Справа № 210/4512/19
Провадження № 2/210/583/20
іменем України
"12" листопада 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді Хлистуненко О.В.
секретаря судового засідання Недолуги Л.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах, суд -
Позивач 09.08.2019 року звернулась до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає наступне, що 20 липня 2017 року позивач уклала Договір позики грошових коштів з ОСОБА_2 , яким передала у власність строком до 20 січня 2018 року грошові кошти у розмірі 127 400 грн., без процентів, що передбачено п.1 Договору позики.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Договором позики між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 20 липня 2017 року було укладено Договір іпотеки, предметом якого є належне на праві власності відповідачу нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 17.3 кв.м., однокімнатна квартира розташована па першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно п.2.1. Договору іпотеки від 20.07.2017 року.
Квартира належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Черник О.П. 21 грудня 2016 року за реєстровим №2010, право власності за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 грудня 2016 року.
Згідно договору позики ОСОБА_2 зобов'язується повернути позику грошових коштів до 20 січня 2018 року, тобто строк повернення грошових коштів минув. Тому, позивач просить суд в рахунок забезпечення зобов'язання за договором позики грошових коштів між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 20 липня 2017 року, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20 липня 2017 року, а саме на: квартиру, загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 17,3 кв.м.. однокімнатну квартиру, розташовану на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною предмета іпотеки нарівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідач скористалась правом на надання відзиву, в якому вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відзив обґрунтовує тим, що позикодавця ОСОБА_3 вона бачила у своєму житті лише один раз, а саме у день укладання Договору позики грошових коштів - 20 липня 2017 року в кабінет приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчура С.М. До дня укладання договорів позики грошових коштів та іпотеки насправді вже існувала зловмисна домовленість між її колишнім співмешканцем ОСОБА_4 та його знайомим ОСОБА_5 про позику 3000 доларів США для потреб ОСОБА_4 , який на той час, з його пояснень, попав в тяжкі обставини: з нього вимагали хабар невстановлені правоохоронці за не притягнення до відповідальності за скоєне правопорушення. 20 липня 2017 року в кабінеті приватного нотаріуса Нянчура С.М. саме ОСОБА_5 передав із рук в руки ОСОБА_4 гроші. Пізніше ОСОБА_4 пояснив їй, що ОСОБА_3 є підлеглою по роботі у ОСОБА_5 і отримав він від останнього лише 3000 доларів США. Всі ці гроші ОСОБА_4 передав водію невстановленого авто-іномарки, припаркованого на той час біля будинку, де знаходиться приміщення приватного нотаріуса ОСОБА_6 . Отже, весь процес укладання договорів позики грошових коштів і іпотеки було сплановано без її участі. Приватний нотаріус Нянчур С.М. пояснив відповідачці, що вона повинна передати договір купівлі-продажу, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та технічний паспорт іпотекодержателю. Тут же в кабінеті нотаріуса вказаними документами заволодів ОСОБА_5 . Вказані вище документи були повернуті їй пізніше слідчим Металургійного ВП КВІІ в процесі розслідування кримінальної справи порушеної по факту шахрайства.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в поновному обсязі, з підстав викладених в них. Суду пояснив, що 20.07.2017 року було укладено договір іпотеки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для забезпечення виконання зобов'язання за договором позики від 20.07.2017 року. Зазначив, що відповідач особисто була присутня під час укладання вказаних договорів, а також, саме вона підписувала ці договори.
В судовому засідання відповідач пояснила, що вона проживала з ОСОБА_7 з 2010 року по 2018 рік. 19.07.2017 року прийшов її співмешканець ОСОБА_7 і сказав, що йому потрібна велика сума коштів, а саме 3000 доларів США. В той же день, ввечері вони пішли додому до ОСОБА_8 , який є його знайомим. 20.07.2020 року вона з ОСОБА_4 пішла до приватного нотаріуса, куди ОСОБА_5 привіз ОСОБА_9 . Договір підписала, але кошти не отримувала. Кошти отримав ОСОБА_4 в розмірі 3000 доларів США. Договір позики та іпотеки не оскаржувала, при підписанні договорів, нотаріусу не повідомляла про тиск з боку ОСОБА_10 . Просила позовні вимоги залишити без задоволення.
Третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, причин неявки суду не повідомила.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, відзив на позовну заяву, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.07.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, який зареєстровано в реєстрі за №997, згідно умов якого позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 127 400, 00 грн. без процентів. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику до 28.01.2018 року. (Т1 а.с.12)
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором Позики, 20.07.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира, загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 17,3 кв.м., однокімнатна квартира розташована на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1 а.с. 13-15).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Черник О.П. від 21.12.2016 року зареєстровано в реєстрі за №2010 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.12.2016 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом договору іпотеки, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (Т.1 а.с. 70-71, 73).
Факт укладення договору позики та іпотеки підтверджується наданими матеріалами витребуваних ухвалою суду від 17.12.2019 року у приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчур С.М. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, заведеної в зв'язку з укладанням Договору позики грошових коштів між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 20.07.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №997; належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, заведеної в зв'язку з укладанням Договору іпотеки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 20.07.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №998. (Т.1 а.с. 56-79)
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька актів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим законом.
Статтею 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має малолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 22.12.2018 року, виданим Металургійним районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідний актовий запис №298 (Т.1 а.с.34).
Відповідно до довідки від 04.01.2019 року №65, виданої Виконавчим комітетом Металургійної районної у місті ради, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований малолітній ОСОБА_12 з 28.12.2018 року (Т.1 а.с. 125).
Згідно з 3.3.14 договору іпотеки від 20.07.2017 року передбачено не реєструвати місце проживання будь-яких осіб за адресою Предмета іпотеки, без попереднього отримання на те письмової згоди іпотекодержателя. У випадку звернення іпотекодержаелем стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець, на письмову вимогу іпотеко держателя, зобов'язаний забезпечити звільнення предмета іпотеки всіма всіма мешканцями протягом одного місяця з дня отримання іпотекодавцем відповідної вимоги (Т.1 а.с.14).
Ухвалою суду від 19.08.2020 року, для захисту прав, свобод та інтересів малолітньої дитини, було залучено Службу у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради (Т.1 а.с.144).
Загальне правило про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку». Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно із ч. 1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Такий порядок передбачено й ст.ст. 589, 590 ЦК України.
Пунктом 4.2. договору іпотеки від 20.07.2020 року передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором або порушення зобов'язань позичальником за договором позики, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за договором позики, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Окрім цього, у відповідності до частина 1 ст. 35 Закону передбачає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно з п. 6.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем будь-яких умов цього договору або невиконання Позичальником умов Договору Позики, а також в інших випадках, передбачених цих договором та/або Договором Позики та/або законодавством України. У цьому випадку Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення у зв'язку з яким Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки. В цій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання/виправлення порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний (тридцятиденний) строк від дня направления вимоги на адресу Іпотекодавця, вказану в договорі, або відповідно до п.3.3.10. договору, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель з наступного після закінчення терміну набуває право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (Т1 а.с.14)
Вказаний порядок надсилання вимоги про усунення порушень умов договору позики відповідачу, позивачем був дотриманий та на виконання вказаних вимог закону 28 вересня 2019 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчур С.М. відповідно до ст. 84 ЗУ «Про нотаріат» про передачу заяви, від імені ОСОБА_3 було надіслано повідомлення, яке зареєстроване в реєстрі за №472 гр. ОСОБА_2 ..
В зазначеному вище повідомленні нотаріусом повідомлялось, що ОСОБА_3 не виконано умови Договору Позики від 20 липня 2017 року за реєстровим №997, а саме повернення позики в розмірі 127400,00 грн., і що у разі не виконання зобов'язання у 30-ти денний строк від дня отримання вимоги (повідомлення) у Іпотекодержателя виникає право оформити право власності на себе, або відчужити предмет іпотеки від свого імені третій особі (Т. 1 а.с. 18,19,20). Проте, вказані у повідомленні порушення відповідачем усунуто не було.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 1, ч. 2ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.
При цьому, право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року(справа № 6-1080цс15).
Цей висновок повністю узгоджується зі змістом ч. 2 ст. 35 Закону «Про іпотеку», якою встановлено право іпотекодержателя у будь-який час звернутися до суду, оминаючи передбачений ч. 1 ст. 35 цього Закону позасудовий порядок добровільного задоволення його вимог іпотекодавцем.
Відповідно до ст. 41 Закону України, «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Частиною 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після звернення позивача до суду не вжила заходів до погашення заборгованості за договором позики від 20.07.2017 року.
Крім того, в судовому засідання відповідач зазначала, що підписала даний договір, шляхом введення її в оману та під впливом її співмешканця, проте після його підписання і до даного часу, вона не зверталася до суду для визнання недійсними договору позики та договору іпотеки, що свідчить про визнання даних договорів та їх умов відповідачем.
Також, судом не береться до уваги посилання відповідача на кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017040710002621 за ч. 1 ст. 190 КК України по факту шахрайства при укладанні договору позики грошових коштів між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вказане кримінальне провадження закрито постановою слідчого СВ Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Сірченко Д.С.. Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Літвіненко Н.А. від 11.06.2020 року було залишено без задоволення скаргу про скасування постанови слідчого СВ Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області Сірченко Д.С. про закриття кримінального провадження №12017040710002621. Інформацію щодо оскарження зазначеної ухвали суду не надано.
Згідно з ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідачем не виконано умови договору та не повернуто запозичені кошти.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 17,3 кв.м., однокімнатну квартиру, розташовану на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно із ч. 6 ст.38 Закону України «Проіпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотеко держателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір у розмірі 1247,00 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 33, 38, 41, 43 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 526, 530, 610, 611, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дійте виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах задовольнити.
В рахунок забезпечення зобов'язання за Договором позики грошових коштів між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 20 липня 2017 року, звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 20 липня 2017 року, а саме на: квартиру, загальною площею - 28,5 кв.м., житловою площею - 17,3 кв.м., однокімнатну квартиру, розташовану на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 1247,00 /одна тисяча двісті сорок сім/ гривень.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складено 19 листопада 2020 року.
Суддя: О. В. Хлистуненко