його подала, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без розгляду, роз'яснивши особі, яка його подала, що вона не позбавлена права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно правової позиції, сформульованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі № 243/6674/17-к, ухвали слідчого судді, прямо не передбачені КПК, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Вказаному кореспондує Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, де Конституційний Суд України, розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.
Керуючись викладеним та ст. 7, 9, 22, 26, 309 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження № 12017040160001177 від 01.06.2017 року за ч. 2 ст. 286 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без розгляду.
Роз'яснити, що залишення клопотання без розгляду не позбавляє особу, яка його подала, права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1