Справа № 165/1885/20
Провадження № 2/165/548/20
13 листопада 2020 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого Василюка А.В.,
за участю секретаря Навроцької М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Нововолинську, в порядку письмового загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві,-
встановив:
17 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що понад 24 роки працював у ВП «Шахта №9» «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля». Внаслідок шкідливих підземних умов праці він отримав низку професійних захворювань: хронічний бронхіт ІІ ступеня; антракосилікатоз інтерстиціальна форма, 1/1, t/t. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №021985 від 26 червня 2020 року він втратив 50% як наслідок, визнаний інвалідок ІІІ групи. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 09 квітня 2009 року причиною виникнення професійних захворювань стало: фізичне навантаження, пил, шум, несприятливий мікроклімат, довготривала робота в шкідливих умовах. Оскільки захворювання виникло при виконанні ним своїх трудових обов'язків і заподіяна йому шкода випливає з трудових відносин, тому вважає, що вона має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Завдана йому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок професійного захворювання на виробництві та переносить і по сьогоднішній день. Отримане захворювання нагадує про себе, він змушений постійно лікуватися та відновлювати своє послаблене здоров'я. Утруднене дихання, біль у грудній клітці, кашель, задишка, загальна слабкість, призводить до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Беручи до уваги характер та ступінь моральних страждань заподіяних йому внаслідок професійного захворювання, просить суд присудити до стягнення з відповідача в свою користь моральну шкоду в сумі 105 900 грн. та 2000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути у їх відсутності та просила задоволити позов. Також, не заперечила щодо заочного розгляду справи (а.с. ).
У судове засідання представник відповідача ДП "Волиньвугілля" Марчук Н.Є. не з'явилася. Подала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу у відсутності представника позивача, а при ухваленні рішення, просить суд врахувати позицію відповідача викладену у відзиві (а.с.62). У відзиві в.о. генерального директора Благута Ю.С. зазначає, що ДП «Волиньвугілля» перебуває у важкому фінансовому становищі, підприємство збиткове. Факт спричинення моральної шкоди не заперечив, однак розмір відшкодування шкоди вважає завищеним. Просить врахувати, що специфіка роботи на підприємстві передбачає високий рівень шкідливих факторів, що підвищує можливість отримання працівниками професійних захворювань та втрати працездатності. Сума коштів отриманих від реалізації вугільної продукції забезпечує лише 35 відсотків необхідної потреби для оплати праці. Погашення заборгованості відбувається за рахунок бюджетних коштів, використання яких здійснюється у чіткій відповідності до встановленого цільового призначення. А тому стягнення з відповідача сум поза вимогами розумності та справедливості, призведе до припинення роботи підприємства та масового вивільнення працівників. Із врахуванням ч.3 ст.23 ЦК України, не заперечив щодо часткового задоволення позову (а.с. 63).
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 тривалий час перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП "Волиньвугілля", востаннє працював електрослюсарем підземним у ВП «Шахта №9 «Нововолинська». Стаж його роботи в умовах впливу шкідливих факторів склав 24 роки. 26 березня 2010 року він був звільнений з підприємства на підставі ст.38 (у зв'язку з виходом на пенсію).
У позивача ОСОБА_1 діагностовано наступні захворювання: хронічний бронхіт, антракосилікатоз, інтерстиціальна форма 1/1, t/t. Наявність професійного захворювання у позивача підтверджується письмовими доказами: копією рішення профпатологічної ЛКК від 24 березня 2009 року (а.с.12), копією виписки з постанови ЛКК Нововолинської ЦМЛ (а.с.13).
24 березня 2009 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про професійне захворювання №44 за формою П-3 (а.с. 18).
Згідно копії акту №4-2009 розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 10 квітня 2009 року причиною виникнення захворювання стало: силіковмісний пил, фізичні навантаження, несприятливий мікроклімат, шум. По гігієнічній характеристиці умов праці професія, яку обіймав ОСОБА_1 відноситься до робіт ІІІ класу по факторам шкідливості. Враховуючи рівні шкідливих виробничих факторів на робочому місці працівника, стаж роботи, позивач перевищив допустимі величини тривалості робочого часу передбачені Державними санітарними правилами та нормами "Підприємства вугільної промисловості" ДСП 3.3.1.095-2002 (а.с.14-17).
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово перебував на лікуванні і відновлював своє послаблене здоров'я.
Згідно копій довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №021985 від 26 червня 2020 року та копії довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ №687334 позивач ОСОБА_1 втратив 50% професійної працездатності і з огляду на відсотковість, йому була встановлена третя група інвалідності (а.с.23-24).
Нормами Конституції України, зокрема ст.21, ст.43, ст.46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У судовому засіданні з матеріалів справи встановлено, що позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок професійного захворювання та переносить і по сьогоднішній день. ОСОБА_1 відчуває себе неповноцінною людиною, є обмеженим у реалізації своїх життєвих планів. Стан здоров'я позивача вимагає додаткових зусиль в організації його повноцінного життя.
У зв'язку з отриманим професійним захворюванням, позивачу рекомендовано спостереження, лікування (амбулаторне та стаціонарне), медична реабілітація, санітарно-курортне лікування, а також протипоказана важка фізична робота (а.с.19-22).
Представником відповідача суду не надано жодних доказів, які б свідчили про вину позивача в порушенні вимог нормативних актів про охорону праці. В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання зазначено що адміністрація шахти не в змозі забезпечити належні умови праці та забезпечити виконання на шахті ДСП 3.3.1.095-2002 (а.с.17 зворот).
Відповідно до вимог частин 2, 3, 5 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
Вищенаведені письмові докази дають суду підстави вважати, що діями відповідача ДП "Волиньвугілля", який не забезпечив безпечні умови праці, позивачу заподіяно моральну шкоду. Позивач отримав професійне захворювання, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час. Професійне захворювання та його наслідки викликали сильні емоційні страждання у ОСОБА_1 зокрема: душевний біль, постійне почуття неповноцінності, пригнічення. Будучи обмеженим у фізичних можливостях, він змушений постійно докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, які вона зазнає.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року №4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Заперечення викладені у відзиві щодо збитковості підприємства та специфіки роботи ДП "Волиньвугілля" суд не може брати до уваги, як і зменшити розмір відшкодування шкоди з цих підстав.
Враховуючи характер моральних та фізичних страждань позивача, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, а також з розміру втрати професійної працездатності позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ДП "Волиньвугілля" в користь позивача ОСОБА_1 105 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд стягує з ДП «Волиньвугілля» в дохід держави 1050 грн. судового збору та пропорційно задоволеним вимогам, на користь позивача ОСОБА_1 1980 грн. на компенсацію витрат понесених ним на правничу допомогу адвоката, що підтверджуються документально (а.с.30-34).
Керуючись ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268 ЦПК України, на підставі ст.153, ст.173, ст.237-1 КЗпП України, ст.1167 ЦК України, ст.13, ст.14 ЗУ "Про охорону праці", - суд,
постановив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" (код ЄДРПОУ 32365965, юридична адреса: вул. Луцька, 1, м. Нововолинськ Волинської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) 105 000 (сто п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" (код ЄДРПОУ 32365965, юридична адреса: вул. Луцька, 1, м. Нововолинськ Волинської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) 1980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн. витрат понесених на правничу допомогу адвоката.
У решті вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" (код ЄДРПОУ 32365965, юридична адреса: вул. Луцька, 1, м. Нововолинськ Волинської області) в дохід держави 1050 (одна тисяча п'ятдесят) грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Нововолинський міський суд Волинської області до Волинського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя підпис А.В. Василюк