19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 560/1014/19
касаційне провадження № К/9901/19672/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року (прийняту в складі колегії: головуючого судді - Майстера П.М., суддів Блонського В.К., Шевчука О.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року (прийняту в складі колегії: головуючого судді - Моніча Б.С., суддів Капустинського М.М., Охрімчук І.Г.) у справі №560/1014/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" до старшого слідчого органів внутрішніх справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області Столярчука Вадима Вікторовича, прокурора прокуратури Хмельницької області Дацюк Ірини Володимирівни, Слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурки Світлани Володимирівни про визнання протиправними дій та дозволу,
І. РУХ СПРАВИ
04 квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" (далі - позивач або ТОВ "Хмельницькі барви") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до старшого слідчого органів внутрішніх справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області Столярчука Вадима Вікторовича (далі - відповідач-1), прокурора прокуратури Хмельницької області Дацюк Ірини Володимирівни (далі - відповідач-2), слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурки Світлани Володимирівни (далі - відповідач-3), в якому просило:
визнати протиправними дії старшого слідчого органів внутрішніх справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області Столярчука В.В., який не маючи компетенції (повноважень) на призначення перевірки ТОВ "Хмельницькі барви", та не маючи компетенції звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про дозвіл на проведення позапланової перевірки, 12 жовтня 2016 року звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням про дозвіл на проведення позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви";
визнати протиправними дії прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Хмельницької області Дацюк І.В., яка не маючи компетенції (повноважень) погоджувати клопотання про дозвіл на проведення позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви", здійснила 12 жовтня 2016 року погодження клопотання про дозвіл на проведення позапланової перевірки, яке не передбачено кримінально-процесуальним законом, та складене слідчим за відсутності у нього необхідної компетенції (повноважень);
визнати протиправним дозвіл, наданий 13 жовтня 2016 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Буркою С.В., на проведення у кримінальному провадженні №32016240000000024 позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви", як такий, що наданий за відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволено клопотання слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурки С.В. та закрито провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
12 липня 2019 року на електронну адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Хмельницькі барви" та 15 липня 2019 року на адресу суду надійшла тотожна касаційна скарга, в якій скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
11 вересня 2019 року справа № 560/1014/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року задоволено клопотання ТОВ "Хмельницькі барви" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу №560/1014/19 повернуто на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи, проведеного у зв'язку із звільненням у відставку судді Саприкіної І.В. і перебуванням у відпустці судді Стародуба О.П., визначено наступний склад суду (головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Шарапа В.М.).
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 жовтня 2016 року старший слідчий з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області Столярчук В.В. звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Хмельницької області Дацюк І.В., про отримання дозволу на проведення позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви".
Позивач вважає, що відповідачі не мали повноважень на вчинення вказаних вище дій, відтак такі дії відповідачів та наданий 13 жовтня 2016 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Буркою С.В. дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №32016240000000024 позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви", позивач вважає протиправними, тому звернувся до суду із вказаним позовом за захистом порушених прав.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 12 жовтня 2016 року старший слідчий з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області Столярчук В.В. звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Хмельницької області Дацюк І.В., про отримання дозволу на проведення позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви".
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Буркою С.В. у справі №686/20139/16-к від 13 жовтня 2016 року задоволено клопотання слідчого Столярчука В.В. та наданий дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №32016240000000024 позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви", проведення якої доручено працівникам ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області.
Постановою Хмельницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 27.10.2018 закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016240000000024 від 05.07.2016.
Вважаючи протиправними такі дії відповідачів та наданий 13 жовтня 2016 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Буркою С.В. дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №32016240000000024 позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви", позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки в ньому зачіпаються правовідносини, що за своєю природою відносяться до кримінально-правових та жодним чином не випливають з владних (управлінських) функцій відповідачів у цій справі, адже під час досудового слідства вони здійснюють визначені лише Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) повноваження, що виключає компетенцію адміністративного суду перевіряти правомірність таких дій.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
За позицією скаржника цей спір підлягає розгляду адміністративними судами, оскільки кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, а саме, постанови старшого слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області від 27 жовтня 2018 року.
Також скаржник стверджує, що кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, тому розгляд будь-яких скарг за правилами кримінального судочинства став неможливим з 27 жовтня 2018 року.
З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року справа № 802/1335/17-а зазначає, що цей позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 - старший слідчий органів внутрішніх справ Столярчук В.В. зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав і справа не має розглядатися в межах адміністративного судочинства. Також Столярчук В.В. у відзиві на касаційну скаргу наголошує, що відповідачі у даній справі не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють публічно-владні управлінські функції, а тому оскаржувані процесуальні рішення судів попередніх інстанцій прийняті законно та обґрунтовано і просив залишити їх без змін.
Відповідач-2 - прокурор прокуратури Хмельницької області Дацюк І.В. у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Вважає рішення суду першої інстанції про закриття провадження у справі, яке було залишено без змін судом апеляційної інстанції, таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги ТОВ "Хмельницькі барви" їх правильність не спростовують. Відповідач-2 просила залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відповідач - 3 правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно із статтею 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Регламентована у статті 13 Конвенції гарантія встановлює загальний фундаментальний принцип, відповідно до якого кожна людина і громадянин, які вважають порушеним своє право, визначене Конвенцією, повинні мати реальну можливість у межах національних правових процедур домогтися ретельної перевірки відповідних доводів компетентними органами, в разі їх підтвердження - констатації протиправності відповідних рішень, дій або бездіяльності представників держави, анулювання юридичних наслідків вищезазначених рішень або дій, припинення свавільного обмеження прав, за наявності підстав - також відшкодування шкоди і притягнення винних до відповідальності.
Визначення конкретних способів здійснення такої можливості є прерогативою національного законодавства, яке при регламентації юридично значущих дій завжди обмежує можливість їх вчинення певними правилами. Встановлення й застосування відповідних правил щодо реалізації прав на справедливий судовий розгляд та юридичний захист не суперечать вимогам статей 6, 13 Конвенції, якщо тільки вони не призводять до нівелювання самого змісту зазначених прав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Верховний Суд зазначає, що чітке розмежування компетенції між судами різних юрисдикцій є запорукою стабільності правової системи як необхідної умови втілення гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Критеріями такого розмежування, тобто передбаченими законом умовами, за якими певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб'єктний склад і характер спірних правовідносин у їх сукупності або пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на всій території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до визначення, закріпленого в пункті десятому частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною 1 статті 24 КПК України, кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Питання, пов'язані з оскарженням ухвал слідчого судді, внормовано положеннями статтями 309, 310 КПК України, відповідно до приписів яких правом перевірки законності прийнятих слідчим суддею ухвал наділено виключно суд апеляційної інстанції, що здійснює кримінальне провадження.
Отже, ані положення КПК України, ані положення КАС України не надають Хмельницькому окружному адміністративному суду повноважень перевіряти ухвали слідчих суддів, прийнятих в межах кримінального провадження та вирішувати питання, що пов'язані з виконанням ухвал слідчих суддів, тощо.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Частиною 2 статті 534 цього Кодексу обумовлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №802/1335/17-а сформована правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів (далі - постанова від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а).
Зокрема в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а зазначено, що лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв'язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 ЄКПЛ, а також з урахуванням того, що в даній ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції. Натомість правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до пункту другого частини другої статті 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
У справі, що розглядається, позивач вважає протиправними дії слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області Столярчук В.В., який звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням, дії прокурора відділу прокуратури Хмельницької області Дацюк І.В з погодження клопотання, та наданий 13 жовтня 2016 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Буркою С.В. дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №32016240000000024 позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви", у зв'язку із відсутністю компетенції (повноважень) у суб'єктів владних повноважень.
Проте фактично в межах процедури санкціонування слідчим суддею дозволу на проведення у кримінальному провадженні №32016240000000024 позапланової перевірки ТОВ "Хмельницькі барви" було реалізовано механізм судового контролю відповідного клопотання слідчого та процедури його погодження.
Водночас представник ТОВ "Хмельницькі барви" - адвокат Романюк В.М. скористався своїм правом та оскаржив в порядку, визначеному КПК України, до Апеляційного суду Хмельницької області ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 13 жовтня 2016 року. Проте ухвалою судді Апеляційного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Згідно із інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень представник ТОВ "Хмельницькі барви" адвокат Романюк В. М. звертався із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року.
Ухвалою від 19 червня 2017 року колегією суддів судової палати у кримінальних справах у відкритті касаційного провадження на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 травня 2017 року було відмовлено.
Отже, судовий контроль ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 13 жовтня 2016 року відбувся шляхом її оскарження до суду апеляційної та касаційної інстанції.
Водночас незгода скаржника із результатами судового контролю не може слугувати підставою для зміни юрисдикції.
За такого правового регулювання та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі у визначений законом спосіб був здійснений судовий контроль у кримінальному провадженні №32016240000000024, у зв'язку із чим відсутні виключні обставини для застосування альтернативного способу юридичного захисту, визначені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а.
Також щодо вимоги ТОВ "Хмельницькі барви" визнати у порядку адміністративного судочинства протиправним та таким, що наданий за відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, дозвіл від 13 жовтня 2016 року слідчого судді Бурки С. В., Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та № 35548/06, пункт 33).
Отже, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" щодо вказаних вимог позивача слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
Таким чином, можливість розгляду судом позовних вимог про зобов'язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов'язане з розглядом іншої судової справи, провадження в якій відкрито, Закони України не передбачають, а оскарження судових рішень, діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається.
Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.
За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини та законність судових рішень, оцінюючи обставини справи у їх сукупності, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькі барви" залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С. М. Чиркін
В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа