Провадження № 11-кп/803/2959/20 Справа № 200/12036/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 листопада 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
представника потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому кримінальне провадження № 12017040640001257 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника-адвоката ОСОБА_8 та прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_10 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2020 року щодо ОСОБА_7 , -
цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді 13 років позбавлення волі.
Строк покарання ухвалено рахувати з 07.05.2017 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 07.05.2017 року, із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, - залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_11 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 782 гривні 58 копійок та 640 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні наступного.
Приблизно о 20.40 год. 06.05.2017 року, ОСОБА_7 , знаходячись біля магазину “АТБ” розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Артема, 21, на ґрунті особистих неприязних стосунків з раніше знайомим ОСОБА_12 , реалізовуючи раптово виниклий умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині, із невстановленої слідством зброї, яку мав при собі, умисно здійснив два постріли у бік ОСОБА_12 , чим умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у виді проникаючих вогнепальних поранень грудної клітини та черевної порожнини, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя.
Смерть потерпілого ОСОБА_12 настала від проникаючого поранення грудної клітини з ушкодженням грудного відділу аорти, стравоходу та нижньої частки правої легені, яке супроводжувалося внутрішньою кровотечею і ускладнилося розвитком гострого малокров'я, які перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_12 .
Після вказаних дій ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочину.
В апеляційних скаргах:
- обвинувачений просить вказаний вирок скасувати та обрати йому більш м'яке покарання, оскільки вважає вирок надмірно суворим.
Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що до нього були застосовані неправомірні дії з боку працівників поліції при допиті, в тому числі побиття (а.с. 174-176, т.3). На його думку, докази, досліджені судом першої інстанції не вказують на його винуватість. Не має достатніх доказів, що саме з його пістолета було вбито ОСОБА_12 , оскільки вказаний пістолет неможливо переробити на зброю, яка могла стріляти металевими або свинцевими кулями.
Також зазначає, що судом не взято до уваги те, що він є інвалідом з дитинства з опорно-рухового апарату, має тяжке вогнепальне поранення голови, яке отримав в зоні АТО в 2014 році, де був добровольцем, має на утриманні малолітню дитину та племінницю.
- захисник обвинуваченого просить вказаний вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що вищевказаний вирок є необґрунтованим і незаконним внаслідок невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
На думку захисника, вина ОСОБА_7 в скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення не доведена, а вирок суду ґрунтується на висновках, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що у вироку суд, як на докази вини обвинуваченого, посилається на показання ОСОБА_13 , якому нібито потерпілий ОСОБА_12 показував поранення в районі грудної клітини з лівої сторони; показання ОСОБА_14 , який нібито бачив, як обвинувачений ОСОБА_7 стріляв у ОСОБА_12 ; показання ОСОБА_15 , який нібито бачив, як ОСОБА_12 схопив ОСОБА_7 за одяг та штовхнув його, після чого він почув постріл. ОСОБА_12 схватився за бік та побіг в сторону дороги; показання ОСОБА_16 , якому нібито від ОСОБА_14 стало відомо про те, що в ОСОБА_12 стріляв ОСОБА_7 . Однак, таких показань вищевказані свідки в судових засіданнях при допиті не давали, що підтверджено звукозаписами судового процесу.
На його думку, вищевказаним може бути і підтверджений факт здійснення тиску при допиті на свідків зі сторони суду.
Також захисник вважає, що не може ґрунтуватися на припущеннях і бути доказом і висновок судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу, згідно якого на змиві з обличчя ОСОБА_7 , змиві з лівої ушної раковини ОСОБА_7 , на його кофті та куртці виявлені сліди дифеніламіну, який може ходити до складу продуктів пострілу.
Зазначає, що у вироку суд посилається на те, що в судовому засіданні давав показання обвинувачений ОСОБА_7 . Однак, це не відповідає дійсності. ОСОБА_7 виступав лише у дебатах, а його допит у судовому засіданні не здійснювався, що позбавило його можливості дати пояснення з приводу обвинувачення та можливості іншим учасникам судового розгляду ставити йому запитання для уточнення та доповнення його відповідей, як це передбачено ст. ст. 42, 351 КПК України.
- прокурор просить вказаний вирок в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Зазначає, що вину ОСОБА_7 не визнавав, шкоду потерпілим не відшкодував. Будь яких правдивих даних, щодо обставин при яких, ним було вчинено злочин за ч. 1 ст. 115 КК України у судовому провадженні не надав, та бажаючи уникнути відповідальності за тяжкий злочин, винним себе не визнав і висунув версію про те, що при проведенні досудового розслідування його нібито катували співробітники поліції. За даним фактом слідчими ДБР проводилось досудове розслідування, було відкрито кримінальне провадження, яке на теперішній час закрито, оскільки не знайшли свого підтвердження будь які факти заявлені підсудним.
На думку прокурора, покарання, призначене судом, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 і обставин безпосередньо пов'язаних з вчиненням правопорушення та поведінку ОСОБА_7 після вчинення діяння.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який на задоволенні апеляційної скарги прокурора, що брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, наполягав, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника; обвинуваченого та його захисника, які наполягали на задоволенні їх апеляційних скарг, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, є ґрунтовним та підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, що узгоджуються між собою, в тому числі:
- показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , що узгоджуються між собою, в яких останні, кожний окремо, детально і послідовно розповіли про події, безпосередніми очевидцями яких вони були, а саме про те, як близько 20:40 годин 06.05.2017 р. поблизу магазину “АТБ” по вул. Артема, 21 у м. Дніпро обвинувачений ОСОБА_7 здійснив два постріли у потерпілого ОСОБА_12 із невідомої вогнепальної зброї, після чого покинув місце події;
- протоколами проведення слідчих експериментів від 07.05.2017 р. за участю свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , згідно яким останні, кожний окремо, перебуваючи на місці події, супроводжуючи свої показання вказівками на місця і об'єкти, розповіли про обставини здійснення ОСОБА_7 близько 20:40 годин 06.05.2017 р. двох пострілів з невідомої вогнепальної зброї у потерпілого ОСОБА_12 ;
- диском із записом проведення 07.05.2017 р. вищевказаного слідчого експерименту із свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_15 ;
- протоколом огляду місця події від 10.11.2015 р., з фотаблицею до нього, якими зафіксовані обстановка на ділянці місцевості біля будинку № 21-а по вул. Артема у м. Дніпро станом на час проведення огляду, і те, що під час огляду було виявлено: тканинну серветку зі слідами речовини бурого кольору, яка була вилучена з поверхні тротуару, тканинну серветку зі слідами речовини бурого кольору, яка була вилучена з клумби, сліди речовини бурого кольору, які були вилучені з тротуару, сліди речовини бурого кольору з грунту клумби, серветку зі слідами речовини бурого кольору з проїжджої частини, медичну гумова перчатку та медичний шприц, які було вилучено з проїжджої частини;
- протоколом огляду від 06.05.2017 року, згідно якому у приміщенні хірургічного відділення лікарні № 16, що знаходиться за адресою: пр. Богдана Хмельницького, 19 у м. Дніпро, був оглянутий марлевий фрагмент на якому знаходилася річ металево-сірого кольору округлої форми діаметром близько 5 мм, на поверхні якої наявний слід речовини бурого кольору;
- протоколом огляду від 14.06.2017 року, згідно якому було оглянуто та вилучено фрагмент металу циліндричної форми, деформований по периметру, який вилучено під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 в брюшній полості;
- довідкою № 4361 КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16» «Дніпропетровської обласної ради» від 06.05.2017 року, згідно якої ОСОБА_12 був доставлений до лікарні з діагнозом: вогнепальне поранення грудної клітини зліва;
- копією лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_12 за № 952 від 08.05.2017 року;
- висновками судово-медичних експертиз № 952 від 06.06.2017 року та № 952/78-Е від 13.06.2017 року, згідно яким при експертизі трупу потерпілого ОСОБА_12 було виявлено два вогнепальних поранення, а саме:
1) проникаюче вогнепальне поранення грудної клітини: вхідна вогнепальна рана (хірургічно оброблена) навколо з синцем на лівій передній поверхні грудної клітини у нижній третині на 124 см вище від підошовної поверхні стоп, яка переходить в раньовий канал, який йде спереду-назад, зліва-направо, що пошкоджує підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м'язи в сьомому міжребер'ї, проникає в ліву плевральну порожнину, ушкоджує грудний відділ аорти у вигляді наскрізного дефекту стінки аорти з крововиливами у стінках дефекта, адвентиції аорти та парааортальній жировій клітковині, стінку стравоходу у вигляді надриву слизової оболонки, проникає в праву плевральну порожнину та ушкоджує нижню частку правої легені у вигляді дефекту з інтраальвеолярними крововиливами у стінках дефекта, крововиливом по типу гематоми в просвіті дефекта в зоні його дна, проявами набряку та запалення у стінках дефекта та по периферії від нього, де сліпо закінчується, в кінці раньового каналу стороннє тіло у вигляді металевої кульки (за даними медичної документації), рідка кров та згортки крові в плевральних порожнинах;
2) проникаюче вогнепальне поранення черевної порожнини: вхідна вогнепальна рана в поперековій ділянці праворуч на 103 см вище від підошовної поверхні стоп, яка переходить в раньовий канал, який йде спереду-назад та дещо справа-наліво, пошкоджує підшкірно-жирову клітковину, м'язи спини, проходить над крилом правої клубової кістки, пошкоджує очеревину, проникає в черевну порожнину та пошкоджує одну із петель тонкого кишечника у вигляді рани, в просвітку кишки практично на рівні ушкодження стороннє тіло, металевої щільності, в м'яких тканинах по ходу раньового каналу крововиливи, довжина раньового каналу близько 13-15 см.;
У вказаних висновках судово-медичних експертиз констатовано, що смерть потерпілого ОСОБА_12 настала від проникаючого вогнепального поранення грудної клітини з ушкодженням грудного відділу аорти, стравоходу та нижньої частки правої легені, яке супроводжувалося внутрішньою кровотечею і ускладнилося розвитком гострого малокров'я, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупу та даними додаткових методів дослідження.
Крім того було зазначено, що виявлені при експертизі трупа вищеописані тілесні ушкодження є прижиттєвими, виникли незадовго до настання смерті при пострілі з вогнепальної зброї одиночним (компактним) снарядом.
Так, пошкодження на шматку шкіри з передньої поверхні грудної клітини ліворуч носить характер вхідного отвору і заподіяне при пострілі з близької дистанції (в межах дії додаткових факторів пострілу) з вогнепальної зброї одиночним (компактним) снарядом, що володів високою кінетичною енергією та пробивною дією, і в склад якого входили з'єднання свинцю, сурми, олова, миш'яку, заліза. Проникаюче вогнепальне поранення грудної клітини з ушкодженням органа грудної порожнини відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті.
Пошкодження на шматку шкіри з поперекової ділянки праворуч є вхідним отвором і заподіяне з вогнепальної зброї одиночним (компактним) снарядом, що володів високою кінетичною енергією та пробивною дією, і в склад якого входили з'єднання свинцю, сурми, заліза, миш'яку, цинку. Постріл зроблений з неблизької дистанції, поза межами дії додаткових факторів пострілу (не виключена можливість пострілу через перешкоду). Проникаюче вогнепальне поранення черевної порожнини з ушкодженням тонкого кишечника, стосовно до живих осіб, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя.
- висновком судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу № 1/5.1/1795 від 05.07.2017 року, згідно якому на наданих на експертизу 08.06.2017 року змивах з обличчя та лівої вушної раковини ОСОБА_7 , а також на кофті та вітрівці останнього, були виявлені сліди дифеніламіну, який може входити до складу продуктів пострілу.
Дослідивши з дотриманням вимог закону та детально проаналізувавши у вироку вищезазначені та інші докази, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який колегія суддів вважає правильним та з ним погоджується, оскільки суд першої інстанції дав належну оцінку наданим стороною обвинувачення доказам не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв'язку та системності, і ці докази в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та доведеності вини останнього у його вчиненні, а також для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки вони випливають виключно з суб'єктивного аналізу і переоцінки апелянтом окремих доказів, які здійснюються тенденційно, вибірково, спотворюючи їх зміст, та відокремлено від інших обставин і доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Так, доводи захисника про те, що викладений у вироку зміст показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не відповідає дійсному змісту показань цих осіб в суді першої інстанції, спростовуються аудіозаписом судового провадження в суді першої інстанції, з якого вбачається, що стисле викладення у мотивувальній частині вироку показань вказаних осіб відповідає їх дійсному змісту і не містить істотних для справи неузгодженостей. Не вбачається із цього аудіозапису і здійснення судом тиску на даних свідків, про який зазначає апелянт.
Посилання захисника на те, що експерт ОСОБА_18 лише припустив, що безоболонкова куля, фрагмент якої був вилучений з трупу ОСОБА_12 , могла бути вистрілена зі зброї із гладким стволом, більшим за діаметром від самої кулі, а належність обвинуваченому частин пістолета “EKOL AWP” серії НОМЕР_1 не є доведеною, колегія суддів вважає такими, що не обгрунтовують апеляційні вимоги.
Так, згідно обвинуваченню, визнаному судом доведеним, умисне вбивство ОСОБА_12 було вчинене ОСОБА_19 із застосуванням не встановленої слідством вогнепальної зброї, а отже для справи не має істотного значення, чи були заподіяні вогнепальні поранення потерпілому ОСОБА_12 із застосуванням саме гладкоствольної вогнепальної зброї із каналом стволу, більшим за діаметром від кулі, а також чи дійсно належали обвинуваченому частині пістолета “EKOL AWP” серії НОМЕР_1 , виявлені 07.05.2017 р. під час подворового обходу місцевості, що примикає до місця події.
Колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що судом першої інстанції було поза розумним сумнівом встановлено, що смерть ОСОБА_20 настала внаслідок вогнепального поранення, умисно заподіяного йому близько 20:40 годин 06.05.2017 р. біля магазину “АТБ“ по вул. Артема, 21 у м. Дніпро саме обвинуваченим ОСОБА_19 шляхом здійснення двох пострілів з не встановленої вогнепальної зброї, яку останній мав при собі, і ці обставини дають достатні підстави для висновку про його винуватість в обсязі пред'явленого обвинувачення. Той факт, що після вчинення злочину ОСОБА_19 покинув місце пригоди і у проміжок часу до свого затримання зміг позбутися вказаної вогнепальної зброї, що унеможливило її подальше виявлення і ідентифікацію, про недостатність доказів для доведення вини ОСОБА_19 не свідчить.
Доводи цього апелянта щодо наявності у висновку судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу № 1/5.1/1795 від 05.07.2017 року, лише припущення про те, що виявлені на наданих на експертизу змивах з обличчя та лівої вушної раковини ОСОБА_7 , а також на кофті та вітрівці останнього, сліди дифеніламіну можуть входити до складу продуктів пострілу, колегія суддів вважає такими, що не обґрунтовують апеляційні вимоги.
Так, вказаний висновок експертизи дійсно містить не категоричне твердження про наявність у змивах з частин тіла обвинуваченого та його одязі продуктів пострілу, а лише відомості про те, що виявлені речовини можуть такими продуктами пострілу бути. Таким чином, цей доказ сам по собі дійсно не є достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_7 здійснювалися постріли з вогнепальної зброї, але, будучи дослідженим разом з іншими доказами, зазначеними у вироку, сукупно з ними утворює систему доказів, яка підтверджує вказану обставину поза розумним сумнівом.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону колегія суддів оцінює критично.
Так, вказівка захисника про те, що ОСОБА_7 всупереч змісту мотивувальної частини вироку не давав показань в суді першої інстанції, а лише висловив свою позицію у дебатах, спростовується матеріалами справи, згідно яким обвинувачений давав показання і відповідав на запитання захисника у судовому засіданні 08.11.2019 р. (т. 4 а.с. 23-25), а після оголошення перерви, у наступному судовому засіданні 06.12.2019 р., допит обвинуваченого було продовжено, при цьому від інших учасників судового провадження запитань до нього не надійшло та розгляд справи по суті було продовжено (т. 4 а.с. 34-37).
Посилання апелянта на безпідставність рішення суду про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що таке рішення було грунтовно прийняте судом з метою забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні (т. 3 а.с. 96-98).
Аналізуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів оцінює їх критично з огляду на наступне.
Так, посилання цього апелянта на недоведеність його вини не можуть бути прийняті до уваги з вищенаведених міркувань про те, що дослідженими доказами винуватість ОСОБА_7 в обсязі пред'явленого обвинувачення є підтвердженою поза розумним сумнівом.
Колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що доводи апеляційної скарги у цій частині головною мірою полягають в акцентуванні уваги на другорядних обставинах, що не мають істотного значення для кримінального провадження, таких, як чи дійсно придбав та чи вжив особисто потерпілий ОСОБА_20 пляшку пива у магазині “АТБ” безпосередньо перед моментом вчинення злочину, чи дійсно потерпілий ОСОБА_20 “надавав стусанів” свідку ОСОБА_13 у приміщенні лікарні № 16 тощо.
Посилання цього апелянта на непослідовність показань свідків і те, що ці показання були надані під тиском працівників поліції і родичів потерпілого ОСОБА_20 , колегія суддів оцінює як безпідставні, оскільки показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , покладені в основу вироку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами. Як у межах провадження в суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження не було встановлено обставин, які свідчили б про те, що ці показання є неправдивими або були надані під примусом, а доводи апелянта про зворотне мають характер загальних міркувань і позбавлені обгрунтування.
Доводи обвинуваченого про недоведеність належності йому пістолета “EKOL AWP” серії НОМЕР_1 , а також про неможливість переробки вказаного пістолета для здійснення пострілів з нього металевими або свинцевими кулями, не можуть бути прийняті до уваги з міркувань, аналогічних наведеним вище щодо доводів апеляційної скарги захисника, які стосуються того ж пістолета.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо надмірної суворості призначеного йому покарання, колегія суддів приходить до наступного.
Так, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегією суддів встановлено, що при призначенні ОСОБА_21 покарання судом належним чином виконані вимоги ст. ст. 50, 65 КК України та враховані характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України є умисним особливо тяжким злочином; відсутність як обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, так і обставин, що його пом'якшують; відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що останній раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, приймав участь в АТО, має на утриманні неповнолітню дитину; характер дій обвинуваченого як під час скоєння злочину, так і безпосередньо після його вчинення та у подальшому, зокрема його цинічне ставлення до скоєного, відсутність будь-якого каяття і розуміння тяжкості вчиненого діяння і його наслідків.
Взявши до уваги та належним оцінивши всі вищенаведені обставини у сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк ближче до вищої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, але істотно нижче від неї.
Колегія суддів з правильністю цього висновку погоджується та вважає призначене покарання законним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження нових злочинів.
Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого вказаних висновків суду не спростовують, оскільки як відомості, наведені прокурором на обґрунтування своїх вимог, - ступень тяжкості вчиненого злочину, невизнання обвинуваченим своєї вини, надання ним неправдивої інформації про обставини події, так і відомості, наведені у цій частині обвинуваченим - стан його здоров'я, факт його участі в АТО, сімейний стан, - були відомі суду, проаналізовані у вироку та, на думку колегії суддів, достатньою мірою враховані при призначенні покарання,
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_10 , - залишити без задоволення.
Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2020 року щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4