Справа № 168/744/20
Провадження № 2/168/257/20
12 листопада 2020 року смт. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Назарука О.В.,
секретаря судових засідань - Сулеви Н.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старовижівської селищної ради Волинської області про визнання права власності в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Старовижівської селищної ради Волинської області про визнання права власності в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати- ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Позивач являється спадкоємцем за законом першої черги, спадщину прийняла в передбачений законом строк шляхом подачі відповідної заяви нотаріусу. Але нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, тому просила суд визнати за нею право власності на вищевказаний спадковий житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
У підготовче засідання позивач не з'явилася, його представник подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій вказав, що позов визнає та просить справу розглядати за відсутності представника.
Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, суд розглядає справу в порядку, встановленому частиною 2 статті 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши та оцінивши докази, приходить до висновку про те, що позов підставний та підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог статтей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Судом, з матеріалів справи та наданої в підготовче засідання нотаріусом копії спадкової справи № 89/2011, заведеної після смерті ОСОБА_2 , встановлені наступні обставини.
Спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19), постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався (а.с.18). Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, що підтверджується свідоцтвом про її народження (а.с.8). Спадщину прийняла шляхом подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини. Інші спадкоємці за законом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від спадкування відмовились, не заперечують проти визнання права власності за позивачем- ОСОБА_1 , про що подали відповідні заяви (а.с.10-13).
Таким чином судом встановлено, що позивач в установленому законом порядку прийняла спадщину, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів, про що нотаріусом винесена відповідна постанова (а.с.15).
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Витягом з погосподарської книги № 5 за 2016-2023 роки Старовижівської селищної ради Волинської області (а.с.17) підтверджується право спадкодавця ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Позивачем виготовлено Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с.20-24).
Таким чином, суд приходить до переконання, що зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами входить до складу спадщини, на яку у позивача виникло право після смерті спадкодавця ОСОБА_2 .
Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Враховуючи зазначені вище обставини справи та правові норми, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що залишилися після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Понесені витрати по оплаті судового збору залишити за позивачем в зв'язку з поданою заявою.
Керуючись статтями 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1268, 1269, 1270 ЦК України, статтями 11, 13, 141, 197, 198, 200, 206, 229, 247, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Старовижівської селищної ради Волинської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовільнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.В. Назарук