Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5998/20 Головуючий у 1-й інст. Янчук Н. П.
Категорія с.124 КУпАП Доповідач Зав'язун С. М.
18 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Зав'язуна С.М.,
за участю: секретаря Гонгало Н.В.,
потерпілої ОСОБА_1 ,
представника потерпілої Забродського Б.І.,
захисника Масляніцина В.І.,
особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 02 жовтня 2020 року,
встановив:
зазначеною постановою ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 420,40 грн.
Згідно постанови суду, 09.07.2020 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_2 , керуючи на перехресті вул.Вітрука-Корольова в м.Житомирі автомобілем Suzuki SX4, д.н. НОМЕР_1 , виїхав на перехрестя після ввімкнення дозволяючого сигналу світлофора, не надавши перевагу в русі автомобілю, що закінчував маневр, а саме: автомобілю Citroen, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , здійснивши з ним зіткнення, чим порушив п.2.3.6, п.16.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, як незаконну, та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не надано правової оцінку тому факту, що інший водій - ОСОБА_1 порушила п.2.3.6, оскільки ДТП відбулося також за участі і її транспортного засобу, а також не досліджено порушення нею п.п.8.7.3 (ґ) та п.16 ПДР, як і не взято до уваги норми ст.14 Закону України «Про дорожній рух», якою визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Наголошує, що судом першої інстанції не звернуто увагу на непослідовність пояснень ОСОБА_1 . Також, судом достовірно не встановлено, що ОСОБА_1 виїхала на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофору. Суд також не дав оцінку тому факту, ОСОБА_1 не надала запис свого відеорегістратора, наявність якої дало б можливість встановити об'єктивну істину у справі. Звертає увагу, на показання свідка ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 виїхала на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофору, хоча свідок ОСОБА_4 стверджував, що автомобіль ОСОБА_2 також рушив разом з ним на зелений сигнал світлофору. Посилаючись на ці свідчення двох водіїв та свідків, стверджує, що два водія почали одночасно рух на зелені сигнали світлофорів на своїх напрямках, а тому це не відповідає дійсності. Суд безпідставно виключив факт того, що ОСОБА_1 виїхала на перехрестя на жовтий сигнал світлофору, намагаючись проїхати перехрестя, чим порушила п.16 Правил дорожнього руху України. Судом проігноровані свідчення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що транспортний засіб ОСОБА_2 почав рух на дозволяючий для його напрямку - зелений сигнал світлофору. Причиною порушення ПДР є початок руху транспортного засобу ОСОБА_1 на забороняючий сигнал світлофору і, як наслідок, порушення нею п.п.2.3.б; 8.7.3 (ґ) та п.16 ПДР. На схемі ДТП відсутні зображення стоп-ліній перед світлофорами на перехресті, де відбулася ДТП, які є в наявності як дорожня розмітка.
Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника в підтримку апеляційної скарги, заперечення проти апеляційних доводів потерпілої ОСОБА_1 та її представника - Забродського Б.І., вивчивши матеріали справи, доводи апеляції, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляції, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ст.124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно п.2.3.б ПДР України, водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
Пунктом 16.5 Правил дорожнього руху визначено, яким регламентовано проїзд регульованого перехрестя, у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення є правильними і підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.1); схемою місця ДТП транспортної пригоди (а.с.4); поясненнями потерпілої ОСОБА_1 ; поясненнями свідка ОСОБА_3 .
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №160863 від 09.07.2020 (а.п.1) слідує, що 09.07.2020 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_2 керуючи на перехресті вул.Вітрука-Корольова в м.Житомирі автомобілем Suzuki SX4, д.н. НОМЕР_1 , виїхав на перехрестя після ввімкнення дозволяючого сигналу світлофора, не надавши перевагу в русі автомобілю, що закінчував маневр, а саме: автомобілю Citroen, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , здійснивши з ним зіткнення, чим порушив п.2.3.6, п.16.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що він відповідає положенням ст.256 КУпАП, інші матеріали справи оформлені та долучені до протоколу у відповідності до п.15 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка є додатком до протоколу, зафіксовано конкретне місце транспортної пригоди, детально описано після аварійне розташування автомобілів відносно елементів проїзної частини та один одного, погодні умови, стан покриття проїзної частини, наявність дорожніх знаків та розміти
Пояснення потерпілої ОСОБА_1 як в ході досудової перевірки, так і під час судового розгляду справи - є чіткими, послідовними, відповідними матеріалам справи, сумніви у їх достовірності не викликають.
Будучи допитаним в суді першої інстанції апелянт ОСОБА_2 зазначив, що правил дорожнього руху не порушував, зіткнення відбулося не з його вини. Про це свідчить характер пошкодження іншого транспортного засобу - другі двері з правого боку. Він виконував лівий поворот, водій ОСОБА_1 проїхала на червоний сигнал світлофору, намагаючись закінчити маневр вона не бачила його машини, оскільки зліва від нього знаходився вантажний автомобіль, який і обмежив ОСОБА_1 огляд перехрестя, автомобіль Citroen Picasso майже повністю проїхав перехрестя по вул. Вітрука.
Разом з цим, вже будучи допитаним в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 дав суперечливі пояснення, зокрема зазначив, що на перехресті зліва від нього знаходився не вантажний автомобіль, а автобус, який обмежив йому огляд перехрестя. При цьому, пояснив, що працівники поліції оглядали запис на відео реєстраторі ОСОБА_1 та за наслідками його огляду встановили, що саме ОСОБА_2 винен у даній дорожньо-транспортній пригоді.
Апеляційний суд бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_3 (який проїжджав це ж перехрестя), який зазначив, що 09.07.2020 саме водієм ОСОБА_2 було порушено правила дорожнього руху, а саме останнім не було надано дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_1 , яка завершувала проїзд перехрестя та як наслідок відбулось зіткнення автомобілів. Ці показання прямо підтверджують пояснення потерпілої про причини виникнення ДТП.
Пояснення свідка ОСОБА_4 , на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі є неналежним доказом, оскільки з їх змісту слідує, що ОСОБА_4 09.07.2020 проходив по вулиці Вітрука, почув звук від зіткнення автомобілів, однак самого зіткнення не бачив, як і не підходив до автомобілів.
Відсутність ж в матеріалах справи відеозапису з відеореєстратора з автомобіля потерпілої ОСОБА_1 , в даному випадку, об'єктивно не може спростовувати фактичні обставини вчинення ДТП, як і докази винності ОСОБА_2 у його вчиненні.
Дії ОСОБА_2 знаходяться у прямому причинному зв'язку з подією даної пригоди та наслідками у виді механічних пошкоджень, та в його діях вбачаються ознаки порушення вимог п.п.2.3.б, 16.5 ПДР, що свідчить про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Апеляційні доводи ОСОБА_2 були предметом ретельної перевірки в суді першої інстанції, з викладеними з цього приводу в оскарженій постанові висновками погоджується і апеляційний суд.
Доводи апелянта щодо відсутності своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП є безпідставними та недоведеними, спростовуються матеріалами адміністративної справи.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 02 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Житомирського
апеляційного суду С.М. Зав'язун