Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9069/19 Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.
Категорія 53 Доповідач Коломієць О. С.
16 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Ю., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Баліцької Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/9069/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення майнової шкоди
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 серпня 2020 року, яке ухвалено суддею Слюсарчук Н.Ф. м. Житомирі
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача 63081,15 грн. матеріальної шкоди, а також судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 листопада 2017 року о 09-45 год, відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем BMW- 520і д.н.з. НОМЕР_1 , на регульованому перехресті вул. Перемоги - проспект Миру в м. Житомирі допустив зіткнення з автомобілем AUDI-100 днз. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 16.08.2018р. у адміністративній справі №295/1824/18, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно звіту №32 від 04 квітня 2019 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля AUDI-100 д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 63081,15 грн.
Протокольною ухвалою суду від 03.03.2020, клопотання представника відповідача було задоволено та залучено Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПАТ «Українська страхова компанія ««Княжа Вієнна Іншуранс Груп») в якості третьої особи (а.с.69-70).
Протокольною ухвалою суду від 17.06.2020 року клопотання позивача було задоволено та залучено ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в якості співвідповідача по справі (а.с.106-107).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 63081,51 грн. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до страхової компанії в повному обсязі. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася 27 листопада 2017 року, а із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернулася до страхової компанії лише 15 травня 2019 року, тобто зі спливом річного строку, який з урахуванням п.37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є присічним і поновленню не підлягає. У зв'язку з чим, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у суду першої інстанції не було. Посилання суду на висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 04.06.2020 року у справі № 161/2844/17 (провадження №61-42751св18) є помилковим, оскільки вказані висновки стосувалися не дотримання потерпілим річного строку звернення із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування, а порядку звернення із вимогою про виплату страхового відшкодування безпосередньо до винної особи чи страховика.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просила апеляційну скаргу відповідача відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, також розглянути справу без її участі. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. При цьому не заперечує проти стягнення заподіяної шкоди безпосередньо із винної особи ОСОБА_2 у разі відмови у задоволенні вимог до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вернидуб Д.В., з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні позову до його довірителя.
Представник ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 27 листопада 2017 року о 09-45 год. в м.Житомирі на перехресті вулиця Перемоги - проспект Миру, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки BMW- 520і д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням відповідача ОСОБА_2 , та автомобіля марки AUDI-100 днз. НОМЕР_2 під керуванням позивач ОСОБА_3 , який належить їй на прав власності, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с.6).
Висновком судової авто-товарознавчої експертизи від 04 квітня 2019 року встановлено, що сума матеріального збитку, спричинена ОСОБА_3 , як власнику транспортного засобу AUDI-100 д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті ДТП, становить 63081 грн. 15 коп., а вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 76635 грн. 64 коп. (а.с.15).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № АК/6152759 від 20 березня 2017 року. За умовами даного договору страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн (а.с.67).
Листом ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 21.12.2018 повідомлено ОСОБА_3 щодо надання заяви з банківськими реквізитами для перерахунку страхового відшкодування з приводу ДТП, яка сталася 27.11.2017. Заява із банківськими реквізитами від позивача була подана до страховика лише 15 травня 2019 року. В зв'язку з тим що, заява про страхове відшкодування позивачем була подана зі спливом річного строку, останній було відмовлено у виплаті страхового відшкодування (а.с.80-82).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та стягуючи з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 63081,51 грн, суд першої інстанції виходив з того, що страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (договорі), зобов'язаний сплатити позивачу розмір завданої шкоди, що підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема висновком судової автотоварознавчої експертизи від 04.04.2019 року за №32.
Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.
Спірні правовідносини в даній справі регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-парової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Відповідно до пункту 33.1.4 статті 33 Закону Закон № 1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього статтею 41 цього Закону ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що дорожньо-транспортна пригода сталася 27 листопада 2017 року, а з вимогою про стягнення страхового відшкодування майна потерпілого позивач звернулася до страхової компанії після спливу річного строку, а саме 15 травня 2019 року, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення шкоди, заподіяної майну потерпілого з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», оскільки у останнього відсутній обов'язок з виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6152759 від 20 березня 2017 року.
Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV цей строк є присічним і поновленню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).
Посилання суду першої інстанції на висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 04.06.2020 року у справі № 161/2844/17 (провадження №61-42751св18) є помилковим, оскільки вказані висновки стосувалися не дотримання потерпілим річного строку звернення із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування, а порядку звернення із вимогою про виплату страхового відшкодування безпосередньо до винної особи чи страховика.
Крім того, оскільки Закон «Про обов'язкове страхування цивільно-парової відповідальності власників наземних транспортних засобів» захищає права не лише потерпілих осіб, а й права осіб, що здійснили страхування відповідальності водіїв, застрахованих транспортних засобів, колегія суддів дійшла висновку, що винна особа не повинна відшкодовувати шкоду, яка була б відшкодована страховою компанією, в разі дотримання потерпілою особою вимог цього Закону. До такого висновку дійшов у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 10 червня 2020 року у справі №357/12491/18 (провадження № 61-19414св19), що спростовує доводи позивача щодонаявності у даному випадку підстав для стягнення заподіяної шкоди безпосередньо із винної особи ОСОБА_2 .
Таким чином, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, що призвело до помилкового вирішення спору, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з вищевказаних підстав.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення майнової шкоди
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року.
Головуючий Судді