Провадження № 22-ц/803/8324/20 Справа № 211/6880/19 Суддя у 1-й інстанції - Папарига В. А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
19 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач- ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
відповідач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у письмовому порядку, згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління» на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2020 року, ухваленого суддею Папаригою В.А. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 31 липня 2020 року,-
У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" про відшкодування моральної шкоди та просила стягнути з відповідача суму моральної шкоди завданої смертю чоловіка на виробництві, в розмірі 191 958,00 грн. без урахування утримання податків та зборів, посилаючись на факт нещасного випадку під час виконання її чоловіком своїх трудових обов'язків, внаслідок чого той помер.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_3 , який загинув під час виконання своїх трудових обов'язків, отримавши ушкодження здоров'я, несумісні з життям.
В результаті нещасного випадку вона втратила чоловіка, її родина та звичайний розклад життя зруйновані. У зв'язку зі смертю чоловіка вона втратила рідну людину, яку дуже любила і поважала, свою опору та підтримку. Негативні зміни у її сім'ї є незворотними, оскільки чоловіка вже не повернути до життя, усвідомлення чого завдає їй душевного болю та моральних страждань. Вказане тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та призводить до докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
У листопада 2019 року ОСОБА_1 також звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління" та просила стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 191 958,00 грн. без урахування утримання податків та зборів, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька дитини на виробництві, посилаючись на факт нещасного випадку під час виконання її чоловіком своїх трудових обов'язків, внаслідок чого той помер.
В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , який загинув під час виконання своїх трудових обов'язків, отримавши ушкодження здоров'я, несумісні з життям. В результаті нещасного випадку вона втратила чоловіка, а дитина батька, її родина та звичайний розклад життя зруйновані. У зв'язку зі смертю батька його син, ОСОБА_2 зазнав сильного нервового потрясіння. Він втратив рідну йому людину, яку він дуже любив і поважав, свою опору та підтримку. Незважаючи на сплив часу, він постійно перебуває у напруженому психологічному стані, адже думки про його смерть не залишають його до теперішнього часу. Її син, ОСОБА_2 постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, поганому сні. Все це постійно і негативно позначається на його душевному та фізичному стані. Негативні зміни у їхній сім'ї є незворотними, оскільки ОСОБА_3 вже не повернути до життя. У зв'язку з чим, її син позбавлений батьківської теплоти, уваги та піклування на все життя, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та моральних страждань. Вказане тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та призводить до докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 , діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю задоволені частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, в розмірі 100000 ( сто тисяч ) гривень 00 коп. без урахування утримання податків та зборів.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління» на користь ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому смертю батька на виробництві, в розмірі 100000 ( сто тисяч ) гривень 00 коп. без урахування утримання податків та зборів.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління» в дохід держави судовий збір в сумі 2 000 (дві тисячі ) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , яка дії в своїх інтересах та інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди, просить змінити судове рішення і збільшити розмір моральної шкоди, стягнутої судом на її користь і користь неповнолітнього сина до заявлених у позові вимог, тобто до 191 958 грн. на кожного.
При цьому, скаржник зазначає, що судом першої інстанції е було враховано, що на момент смерті чоловіка їй було лише 45 років, а сину -11 років. Звістка про смерть чоловіка привела її у великий розпач, так як вона не знала, як їй жити далі та виховувати сина без батька та без чоловічої підтримки, без його фінансової підтримки, оскільки чоловік був годувальним сім'ї.
Також, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що причиною нещасного випадку на виробництві є особиста необережність самого потерпілого ОСОБА_3 , та те, що на робочому місці він перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому необхідно зменшити розмір заявленої позивачами моральної шкоди до 100000 грн. Вказує, що судом не враховано всі обставини справи, а стягнутий розмір моральної шкоди не відповідає фактичним моральним стражданням, які вона і її син переносять у зв'язку зі смертю чоловіка та батька.
Відповідач ТОВ «Одеське блохо-будівельне управління», будучи незгодним з ухваленим рішенням місцевого суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового про повну відмову позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог щодо себе та її неповнолітнього сина.
Скаржник зазначає, що на момент відкриття провадження у справі 07.11.2019 року, в провадженні Широківського районного суду Дніпропетровської області знаходилась цивільна справа №197/212/19 за позовом ОСОБА_1 ТОВ «Одеське блохо-будівельне управління» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 834 600 грн. у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_3 при виконанні ним трудових обов'язків, у зв'язку з чим місцевий суд повинен був відмовити позивачу у відкритті провадження по справі, що є порушенням норм п.3 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Відповідач наголошує на тому, що матеріали справи свідчать про те, що чоловік позивача ОСОБА_3 не знаходився на робочому місці 23.12.2015 року, він проник на територію фабрики в стані сильного алкогольного сп'яніння, неправомірно заволодів навантажувачем, скотився в урвище та перевернувся, що підтверджено актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, в якому зазначено, що з 11.12.2015 року збагачувальна фабрика, починаючи з 11.12.2015 року не працювала та знаходилася в черговому режимі під охороною. Після зупинки виробництва працівники ТОВ «ШБУ» виконували вантажно-розвантажувальні роботи, ремонтували та вивозили техніку. Згідно з наказом директора ТОВ «ШБУ» від 15.12.2015 ОСОБА_3 направлений на вахту для виконання робіт на об'єкті в м.Марганці з 15.12.2015 по 22.12.2015. Відповідно до змінного рапорту фронтальний навантажувач працював з 16.12.2015 по 21.12.2015, про що свідчать записи про показання лічильника та залишки палива на кожну дату вказаного періоду часу, далі виконання робіт було припинено, але з невідомих причин ОСОБА_3 після закінчення строків вахти залишився на території фабрики, ніяких додаткових завдань та розпоряджень від керівництва відповідача не отримував. В день настання нещасного випадку 23.13.2015 року на території фабрики був відсутній інженерно-технічний персонал ТОВ «ШБУ», оскільки був припинений виробничий процес.
Скаржник наголошує на тому, що Актом розслідування нещасного випадку встановлено, що основною причиною нещасного випадку є особиста необережність потерпілого ОСОБА_3 , яка полягала в розпиванні ним на території фабрики спиртних напоїв та знаходженні в стані сильного алкогольного сп'яніння, що підтверджено судово-токсикологічним дослідженням крові, взятої від трупа ОСОБА_3 (Акт №246 від 24.12.2015). Таким чином, вказує відповідач, протиправні дії потерпілого характеризуються наявністю вини у формі прямого умислу, що позбавляє членів його сім'ї права на відшкодування моральної шкоди.
Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що ані слідчими органами, ані спеціально створеною комісією не були встановлені винні особи з числа посадових осіб ТОВ «ШБУ», а також не встановлені факти порушення норм законодавства з боку підприємства відповідача, в тому числі з охорони праці, тому скаржник вважає, що висновок суду щодо протиправності дій підприємства не відповідає обставинам справи та суперечить висновкам спеціально створеної комісії.
Скаржник вважає необґрунтованими заявлені позивачем розмірі моральної шкоди, вказує на те ,що повторне звернення позивача до суду з аналогічним позовом дало можливість позивачу збільшити період нарахування моральної шкоди, що свідчить про спробу позивача отримати замість відшкодування моральної шкоди матеріальних збитків, які до речі відшкодовані Фондом соціального страхування України за рахунок страхових внесків роботодавця (ТОВ «ШБУ»). Вважає недоведеним позивачем розмір моральної шкоди та зазначає, що керівник підприємства надавав позивачу грошову допомогу в сумі 10000 грн., однак підтвердити факт передачі грошових коштів відповідач не може, оскільки з етичних міркувань директор підприємства не взяв у позивача розписки.
Відповідач звертає увагу на те, що позивач звернулась до суду з позовом через 4 роки після смерті чоловіка і в основу розрахунку моральної шкоди поклала діючий розмір мінімальної заробітної плати помножений на кількість місяців, що минули з моменту настання нещасного випадку (46 місяців), якщо по такому принципу розраховувати розмір моральної шкоди, якщо б позивач звернулась із позовом у 2016 році, то при мінімальній заробітній платні на той час 1378 грн., розмір шкоди цілком можна порівняти з уже отриманими позивачем коштами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що апеляційна скарга не ґрунтується на порушенні судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, при ухваленні рішення, а фактично зводиться до переоцінки доказів та його незгодою з висновками суду по їх оцінці, просить скаргу залишити без задоволення.
У поясненнях на відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, ТОВ «Одеське блохо-будівельне управління» зазначає обставини, викладені в апеляційній скарзі та наголошує на тому, що протиправні дії самого потерпілого ОСОБА_3 характеризуються наявністю вини у формі прямого умислу, що позбавляє членів його сімї права на відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи і судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 (а.с. 8 - копія свідоцтва про одруження). Батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 , а матір'ю - ОСОБА_1 (а.с. 81- копія свідоцтва про народження).
ОСОБА_3 працював машиністом фронтального автонавантажувача підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське шляхо-будівельне управління».
23.12.2015р. при виконанні трудових обов'язків зі ОСОБА_3 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що комісією складений акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 28.04.2016 р. за формою Н-1. (а.с. 9-13, 82-86 - копія акту) та акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 23.12.2015 року о 15 год 45 хв. в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Одеське шляхо-будівельне управління", за формою Н-5 (а.с. 14-19, 87-95 - копія акту).
Відповідно до зазначених актів, 01 жовтня 2015 року між ТОВ "Одеське ШБУ" та ТОВ "Мегапромекологія" було укладено договір №10/89/45 щодо надання послуг з екскавації пустої земельної породи та відходів гірничо-збагачувального виробництва на території замовника. Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління» надавало послуги технікою з екіпажем ТОВ "Мегапромекологія" в період з 10 жовтня 2015 року по 21 грудня 2015 року.
Згідно правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Одеське ШБУ" встановлено наступний режим роботи підприємства: з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., перерва на обід з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. Для працівників, які задіяні на виробничих дільницях, діє вахтовий метод виконання роботи з 16-ти денним графіком, а саме: - для денної зміни початок робочого дня 07 год. 00 хв., закінчення о 19 год. 00 хв., перерва на обід з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., - для нічної зміни початок робочого дня о 19 год. 00 хв, закінчення о 07 год. 00 хв., перерва на обід з 00 год. 00 хв. до 01 год.00 хв.
23.12.2015 р. ОСОБА_3 , працював на території збагачувальної фабрики ТОВ «Мегапромекологія» в селищі Тимошівка, поблизу м.Марганець, Нікопольського району, Дніпропетровської області.
На підставі розпорядження начальника збагачувальної фабрики ТОВ «Мегапромекологія» ОСОБА_4 , починаючи з 11.12.2015 року збагачувальна фабрика не працювала та знаходилася в дежурному режимі під охороною. Після зупинки виробництва, працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління» виконували вантажно-розвантажувальні роботи, ремонтували та вивозили техніку.
23.12.2015 року, ОСОБА_4 приблизно о 13 год. 15 хв. почув звук заведеного фронтального навантажувача, який віддалявся. Приблизно о 13 год. 30 хв. ОСОБА_4 пішов на обхід території збагачувальної фабрики та побачив, що фронтальний навантажувач відсутній на майданчику, де розміщувалася техніка ТОВ «Одеське ШБУ». Директор здійснив повторний обхід у пошуках зниклої одиниці техніки поблизу відвалів, проте фронтального завантажувача там не було. Приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_4 дав доручення заступнику начальника фабрики ОСОБА_5 знайти фронтальний навантажувач, крім того директор зайшов до будиночка, де мешкали працівники ТОВ «Одеське ШБУ», спитати працівників, куди подівся фронтальний навантажувач.
Згідно пояснень машиніста автонавантажувача ZL - 50А Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління» ОСОБА_6 , до нього підійшов начальник фабрики ОСОБА_4 і спитав: «Де ОСОБА_3 .?». На запитання ОСОБА_4 , машиніст відповів: «Возить відходи». Начальник фабрики повідомив ОСОБА_6 , що машиніста ОСОБА_3 , немає на території, тоді ОСОБА_6 пішов шукати колегу по роботі. Невдовзі ОСОБА_6 помітив перекинутий фронтальний навантажувач в урвищі, неподалік відвалів. Спустившись до низу по обочині, ОСОБА_6 помітив потерпілого ОСОБА_3 в деформованій кабіні фронтального завантажувача і почав кликати його по імені, потерпілий не відповідав та не подавав жодних ознак життя, помітивши це ОСОБА_6 негайно побіг повідомити керівництво фабрики про нещасний випадок та необхідність викликати на місце події карету швидкої допомоги і поліцію.
Почувши про нещасний випадок, ОСОБА_4 разом з головним механіком ОСОБА_9 та робітниками ОСОБА_10 і ОСОБА_11 побігли на місце події. Прибувши на місце події приблизно о 15 год. 49 хв., працівники ТОВ «Мегапромекологія», спустилися по обочині до перекинутого фронтального навантажувача та побачили потерпілого ОСОБА_3 затиснутого в деформованій кабіні навантажувача, перевірили пульс, жодних ознак життя ОСОБА_3 не подавав.
ОСОБА_4 одразу викликав за допомогою стільникового зв'язку карету швидкої медичної допомоги, поліцію та підрозділ державного воєнізованого гірничорятувального загону ДСНС України.
Згідно матеріалів наданих ДВГРЗ ДСНС, підрозділ рятувальників прибув на місце події о 16 год. 15 хв. Починаючи з 18 год. 40 хв. керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації підполковник служби цивільного захисту ОСОБА_12 дав команду представнику підприємства механіку ОСОБА_13 залучити спецтехніку Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління», а саме: екскаватор «НІТАСНІ».
О 20 год. 25 хв. розпочалися заходи з застосування спеціальної техніки для доступу до кабіни фронтального навантажувача та подальшого вилучення тіла потерпілого.
Приблизно о 21 год. 30 хв. тіло потерпілого ОСОБА_3 було вилучене з деформованої кабіни фронтального навантажувача і передане представникам правоохоронних органів для здійснення подальших слідчих дій.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у віці 44 років (а.с. 23, 96 - копія свідоцтва).
За висновком експерта Марганецького відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_14 від 24 грудня 2015 р. №246, смерть ОСОБА_3 настала від механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї твердим тупим предметом.
В п.4,6,8 акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 28.04.2016 р. вказано, що шкідливий небезпечний фізичний фактор, який призвів до настання нещасного випадку: машини і механізми, що рухаються.
Згідно висновку комісії, комісія вважає основною причиною настання нещасного випадку - п.32 - особиста необережність потерпілого ОСОБА_3 , який порушив абз. 6 розділу 2 Посадової інструкції №27 машиніста автонавантажувача ТОВ «Одеське ШБУ», затвердженої наказом директора від 14.08.2013 року №2/1-1, а саме: не дотримувався норм, правил, інструкцій, вимог наказів і правил охорони праці і техніки безпеки; п.1.10.5 розділу 2 Інструкції №43 з охорони праці для машиністів фронтальників навантажувачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління», затвердженої наказом директора від 14.08.2013 року №2/1-1, а саме: не дотримався порядку виконання навантажувальних робіт в особливих умовах, в тому числі поблизу відкосів, котлованів і траншеї; абз.18 п.3.10 розділу 3 Інструкції №43 з охорони праці для машиністів фронтальників, навантажувачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління», затвердженої наказом директора від 14.08.2013 року №2/1-1, а саме розпив на території спиртні напої та знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на підставі досліджених доказів наданих сторонами, керувався нормами ст. 1167, 1168 ЦК України, й виходив з того, що право на відшкодування шкоди виникло у позивача, як і у її неповнолітньої дитини, законним представником якої вона є, з моменту смерті чоловіка та батька, під час нещасного випадку, який стався з ним на робочому місці 23.12.2015 року внаслідок незабезпечення роботодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління», нешкідливих і безпечних умов праці, що й стало причиною смерті працівника.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, і не може погодитись із доводами апеляційної скарги позивача щодо заниженого розміру стягнутої судом моральної шкоди та відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, а також в частині завищеного розміру моральної шкоди, з огляду на наступне.
За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах, у відзиву та поясненнях на відзив, вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Судом першої інстанції встановлено, що нещасний випадок, що стався з чоловіком позивача мав місце на робочому місці загиблого ОСОБА_3 під час виконання останнім трудових обов'язків та призвів до його смерті.
Суд також встановив, що нещасний випадок визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом, про що складено акт від 28.04.2016 року, який відповідачем не оскаржено та в якому визначено, що наявний на робочому місці померлого шкідливий і небезпечний фактор, який призвів до нещасного випадку: машини і механізми, що рухаються.
Суд також встановив, що в день настання нещасного випадку 23.12.2015 року на території фабрики ТОВ "Мегапромекологія" посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління», відповідальні за охорону праці і безпечне виконання робіт, були відсутні, що не заперечується відповідачем і в апеляційній скарзі.
Матеріалами справи підтверджено, що причиною нещасного випадку на виробництві, є, зокрема і особиста необережність самого потерпілого ОСОБА_3 , оскільки він перебував на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння.
У п.5 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, роз'яснено, що питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.
Згідно ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці.
Відповідно до ст.160 КЗпП України постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992р. №2694-XII передбачено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно ст.13 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992р. №2694-XII, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами та доповненнями, закріплено, що «Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Отже, з аналізу вищевказаних норм слідує, що право на відшкодування моральної шкоди позивачу та її неповнолітній дитині, як членам сім'ї потерпілого виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Доводи відповідача про відсутність вини підприємства у смерті чоловіка позивача ОСОБА_3 , який сам проявив необережність, яка і призвела до нещасного випадку, зокрема перебування на робочому місці у нетверезому стані, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як правильно зазначив місцевий суд у рішенні, загибель працівника сталася в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом та внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (фронтальний навантажувач), законим володільцем, якого є відповідач, а отже володілець джерела підвищеної небезпеки, незалежно від вини несе відповідальність перед дружиною та сином загиблого ОСОБА_3 .
Як роз'яснено в пункті 9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу та її сину смертю чоловіка та батька ОСОБА_3 , суд на підставі досліджених доказів, вихлодив з того, що як позивачу так і її неповнолітній дитині беззаперечно заподіяна моральна шкода у зв'язку з втратою близької людини, а саме чоловіка та батька, який раптово загинув у віці 44 років, а позивачка та їх спільна дитина залишилися без його підтримки, захисту, любові та турботи, що призвело до глибоких моральних та душевних страждань, незворотної втрати та самотності. При цьому, суд також урахував ступень вини самого потерпілого у настанні нещасного випадку на виробництві, а також вину відповідача у незабезпечені безпечних умов праці та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, істотність вимушених змін у подальшому житті як позивача так і її неповнолітньої дитини внаслідок незворотної втрати, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, визначив до стягнення з відповідача моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн. на користь дружини померлого та у розмірі 100000,00 грн. на користь позивача, як законного представника неповнолітнього сина померлого.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача та її сина, які останні переносять у зв'язку із втратою близької людини, чоловіка та батька, смерть, якого настала внаслідок нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача володільця джерела підвищеної небезпеки, вину самого загиблого, тому відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди та позивача щодо заниженого розміру відшкодування моральної шкоди.
Слід зазначити, що встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Апеляційні скарги сторін не містять доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги сторін підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське Шляхо-Будівельне Управління»залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: