№ 207/468/18
№ 2/207/330/20
19 листопада 2020 року м. Кам'янське .
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Крупновій І.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське справу № 207/468/18 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору розірваним , стягнення коштів , неустойки , відшкодування моральної шкоди , визнання таким , що втратив чинність , кредитного договору відмовити ,
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою , у якій просила визнати розірваним з 10 жовтня 2017 року договір «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» від 9 вересня 2017 року , укладений між нею та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 ; стягнути з відповідачки на її користь кошти , сплачені за договором «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» від 9 вересня 2017 року у розмірі 4979 гривень 00 копійок , неустойку за затримку повернення грошей у розмірі 6223 гривні 75 копійок та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень 00 копійок ; визнати таким , що втратив чинність 10 жовтня 2017 року кредитний договір «Миттєва розстрочка» від 9 вересня 2017 року , укладений між нею та Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» , оскільки 9 вересня 2017 року до її квартири з'явилися дві особи , які представились співробітниками компанії з продажу сучасних метало-пластикових вікон та почали наполегливо пропонувати придбати їх продукцію на вкрай вигідних умовах , як у подальшому з'ясувалося особи діяли від імені фізичної особи - підприємця відповідачки ОСОБА_2 . Після тривалого спілкування з ними вона погодилась придбати запропоноване вікно , вартість якого мала становити приблизно 2500 гривень 00 копійок з розстрочкою платежів без відсотків та переплати . Підписала договір «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» після чого працівники відповідачки попросили здійснити перший платіж через їхній термінал та відповідно попросили підписати роздруковану на місці квитанцію , при цьому вона помітила , що на квитанції вказана сума 4979 гривень 00 копійок , а мова йшла саме про 2500 гривень 00 копійок , однак працівники відповідачки почали переконувати , що вона неправильно все зрозуміла і , що вартість у чеку це офіційна ціна , яка буде зменшена на 25 % знижки , яку вони оформлюють згідно з талоном (купоном) , а у подальшому , коли буде виплачено 2500 гривень 00 копійок щомісячними платежами, залишок буде списано за державною програмою енергоефективності . Вона підписала цей банківський чек . Цього ж дня , до неї дому прийшла її донька та ознайомилась з договором та банківським чеком , та розібравшись з усіма умовами придбання вікна , стало зрозуміло , що було фактично оформлено звичайний кредит , а не розстрочку без відсотків і переплати . Вони підрахували , що придбане вікно обійдеться їй десь у 6711 гривень 72 копійки . Наступного дня , тобто 10 вересня 2017 року у зв'язку з тим , що відповідачка знаходиться у іншому місті і вона не має змоги їхати шукати її офіс , то телефонним дзвінком відповідачці за номером , вказаним у договорі повідомила про те , що така ціна вікна не влаштовує , і що була обіцяна знижка близько 50 % від вартості у договорі , у відповідь їй повідомили , що ціна вікна 4979 гривень 00 копійок , це вже зі знижкою . Після чого вона повідомила , що відмовляється від договору , оскільки таке коштовне вікно їй непотрібне , проте отримала заперечення , що вікно не підлягає поверненню . У подальшому вона неодноразово телефонувала відповідачці з метою врегулювання спору та закриття кредиту , проте відповідь завжди була негативною , нічого не пояснювали , кидали слухавку . У відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачці повідомили , що платежі будуть списуватись щомісяця і нічим допомогти вони не можуть , оскільки питання необхідно вирішувати безпосередньо з відповідачкою , або достроково погасити кредит . 25 вересня 2017 року звернулася за юридичною допомогою , де їй допомогли скласти лист-повідомлення про розірвання договору, який був направлений на адресу відповідачки . Листом від 3 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_2 повідомила про те , що після укладення договору виконавцем були проведені роботи по виконанню замовлення , а саме : заміри , виїзд майстра , оформлення заявки заводу виробнику , що вимагають витрат , було зроблено замовлення на завод-виробник та переведена сплата за замовлення , що підтверджується документально . Таким чином , під час підписання спірного договору її було введено в оману представниками відповідачки , тому вважає , що такий договір необхідно визнати розірваним . У зв'язку з чим просить стягнути з відповідачки матеріальні збитки , а саме : 4979 гривень 00 копійок - сплачені нею за договором «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» , 6223 гривні 75 копійок - неустойка за затримку повернення грошей . Також , просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 гривень 00 копійок , оскільки у зв'язку з неправомірними діями фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 її прав , як споживача , які призвели до матеріальних збитків , також була завдана моральна шкода . Їй довелося пережити сильні душевні хвилювання , нервовий стрес .
Представник позивача у судове засідання не явилася , письмово просила розглядати справу без її участі , заявлений позов підтримала у повному обсязі .
Представник відповідачки у судове засідання не явилася , письмово просила розглядати справу без її участі та без участі відповідачки ОСОБА_2 , заявлений позов не визнала у повному обсязі .
Представник третьої особи - АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не явився , про день та час розгляду справи повідомлений належним чином , причину неявки суду не повідомив .
Суд , вивчивши матеріали справи , вважає , що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав .
У судовому засіданні встановлено , що 9 вересня 2017 року між ФОП ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 був укладений та підписаний договір «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» ( а.с. 8 ) , згідно якого виконавець зобов'язується організувати роботи по виготовленню і передачі у власність ПВХ конструкцій за розцінками виконавця . Вартість конструкцій , згідно договору складає 4974 гривень 00 копійок . Позивачка отримала кредит у ПАТ «ПриватБанк» для оплати вартості товару на придбання конструкцій . 9 вересня 2017 року позивачкою ОСОБА_1 було здійснено оплату вартості за придбання товару у розмірі 4979 гривень 00 копійок , про свідчить особистий підпис на квитанції ( а.с. 11 ) . 25 вересня 2017 року на адресу відповідачки ОСОБА_2 була направлена заява про відкликання замовлення та розірвання договору ( а.с. 12 ) .
Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа , яка придбаває , замовляє , використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб , безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника .
Листом від 3 листопада 2017 року на адресу позивачки ОСОБА_1 направлена відповідь від відповідачки ОСОБА_2 про неможливість розірвання договору у зв'язку з тим , що після укладення договору «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» від 9 вересня 2017 року , виконавцем були проведені роботи по виконанню замовлення , а саме : заміри , виїзд майстра , оформлення заявки заводу виробнику , що вимагають витрат . Банком було переведено грошові кошти , замовлення вже було зроблено на заводі-виробнику та оплата рахунку-фактури від 11 вересня 2017 року була здійснена 15 вересня 2017 року , замовлення було відправлено в роботу після зарахування коштів на рахунок підприємства . Роботу по розкрою склопакетів було виконано 15 вересня 2017 року та розпочато роботу по виготовленню металопластикового профілю по розмірам узгодженим з замовником . Замовлення по спірному договору було відвантажено з заводу на доставку замовнику 25 вересня 2017 року ( а.с. 14 ) .
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України 2003 року за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника) , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу .
Згідно ч. 1 ст. 846 ЦК України 2003 року строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду .
Згідно ст. 865 ЦК України 2003 року за договором побутового підряду підрядник , який здійснює підприємницьку діяльність , зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу , призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу .
Згідно ст. 867 ЦК України 2003 року замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду , сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі , фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору , та відшкодувавши йому витрати , здійснені до цього моменту з метою виконання договору , якщо вони не входять до частини ціни роботи , яка підлягає сплаті . Умови договору , що позбавляють замовника цього права , є нікчемними .
Замовник може відмовитися від договору згідно ст. 872 ЦК України 2003 року , якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі , виконаній із матеріалу замовника , він має право вимагати за своїм вибором :
1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;
2) розірвання договору та відшкодування збитків .
У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати . Вимога про безоплатне усунення недоліків роботи , виконаної за договором побутового підряду , які можуть становити небезпеку для життя або здоров'я замовника та інших осіб , може бути пред'явлена замовником або його правонаступником протягом десяти років з моменту прийняття роботи , якщо у встановленому законом порядку не передбачені більш тривалі строки (строки служби) . Така вимога може бути пред'явлена незалежно від того , коли виявлено ці недоліки , у тому числі й при виявленні їх після закінчення гарантійного строку . У разі невиконання підрядником цієї вимоги замовник має право протягом цього ж строку вимагати повернення частини ціни , сплаченої за роботу, або відшкодування його витрат на усунення недоліків .
Згідно доповідної записки ФОП ОСОБА_2 від 2 листопада 2017 року встановлено , що ОСОБА_1 підтверджує факт , що 2 жовтня 2017 року дійсно відбулася доставка ПХВ виробів , згідно «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» від 9 вересня 2017 року . ОСОБА_1 відмовилася прийняти ПХВ конструкції , згідно «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» від 9 вересня 2017 року , про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 ( а.с 56 ) .
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків , якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно , що закінчити її у визначений строк стає неможливим .
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів , не рахуючи дня купівлі , якщо триваліший строк не оголошений продавцем .
Зі змістом та умовами договору «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» від 9 вересня 2017 року про виготовлення ПВХ конструкцій позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена , про що свідчить підпис позивачки у договорі та Додатку № 1 до договору ( а.с. 9 ) . Посилання позивачки ОСОБА_1 на те , що згідно положень Закону України «Про захист прав споживачів» споживач протягом чотирнадцяти днів має право відмовитися від отримання будь-яких послуг , суд вважає безпідставними , оскільки такого положення вказаний закон не містить .
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України 2003 року договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках , встановлених договором або законом .
11 травня 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , у якому просила визнати недійсним договір «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» від 9 вересня 2017 року , укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з відповідачки на її користь кошти , сплачені за договором «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» від 9 вересня 2017 року у розмірі 4979 гривень 00 копійок , завдані матеріальні збитки у розмірі 2000 гривень 00 копійок та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень 00 копійок . Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 2 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача , визнання договору недійсним та стягнення завданих збитків було відмовлено .
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини , встановлені рішенням суду у господарській , цивільній або адміністративній справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом .
Таким чином , обставини , встановлені рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 2 січня 2020 року , що набрало законної сили не підлягають доказуванню обставини .
Виходячи з таких встановлених обставин у судовому засіданні , суд приходить до висновку , що вимоги позивачки про визнання договору розірваним не підлягають задоволенню .
Суд вважає , що позовні вимоги в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 матеріальних збитків на користь позивачки ОСОБА_1 , а саме : коштів , сплачених за договором «Індивідуальний номер замовлення GI 01415» від 9 вересня 2017 року у розмірі 4979 гривень 00 копійок , неустойки за затримку повернення коштів у розмірі 6223 гривні 75 копійок , не підлягають задоволенню , оскільки позивачкою не доведений факт , що саме з вини відповідачки їй завдано матеріальних збитків .
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України 2003 року моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою , яка її завдала , за наявності її вини , крім випадків , встановлених частиною другою цієї статті .
Таким чином , для відшкодування моральної шкоди відповідачкою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 необхідна вина особи , яка її завдала , оскільки цей випадок не є виключенням , передбаченим ч. 1 ст. 1167 ЦК України 2003 року . Позивачкою не надано суду доказів того , що з вини відповідачки їй завдано моральну шкоду .
Не підлягають задоволенню вимоги позивачки про визнання таким , що втратив чинність кредитного договору , оскільки позивачка отримала кредит у АТ КБ «ПриватБанк» для оплати вартості товару на придбання конструкцій , про свідчить особистий підпис позивачки . Банком виконані умови договору . Нормами ЦК України 2003 року не передбачено можливості втрати чинності кредитного договору . Позивачкою не заявлялись вимоги про визнання недійсним кредитного договору у відповідності до ст. 1057-1 ЦК України 2003 року .
При розподілі судових витрат суд враховує , що у задоволенні позову відмовлено , тому судові витрати не підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки .
Керуючись ст. 651 , 837 , 846 , 865 , 867 , 872 , 1167 ЦК України 2003 року , ст. 10 , 19 , 81 ЦПК України , суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , місце проживання : АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_2 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» , місцезнаходження : м. Дніпро , вулиця Набережна Перемоги , 50 , ідентифікаційний код юридичної особи : 14360570 , про визнання договору розірваним , стягнення коштів , неустойки , відшкодування моральної шкоди , визнання таким , що втратив чинність , кредитного договору відмовити .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Суддя С.А. Скиба