19 листопада 2020 року
м. Київ
справа №280/4299/18
адміністративне провадження №К/9901/3263/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №280/4299/18
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Сафронової С.В., суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.)
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - ДВБ НП України), в якому, з урахуванням уточнень, просив:
1.1. визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ від 27.08.2018 №398 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , винесений ДВБ НП України;
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу від 17.09.2018 №160 о/с, винесений ДВБ НП України, про призначення підполковника поліції ОСОБА_1 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та звільнення його з посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління;
1.4. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України;
1.5. стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь позивача грошову компенсацію за час вимушеного перебування на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління ДВБ НП України, яка дорівнює різниці між посадовими окладами.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем необґрунтовано та безпідставно прийнято оскаржуваний наказ про його звільнення з посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України. Зазначав, що твердження відповідача про порушення позивачем Порядку використання транспортних засобів Національної поліції України не відповідає дійсності, оскільки позивач на законних підставах користувався транспортним засобом Volkswagen Passat, який був за ним закріплений. Вказував, що нічний виїзд на вказаному транспортному засобі 26.07.2018 було здійснено у зв'язку із виникненням службової необхідності по зібранню інформації відносно працівників патрульної поліції, в свою чергу про зазначену обставину позивач планував повідомити керівника підрозділу зранку та зробити відповідний запис у дорожньому листі транспортного засобу. Також, позивач вказував на ту обставину, що оскільки позивач користується вказаним транспортним засобом періодично, то не володіє вичерпною інформацією про підстави знаходження інших номерних знаків у багажному відділенні автомобіля, проте, зазначені обставини не були враховані під час прийняття наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 на час прийняття оскаржуваних наказів, обіймав посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України, спеціальне звання - підполковник поліції.
3.1. 31 липня 2018 начальником ДВБ видано наказ №352 "Про призначення та проведення службового розслідування", яким з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки відомостей, викладених у доповідній записці про результати перевірки стану оперативно-службової діяльності, дисципліни та законності у Запорізькому управлінні від 30.07.2018, щодо можливих неправомірних дій заступника начальника Управління - начальника відділу оперативних розробок підполковника поліції ОСОБА_1 , призначено службове розслідування.
3.2. Крім того, 31.07.2018 начальником ДВБ видано наказ №131 о/с "По особовому складу", яким відповідно до частини 1 статті 70 Закону України "Про Національну поліцію" відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) підполковника поліції ОСОБА_1 (0064907) заступника начальника Управління - начальника відділу оперативних розробок підполковника поліції.
3.3. За висновками службового розслідування: заступника начальника управління-начальник відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_1 звільнити з посади.
3.4. Наказом начальника ДВБ НП України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 27.08.2018 №398 до заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади.
3.5. Наказом начальника ДВБ НП України від 17.09.2018 №160 о/с "По особовому складу", відповідно до абзацу 5 пункту 3 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію", призначено підполковника поліції ОСОБА_1 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління з посадовим окладом 2500 гривень, звільнивши його з посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління, з 17.09.2018.
3.6. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади та призначення на посаду оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління, звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року позов задоволено частково.
4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27 серпня 2018 року №398 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
4.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 17 вересня 2018 року №160 о/с "По особовому складу" про призначення підполковника поліції ОСОБА_1 оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та звільнення його з посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 17 вересня 2018 року.
4.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 18 вересня 2018 року.
4.4. Зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити грошове забезпечення, яке дорівнює різниці між посадовими окладами на посаді оперуповноваженого відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління та на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України за період з 18 вересня 2018 року по 12 лютого 2019 року.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем під час накладення на позивача стягнення не було належним чином досліджено тяжкість проступку, особу порушника, відсутність діючих стягнень, що призвело до накладення на позивача надмірного стягнення у вигляді звільнення з посади. Під час прийняття оскаржуваного наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідачем не дотримано принципу співмірності між допущеним проступком та накладеним стягненням.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
5.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що будь-яких доказів, які б спростовували висновки службового розслідування та наведені в оскаржуваних у цій справі позивачем наказах, судом не встановлено, що в свою чергу є підставою вважати спірні накази Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27 серпня 2018 року №398 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та від 17 вересня 2018 року №160 о/с "По особовому складу" обґрунтованими і законними.
IV. Касаційне оскарження
6. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
6.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення про правомірність обраного відповідачем дисциплінарного стягнення до позивача не враховано заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.
6.2. У зв'язку із наведеним відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
7. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
9.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
10. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
11. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
12. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
13. За приписами частини 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
14. Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
15. Частиною 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
16. Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), норми якого застосовуються до поліцейських до набрання чинності Дисциплінарним статутом Національної поліції України, визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
17. Згідно з статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
18. Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
19. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
20. Статтею 14 Дисциплінарного статуту, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
21. Положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейських покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
VI. Позиція Верховного Суду
22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 на час прийняття оскаржуваних наказів, обіймав посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України із спеціальним званням - підполковник поліції, а підставою для прийняття оскаржуваних позивачем у цій справі наказів Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27 серпня 2018 року №398 та від 17 вересня 2018 року №160 о/с - стали результати службового розслідування, проведеного згідно виданого начальником ДВБ з метою повної, всебічної та об'єктивної перевірки відомостей, викладених у доповідній записці про результати перевірки стану оперативно-службової діяльності, дисципліни та законності у Запорізькому управлінні від 30.07.2018, щодо можливих неправомірних дій заступника начальника Управління - начальника відділу оперативних розробок підполковника поліції ОСОБА_1 - наказу №352 від 31 липня 2018 "Про призначення та проведення службового розслідування", одночасно з яким 31.07.2018 начальником ДВБ було видано також наказ №131 о/с "По особовому складу", яким відповідно до частини 1 статті 70 Закону України "Про Національну поліцію" підполковника поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) заступника начальника Управління - начальника відділу оперативних розробок підполковника поліції.
26. Беззаперечно встановленим у цій справі судами попередніх інстанцій є порушення позивачем ОСОБА_1 вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017р. №757 та доручення керівництва Департаменту від 28.03.2018р. №132 "Про затвердження контролю за використанням службового автотранспорту", що кваліфіковано як вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що не заперечувалось позивачем під час розгляду даної справи в судах попередніх інстанцій.
27. До дисциплінарної відповідальності (стосовно порушення транспортної дисципліни) позивач ОСОБА_1 був притягнутий внаслідок того, що автомобіль Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні), яким він має право користуватися, у позаробочий час 26.07.2018 перебував не за адресою місця його позагаржного зберігання (тобто: Управління поліції охорони в Запорізькій області - м. Запоріжжя вул. Водограйна 3, а також на території ДУ «ЦОП в Запорізькій області» м. Запоріжжя, вул. С. Щедрович, 8), і у подальшому, близько 03.00 зазначений автомобіль був виявлений за адресою: м. Запоріжжя, вул. Автозаводська 1, з номерним знаком НОМЕР_2 , що не належить цьому транспортному засобу, а зареєстрований за автомобілем «SUBARU LEGACY», 2007 року випуску, власником якого є ОСОБА_2 , 1975 р.н., що проживає за адресою:
АДРЕСА_1. 28 . При цьому, ОСОБА_1 керуючи автомобілем Volkswagen Passat 26.07.2018 не здійснив відповідний запис у дорожньому листі про час виїзду вночі та запис про показання спідометру після закінчення роботи, не доповів начальнику Запорізького управління Департаменту про намір виїзду в нічний час та не поінформував Департамент про намір змінити місце позагаражного зберігання службового автотранспорту в нічний час доби.
29. Таким чином, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, перелічені вище дії вже є грубим порушенням вимог Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017р. №757 та доручення керівництва Департаменту від 28.03.2018р. №132 "Про затвердження контролю за використанням службового автотранспорту".
30. У зв'язку з реєстрацією наведеної у попередньому абзаці інформації до журналу ЄО Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області за №18598, слідчим Сіренко А.І. було проведено огляд автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , в результаті чого окрім номерного знаку НОМЕР_2 , в багажному відділенні зазначеного транспортного засобу було виявлено і вилучено номерний знак НОМЕР_3 (зареєстрований за автомобілем MAZDA626, 1994 року випуску, власник ОСОБА_4 , 1989 р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).
31. Згідно відповіді Регіонального Сервісного центру в Запорізькій області МВС України номерні знаки НОМЕР_2 га НОМЕР_3 не знищувалися.
32. При цьому, в ході опитування позивач проявив нещирість, зазначивши про те, що вперше звернув увагу на номерні знаки НОМЕР_4 та НОМЕР_3 лише 16.07.2018, і про походження номерних знаків та з якого часу зазначені номерні знаки знаходилися в автомобілі йому взагалі невідомо, що спростовано зібраними матеріалами службового розслідування у їх сукупності, та не спростовано позивачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій. При опитуванні ОСОБА_1 не пояснив яка терміновість виїзду на службовому автомобілі та призначення зустрічі саме в нічний час у нього виникла, також як і не повідомив про результати її проведення,
33. Крім цього, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо встановленого факту неналежної організації ОСОБА_1 роботи в частині здійснення оперативно-розшукових заходів, що підтверджується як висновками службового розслідування, в якому детально розписана інформація щодо неналежної організації позивачем роботи, напрямок якої прямо передбачено його функціональними обов'язками із зазначенням номерів оперативно-розшукових справ по яким виявлені факти неналежної організації проведення оперативно-розшукових дій (ДСК), так і листом прокуратури Запорізької області, в якому порушено питання про вжиття невідкладних заходів до активізації роботи в цьому напрямку.
34. Також, ОСОБА_1 займаючи посаду заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління ДВБ НП України, відповідно до своїх функціональних обов'язків зобов'язаний був здійснювати контроль за виконанням підлеглими працівниками відділу запланованих заходів, забезпечувати реалізацію ними оперативно-службових завдань по лінії ДВБ НПУ, і відповідно повинен нести персональну відповідальність за виконання підлеглими працівниками їх функціональних обов'язків.
35. Доводи позивача про його знаходження у відпустці в період з 11 по 29 червня 2018 року, не спростовують зазначених в наказі №398 від 27.08.2018 підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за здійснення неналежного контролю, оскільки встановлені під час службового розслідування факти перенаправлення підлеглим позивача звернень громадян за належністю до інших органів, з порушенням строків їх перенаправлення - підтверджені матеріалами службового розслідування та матеріалами адміністративної справи.
36. Вищенаведені встановлені обставини беззаперечно підтверджують не виконання позивачем своїх обов'язків по організації та контролю діяльності підпорядкованого йому відділу щодо проведення перевірок звернень громадян, виконання письмових доручень слідчого, прокурора про проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих, (розшукових) дій, що прямо передбачено пунктами 4, 17 функціональних обов'язків позивача (затверджених наказом від 18.07.2017 № 245дск/42-07/2017).
37. Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що лист прокуратури від 29.05.2018 року про необхідність вжиття заходів до усунення недоліків і прорахунків в організації діяльності з викриття корупційних кримінальних правопорушень активізації діяльності у вказаному напрямі був направлений на адресу керівника Запорізького управління ДВБ та стосується всього управління, а не лише підпорядкованому позивачу відділу - спростовується пунктами 11, 14, 52, 54 Функціональних обов'язків ОСОБА_1 (текстуальний зміст яких з урахуванням напрямку роботи ДВБ судова колегія не вважає за можливе наводити в постанові, але які є доступними для сторін по справі та суду, оскільки містяться в матеріалах адміністративної справи та у висновках службового розслідування).
38. Необхідно також зазначити, що підставою для направлення вказаного листа прокуратури від 29.05.2018 стало не забезпечення ОСОБА_1 організації оперативно-розшукових заходів, спрямованих на виявлення, попередження та припинення кримінальних, корупційних та пов'язаних з корупцією, не здійснення ним контролю за станом розробки та здійснення оперативно-розшукових заходів у тому числі під час ведення оперативно-розшукових справи, конкретно зазначених у висновках службового розслідування.
39. Службовим розслідуванням, крім вищенаведених обставин також встановлено ряд інших порушень позивачем своїх службових обов'язків на посаді заступника начальника управління - начальник відділу.
40. Зокрема, встановлено, що керівництвом Запорізького управління ДВБ НПУ, до складу якого входив підполковника поліції ОСОБА_1 як заступник керівника навчальної групи створеної в Управлінні наказом ДВБ від 26.12.2017 № 550 «Про організацію службової підготовки особового складу у 2018 навчальному році» - не було належним чином забезпечено проведення занять зі службової та вогневої підготовки з працівниками, а вимоги Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 №50 протягом І кварталу у 2018 року виконувалися частково. Так, навчально-тренувальні стрільби відповідно до графіку проведення практичних стрільб, затвердженого дорученням управління від 29.12.2017 № 3362 др «Про організацію службової підготовки особового складу управління у 2018 навчальному році» не проводилися, а будь-яка документація, що підтверджувала б їх проведення відсутня, що є порушенням вимоги п 8 розділу VIII вказаного Положення від 26.12.2017 № 550.
41. Саме на заступника керівника навчальної групи підполковнику поліції ОСОБА_1 п. 11 доручення Управління від 29.12.2017 № 3362 др «Про організацію службової підготовки особового складу управління у 2018 навчальному році» було покладено обов'язок забезпечити контроль за підготовкою відповідної обліково-планувальної документації, своєчасності прибуття працівників управління на заняття та ведення зошитів з професійної підготовки.
42. Проте, Журнали реєстрації інструктажів з питань дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю, обліку інструктажів та медичного огляду - не були заведені, а заведення підпорядкованим особовим складом зошитів зі службової підготовки (не зареєстроване у канцелярії підрозділу) - ОСОБА_1 не було належним чином забезпечено та не було проконтрольовано, внаслідок чого необхідні для самостійного вивчення матеріалу Конспекти працівниками Укправління ведуться в неповному обсязі (записуються тільки назви тем), а відповідні записи про проведення додаткових занять на виконанні листів Департаменту від 04.05.2018 № 1014/42-07/01-18, 11.06.2018 № 1317/42-07/03-2018 та від 12.06.2018 № 1346/42-07/03-18 - взагалі відсутні у зошитах зі службової підготовки. Жодного питання з професійного навчання поліцейських, що повинні проводитися щоквартально на оперативних нарадах не розглядалися. Наведені факти є порушенням вимог п.7 розділу III Положення від 26.12.2017 № 550.
43. Не належне виконання ОСОБА_1 покладених на нього дорученням Управління від 29.12.2017 № 3362др обов'язків по забезпеченню контролю за підготовкою відповідної обліково-планувальної документації, своєчасності прибуття працівників управління на заняття та ведення зошитів з професійної підготовки, є також порушенням позивачем ОСОБА_1 службової дисципліни.
44. Формальне здійснення позивачем роботи у системі службової підготовки в управлінні підтверджено також фактом викревлення (не відповідність дійсності) наданої на запит Департаменту від 31.01.2018 за № 856/42-02/04-2018 інформації про кількість працівників, які володіють та мають у своєму користуванні пристрої для відстрілу патронів, спорядженими гумовими кулями, оскільки листом управління від 09.02.2018 за № 312/42-07/02-18 саме за підписом ОСОБА_1 . Департамент було поінформовано, що лише 3 працівники управління мають у своєму володінні та користуванні пристрої для відстрілу патронів спорядженими гумовими кулями.
45. Однак, за результатом вивченням службової документації під час службового розслідування було встановлено, що у справі про володіння та користування пристроями для відстрілу патронів спорядженими гумовими кулями працівниками управління з'ясовано, що в управлінні мають право на володіння та користування пристроями для відстрілу патронів спорядженими гумовими кулями шість працівників, у тому числі і ОСОБА_1 , який зберігав патрони в салоні керуємого ним службового автомобіля Volkswagen Passat, що виявилося під час огляду автомобіля 26.07.2018 р. та підтверджено поясненнями працівників слідчо-оперативної групи Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, рапортами начальника Запорізького управління майора поліції Бєленка В.П. та головного-оперуповноваженого інспектора Департаменту Устименка О.О .
46. Разом з тим, на час перевірки у справі «про володіння та користування пристроями для відстрілу патронів спорядженими гумовими кулями працівниками управління» копія дозволу на право користування підполковником поліції ОСОБА_1 пістолетом ПМ-РФ 9 мм, серія НОМЕР_5 та рапорту останнього на начальника управління щодо права володіння і користування вказаним пристроєм були відсутні, що у сукупності є порушенням вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженого наказом МВС від 21.08.1998 № 622.
47. Факти порушення позивачем Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, підтверджено зібраними під час проведення службового розслідування матеріалами, якими встановлено, що перед початком проведення огляду автомобіля 26.07.2018 ОСОБА_1 поводився не коректно грубо, не контролював свої емоції, спілкувався підвищеним тоном, проявляв до працівників Департаменту неповагу.
48. Суд звертає увагу, що відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 1 розділу II. пункту 3 розділу IV, абзацу 1 пункту 3, абзаців 2 та 3 пункту 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179 поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики; керівник органу (підрозділу) поліції повинен, бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих, не використовувати службове становище в особистих інтересах або інтересах третіх осіб та проявляти зарозумілість і коректність стосовно підлеглих.
49. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про доведеність у цій справі обставин порушення позивачем вимог абзаців 1, 4, 6 та 10 ст. 7, абзацу 1 ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 1,2 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", абз. 1 та 2 п. 1 розділу ІІ, п. 3 розділу IV, абз. 1 п. 3, абз. 2,3 п. 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 року, пунктів 1, 2, 7, 9, 12 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 та правомірним обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення, який в повній мірі узгоджується зі значимістю вчиненого позивачем проступку.
50. Доводи скаржника про неможливість застосування до нього дисциплінарного впливу у формі звільнення з посади заступника начальника управління - начальника відділу оперативних розробок Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та (внаслідок реалізації наказу від 27 серпня 2018 року №398) призначення його оперуповноваженим відділу моніторингу та зонального контролю Запорізького управління - Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вірно заначив суд апеляційної інстанції, чинним законодавством, яким регулюються спірні у цій справі правовідносини, не встановлено будь-яких застережень з цього приводу.
51. Також, в касаційній скарзі скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-42а12 щодо застосування до спірних правовідносин трудового законодавства.
52. Враховуючи, що у цій справі спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про Національну поліцію», зокрема пунктом 3 частини 1 статті 65 цього Закону, Верховний Суд вважає вказане посилання скаржника помилковим.
53. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обгрунтованість та законність спірних наказів Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27 серпня 2018 року №398 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та від 17 вересня 2018 року №160 о/с "По особовому складу".
54. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
55. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
56. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.
57. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
58. Згідно з статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
59. З урахуванням викладеного, зважаючи на приписи статей 349, 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
VIІ. Судові витрати
60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак Ж.М. Мельник-Томенко