Провадження № 22-ц/803/8284/20 Справа № 199/3189/18 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 5
10 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року по справі за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс», Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району, про витребування майна, -
У травні 2018 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тулс», Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району, про витребування майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м.Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення №71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропропетровська, яке було зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13 вересня 1991 року.
Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27 листопада 1991 року «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів», яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26 вересня 2001 року затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро. Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27 листопада 1991 року територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14 травня 2013 року за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення. Державна реєстрація права комунальної власності територіальної громади міста на нежитлове приміщення №71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 проведена Дніпропетровським міським управлінням юстиції 10 липня 2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 114058512101. Рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02 березня 2011 року, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕП АНД району, передано на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю». Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».
06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району. Проте, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02 березня 2011 року ВРЖЕП АНД району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі №38/5005/6637/2012 ВРЖЕП АНД району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На підставі вказаної постанови ліквідатором ВРЖЕП АНД району призначено арбітражного керуючого Барановського О.В., яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу зазначеного майна та переможцем у яких визначено ТОВ «Тулс». На підставі протоколу проведення біржових торгів 31 липня 2013 року між ВРЖЕП АНД району та ТОВ «Тулс» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі. Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення №71В, що розташоване, за адресою: АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано недійсним договір купівлі-продажу №5868 від 31 липня 2013 року, укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н.В. та ТОВ «Тулс». З урахуванням, положень ч. 4 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року у справі № 38/5005/6637/2012 є такою, що набрала законної сили. Вказане нерухоме майно ТОВ «Тулс» було відчужено на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу №3317 від 31 липня 2013 року.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу №3317 від 31 липня 2013 року, за яким ТОВ «Тулс» набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна визнано недійсним, вказане свідчить про вибуття майна поза волею власника, тобто Дніпропетровської міської ради, та спірне нерухоме майно було відчужене ТОВ «Тулс», а тому як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.
Враховуючи викладене, позивач просив суд витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.
Рішення суду мотивоване тим, що на день подачі позову 14 травня 2018 року сплив строк позовної давності для пред'явлення позову про витребування майна, відповідно до вимог ст. 388 ЦК України.
В апеляційній скарзі прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що початок перебігу позовної давності пов'язується з моментом, коли Дніпровська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Той факт, що комунальне підприємство - банкрут є підпорядкованим міській раді, не свідчить про обізнаність останньої про укладення ліквідатором підприємства договору купівлі-продажу спірного майна. Апелянт зазначає, що договір купівлі-продажу від 31 липня 2013 року укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н.В. та ТОВ “Тулс”. Ліквідатор призначений судом, вона не є підпорядкованою або підконтрольною міській раді. А тому суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення без змін, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровської місткої ради народних депутатів № 46 від 27 листопада 1991 року "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради N 26/23 від 26 вересня 2001 року, затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.
Факт належності об'єктів, зазначених у переліках, що додаються до вказаного рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів, встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №200/5829/13-ц від 14 травня 2013 року за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.
На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27 листопада 1991 року та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26 вересня 2001 року, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 08 липня 2013 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлового приміщення №71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що Рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02 березня 2011 року, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕП АНД району, передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства, наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Також встановлено, що 06 серпня 2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району ДМР.
На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02 березня 2011 року банкрутство ВРЖЕП АНД району ДМР в повному обсязі виконано не було.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2012 року у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство, ВРЖЕП АНД району ДМР визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На підставі вказаної постанови ліквідатором ВРЖЕП АНД району призначено арбітражного керуючого Барановського О.В., яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» торгів з продажу нежитлового приміщення № 71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 85,8 кв. м., оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року, та переможцем яких визначено ТОВ «Тулс».
На підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення, 31 липня 2013 року між ВРЖЕП АНД району та ТОВ «Тулс» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 85,8 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстровано в реєстрі за № 5868, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.
Зокрема, рішенням суду визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого Барановського О.В. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею «Регіональна універсальна біржа» з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 85,8 кв. м., оформлених протоколом від 27 грудня 2012 року та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 5868 від 31 липня 2013 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н.В. та ТОВ «Тулс» з відчуження нежитлового приміщення № 71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 85,8 кв.м..
Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 у справі № 38/5005/6637/2012 є такою, що набрала законної сили.
Вказане нерухоме майно ТОВ "ТУЛС" було відчужене на користь ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу №3317 від 31 липня 2013 року.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу № 3317 від 31 липня 2013 року, за яким ТОВ "ТУЛС" набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, визнано недійсним, вказане свідчить про вибуття майна поза волею власника.
Крім того встановлено, що ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 28 жовтня 2013 року договір купівлі-продажу, який зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Зарая Н.Г. за №2160 та проведено державну реєстрацію спірного нерухомого майна за №7305476 від 28 жовтня 2013 року, тобто ОСОБА_1 набула у власність спірний об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
На прокуратуру відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
Верховний Суд України в постанові від 03 лютого 2016 року у справі N 6-75цс15 зазначив, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Також, частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлена належність власникові права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Так, за нормами ст. 388 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
В частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа, право якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Викладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18).
Судом встановлено, що спірний об'єкт нерухомого майна на момент визнання ВРЖЕП АНД району банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (а саме 14 березня 2013 року) обліковувався на балансі підприємства і процедура його передачі третім особам до визнання боржника банкрутом навіть не розпочиналась, майно залишилось закріпленим за ним на праві господарського відання. Обтяження з майна комунального підприємства були зняті лише господарським судом у межах справи про банкрутство ухвалою від 16 жовтня 2012 року по справі № 38/5005/6637/2012. Крім того, в цій ухвалі встановлено, що з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню.
Власник майна (Дніпропетровська міська рада) щодо боржника ВРЖЕП Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровської міської ради прийняв рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації, що у свою чергу передбачає інвентаризацію майна боржника та подальший його продаж з метою погашення вимог кредиторів.
Так, Дніпровська міська рада своїм рішенням №41/22 від 28 березня 2012 року затвердила проміжний ліквідаційний баланс ВРЖЕР АНД району Дніпропетровської міської ради (слід зазначити, що відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України проміжний ліквідаційний баланс включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду), згідно з яким, зокрема, було зобов'язано голову ліквідаційної комісії здійснювати подальші дії щодо ліквідації ВРЖЕР АНД району ДМР, що в будь-якому разі за приписами ч. 9 ст. 111 ЦК України, і за приписами ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про задоволення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), передбачає продаж майна боржника для задоволення вимог кредиторів.
Встановлено, що як на момент відчуження спірного майна, так і на теперішній час, є чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року, якою було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об'єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника, а саме, судом було відмовлено в задоволенні скарги КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" на дії ліквідатора і встановлено, що: "ліквідатор виробничого житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська правомірно включив майнові активи (спірні об'єкти нерухомого майна) до ліквідаційної маси, оскільки вони були закріплені за боржником на праві повного господарського відання та підлягає реалізації при здійсненні ліквідаційної процедури у порядку встановленому ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, повноваження власника майна (територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради) та органів управління боржника припинились з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тому подальші дії щодо вказаного майна, у тому числі управління та розпорядження майном, за приписами ст. ст. 23, 25 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вчинюються ліквідатором, який реалізує майно банкрута для задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів".
Під час слухання справи представники відповідача заявили клопотання про пропуск прокурором та міською радою строку позовної давності, зазначивши, що початок перебігу позовної давності починається 31 липня 2013 року, коли був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №71В, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , між підпорядкованим Дніпропетровській міській раді ВРЖЕП АНД району ДМР та ТОВ "ТУЛС", а також Дніпровська міська рада була учасником справи про банкрутство ВРЖЕП АНД району ДМР.
В пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися в першу чергу на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні ЄСПЛ від 01 червня 2006 року в справі «Федоренко проти України» зазначено про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Враховуючи викладене, а також те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року, було встановлено припинення із 14 серпня 2012 року повноважень Дніпропетровської міської ради як представника спірного майна, тобто саме з цієї дати міська рада знала про наявність свого порушеного права, а з позовом Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради звернувся до суду лише в травні 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, а тому встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на день подачі позову 14 травня 2018 року сплив строк позовної давності для пред'явлення позову про витребування майна, відповідно до вимог ст. 388 ЦК України.
Доводи апелянта в скарзі про те, що суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності, - колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами справи.
Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Н.М. Деркач
Т.Р. Куценко