Справа № 201/6969/20
Провадження № 2/201/2713/2020
Іменем України
(заочне)
13 листопада 2020 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми, -
23 липня 2020 рокудо Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми (а.с. 2-5).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 11 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 27).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до заяви ОСОБА_1 їй призначена субсидія на період з 01.10.2017р. по 30.04.2018р.
Відповідно до листа регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 26.06.2020р. № 31/4-156, членом домогосподарства - онуком ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проведені наступні операції з транспортними засобами: 23 квітня 2016 року зареєстровано мотоцикл марки «LIFAN LF200» (вартість придбання становить 8 161,20 грн.); 30 серпня 2016 року зареєстровано мотоцикл марки «YAMAHA DRAG STAR 400» (вартість придбання становить 75 000,00 грн.). 27 січня 2018 року вказаний транспортний засіб знято з обліку для реалізації та 21 квітня 2018 року зареєстровано за новим власником (вартість продажу становить 47 200,00 грн.); 30 березня 2018 року зареєстровано мотоцикл марки «YAMAHA RJ02» (вартість придбання становить 49 000,00 грн.). 12 квітня 2019 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника (вартість продажу становить 35 820,00 грн.); 09 січня 2019 року придбано транспортний засіб марки «BMW 3161» (вартість придбання становить 41 196,67 грн.). 03 березня 2020 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника (вартість продажу становить 5 000,00 грн.); 08 січня 2020 року придбано транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN CADDY» (вартість придбання становить 290 300,00 грн.). 09 січня 2020 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника (вартість продажу становить 173 225,64 грн.); 09 січня 2020 року придбано транспортний засіб марки «OPEL ASTRA» (вартість придбання становить 48 300, 00 грн.).
Таким чином, на переконання позивача, не повідомлення Управління про факт придбання та реєстрації транспортного засобу, що не відображено у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 10.11.2016р., призвело до надмірної виплати субсидії ОСОБА_1 за період з 01.10.2016р. по 30.04.2017р. на загальну суму 11 023,52 грн.
Листами управління від 29.01.2019р. № 430/01-08-01/05-19, від 28.05.2019р. № 532/01-15 та від 24.01.2020р. № 400/01-15 ОСОБА_1 направлені повідомлення про переплату житлової субсидії та запропоновано в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти. Проте, до цього часу сума в розмірі 11 023,52 грн. на розрахунковий рахунок управління не надійшла.
На підставі вищезазначеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачені кошти в розмірі 11 023,52 грн.
Представник позивача Ковальчук М.А. (діє на підставі довіреності від 02.01.2020р.) надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без участі представника позивача (а.с. 34).
Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання по справі, призначені на 13.10.2020р. і на 13.11.2020р. не з'явилася, про дати судових засідань була повідомлена належним чином. Конверт, яким була направлена судова повістка повернутий до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 31, 37).
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, яка є обов'язковою для усіх суб'єктів правозастосування та судів, вказав на те, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Ураховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про призначені у справі судові засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за відсутності відповідача і ухвалити заочне рішення суду за правилами ч. 4 ст. 223, ст.280 ЦПК України.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 10.11.2016р., на підставі п.п. 1-14 «Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», затвердженого Постановою КМУ від 21 жовтня 1995 року № 848 (далі по тексту - Положення), Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради (з 01.08.2016р. змінено назву на Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради) була призначена субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на період з 01.10.2016р. по 30.04.2017р. (а.с. 6).
На виконання рішення Соборної районної у місті Дніпрі ради від 15.02.2019р. № 206 «Про припинення юридичної особи - управління соціального захисту Соборної районної у місті Дніпрі ради», враховуючи рішення Дніпровської міської ради від 23.01.2019р. № 40/40 «Про внесення змін до рішень міської ради стосовно структури міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів» Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради припинило свою діяльність як юридична особа шляхом приєднання до Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (а.с. 21-22.
Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис від 09.04.2020р. № 12241120014021920 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради (а.с. 23).
Таким чином, процедуру припинення юридичної особи завершено та з 09.04.2020р. Центральне УСЗН ДМР є правонаступником Управління соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі ради.
Згідно підпункту 5 пункту 5 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995р. № 848 (далі - Положення) (в редакції на 01.05.2015р.) субсидія не призначається, якщо будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії (призначенням субсидії без звернення) здійснив купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги (одноразово) з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень.
Відповідно до п. 14 Положення визначено, що громадянин, якому призначено субсидію, зобов'язаний протягом місяця поінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, їх соціального статусу, переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання, підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, купівлю товарів або оплату послуг, передбачених підпунктом 5 пункту 5 цього Положення, шляхом подання відповідних документів.
Відповідно до листа регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 26.06.2020 р. № 31/4-156, членом домогосподарства - онуком ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проведені наступні операції з транспортними засобами:
23 квітня 2016 року зареєстровано мотоцикл марки «LIFAN LF200» (вартість придбання становить 8 161,20 грн.); 30 серпня 2016 року зареєстровано мотоцикл марки «YAMAHA DRAG STAR 400» (вартість придбання становить 75 000,00 грн.). 27 січня 2018 року вказаний транспортний засіб знято з обліку для реалізації та 21 квітня 2018 року зареєстровано за новим власником (вартість продажу становить 47 200,00 грн.);
30 березня 2018 року зареєстровано мотоцикл марки «YAMAHA RJ02» (вартість придбання становить 49 000,00 грн.). 12 квітня 2019 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника (вартість продажу становить 35 820,00 грн.);
09 січня 2019 року придбано транспортний засіб марки «BMW 3161» (вартість придбання становить 41 196,67 грн.). 03 березня 2020 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника (вартість продажу становить 5 000,00 грн.);
08 січня 2020 року придбано транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN CADDY» (вартість придбання становить 290 300,00 грн.). 09 січня 2020 року вказаний транспортний засіб перереєстровано на нового власника (вартість продажу становить 173 225,64 грн.);
09 січня 2020 року придбано транспортний засіб марки «OPEL ASTRA» (вартість придбання становить 48 300, 00 грн.) (а.с. 11 - 12).
Обґрунтовуючи свою правову позицію, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 при звернені до управління із заявою про призначення субсидії, надала неправдиву інформацію, що призвело до незаконного одержання нею виплати субсидії в розмірі 11 023,52 грн., які підлягають поверненню до державного бюджету.
У зв'язку з чим, управлінням 29.01.2019р. № 430/01-08-01/05-19, від 28.05.2019р. № 532/01-15 та від 24.01.2020р. № 400/01-15 ОСОБА_1 направлені повідомлення про переплату житлової субсидії та запропоновано в добровільному порядку повернути надміру виплачені кошти. (а.с. 15, 16, 17).
Проте, як зазначає представник позивача, на час звернення з даним позовом до суду, грошові кошти в розмірі 11 023,52 грн. на розрахунковий рахунок управління не надійшли. ОСОБА_1 відмовляється повернути надмірно виплачену субсидію мотивуючи це тим, що транспортній засіб придбано її онуком, ОСОБА_2 , який лише зареєстрований у її квартирі, а разом з родиною мешкає окремо.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходив з такого.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Позивачем не наведено обов'язкових умови повернення надмірно виплаченої соціальної допомоги; ознаки (обставини) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру - судом не встановлені.
Отже, враховуючи соціальний статус відповідача, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд дійшов висновку, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, судові витрати по справі компенсації не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення складений 18 листопада 2020 року.
Суддя О.С. Наумова