Провадження № 22-ц/803/9299/20 Справа № 210/4809/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
19 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді -доповідача: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач- Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг",
розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича та Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року, ухваленого суддею Чайкіною О.В. у місті Кривому Розі, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я
В мотивування позовних вимог зазначила, що вона у період з 26.06.1985 року по 11.04.2000 року, працювала на посаді машиніста крану металургійного виробництва Криворізького державного металургійного комбінату «Криворіжсталь», згодом ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», правонаступником яких є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», виконувала роботи в доменному цеху №1, в якому мали місце порушення нормативного провітрювання і застосування засобів пилоподавлення на робочому місці, внаслідок чого фактори запиленості та загазованості перевищували нормативні значення. Висновком МСЕК від 10.04.2000 року позивачу вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності
Через професійні захворювання позивач постійно позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, вона постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, загальну слабкість, що спричинене виникненням хронічного професійного захворювання, також відчуває постійний гострий біль в грудній клітині. Просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 118 075 грн. без утримання податків з фізичних осіб.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я у розмірі 50000,00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, та на користь держави судовий збір у розмірі 840,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гузєв І.Г. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутого на її користь та просить збільшити його розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивачки та принципу розумності, виваженості і справедливості. З причини загострення професійного захворювання істотно змінився звичний спосіб життя ОСОБА_1 , суттєво знизилась її життєва активність, тривалі курси лікування призвели до нераціональних втрат життєвого часу та енергії, Позивач вже протягом тривалого часу в значній мірі позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, порушення функцій організму призводить до необхідності залучення додаткових зусиль та ресурсів для організації життя, суттєво обмежує можливості Позивача приділяти увагу рідним та близьким людям, своєму духовному, інтелектуальному розвитку. Зазначені обставини переконливо доводять, що внаслідок професійного захворювання життя ОСОБА_1 зазнало вимушених змін, які призвели до суттєвого обмеження можливостей організму, порушення його функцій, що як наслідок, істотно знизило якість життя останньої та призвело до втрати блага радіти життю, проводити час з близькими та рідними людьми, а також виключило можливість реалізації Позивачем своїх намірів в професійній сфері.
При цьому, судом не враховано Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності, та колегія суддів зазначила про те, що суди, задовольняючи позовні вимоги частково мають навести мотиви, що свідчать про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування, чого суд першої інстанції не зробив. А Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №522/3388/18 визначено розумним, виваженим і справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000,00 грн., яке стягнуто з роботодавця на користь позивача за умови втрати позивачем 75% професійної працездатності.
Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не встановлено факту спричинення позивачу моральної шкоди, відповідачем. При укладанні трудового договору відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, а висновки суду, на думку представника відповідача, ґрунтуються на припущеннях. Розмір стягнутої моральної шкоди вважають значно завішеним, та недоведеним належними та допустимими доказами.
Відзив на апеляційні скарги не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно записів, які містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_1 у період з 26.06.1985 року по 11.04.2000 року працювала на посаді машиніста крану металургійного виробництва Криворізького державного металургійного комбінату «Криворіжсталь», згодом ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», правонаступником яких є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» 10.03.2008 року звільнена за власним бажанням за ст. 38 КзПП України (а.с. 40-46)
Відповідно до Акту розслідування професійного захворювання від 21.03.2000 року, позивачу встановлено професійне захворювання, яке перебуває у причинному зв'язку з впливом шкідливих факторів виробництва, а саме: Основний діагноз - пиловий бронхіт І ст. Супутній - емфізема легень І ст, ДН І ст. (а.с.18-20)
Згідно акту від 21.03.2000 року причинами виникнення професійного захворювання позивача є тривалий вплив на організм шкідливих виробничих факторів, таких як: запиленість повітря робочої зони 22 мг/мЗ при гранично-допустимій концентрації - 4,0 мг/мЗ; загазованість С02 25 мг/мЗ при гранично-допустимій концентрації - 20 мг/мЗ; інфрачервоне випромінювання - 700 вт/м2 при гранично-допустимому рівні -140 вт/м2 (а.с. 18-20, 47-48).
Відповідно до санітарно- гігієнічнічної характеристики умов праці, від 08.07.199 року температура повітря 22-30 градусів, швидкість руху повітря 0.1 м/сек, відносна вологість 60%, інфракрасне випромінювання 700 вт/м2 при гранично-допустимому рівні -140 вт/м2, пил 22мг/м3 при ПДК-4.0 мг/м3, загазованість СО225 мг/м3 при ПДК-20 мг/м3, шум 76 дбА при ПДУ-75дбА, вібрація 75дБ при ПДУ -75дБ.(а.с.47-48)
Висновком МСЕК від 10.04.2000 року, позивачу вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності, з наступною датою переогляду 10.04.2000 року (а.с.7-8).
При повторному переогляді висновком МСЕК від 05.04.2001 року, позивач визначено 15% втрати професійної працездатності з наступним переоглядом 01.04.2003 року (а.с. 9-10).
Висновком МСЕК від 09.04.2003 року, 20.04.2004 року 17.04.2006 року позивачу підтверджено встановлений відсоток втрати професійної працездатності 25% (а.с.11-15).
Висновком МСЕК від 27.03.2008 року позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності з 01 травня 2008 року безстроково (а.с. 16-17)
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами Закону України «Про охорону праці», ст.440-1 ЦК України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманим професійним захворюванням.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо обов'язку відповідача компенсувати моральну шкоду позивачу спричинену отриманим професійним захворюванням, з огляду на наступне.
Згідно вимог п.3,4 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.
Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено 15 % втрати професійної працездатності у 2000 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров'я внаслідок професійного захворювання, що надало їй право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.
У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4 723,00 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 23 615,00 грн., а максимальний - 994 600,00 грн.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений матеріалами справи. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Посилання представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконувала роботу в шкідливих умовах праці, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки, як встановлено судом, професійне захворювання позивача ОСОБА_1 виникло не у зв'язку з тривалою працею останньої за професією, а у зв'язку з недосконалістю робочого місця, де позивач підпадала під дію шкідливих факторів через порушення роботодавцем ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без урахування роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/ здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня 2004 ушкодження втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Матеріалами справи встановлено, що у зв'язку з отриманим позивачем професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила професійну працездатність у розмірі 25%, відчуває постійний больовий синдром. Позивачу систематично спричиняється фізичний біль, який знаходить своє відображення у постійному гострому болю у грудній клітці, задишці при незначному фізичному навантаженні, загальній слабкості. Внаслідок постійних больових відчуттів та приступів кашлю, особливо в нічний час, порушується сон ОСОБА_1 , що не дозволяє нормально відпочивати, призводить до зниження уваги в денний час доби, до постійного відчуття втоми, перебування позивача в напруженому стані, стані роздратованості, позивач багаторазово лікувалась стаціонарно та амбулаторно, однак не зважаючи на проходження курсів лікування у неї спостерігається погіршення стану здоров'я.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, тривалості праці позивачки в шкідливих умовах, що перевищували нормативи 14 років виключно на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що потягло втрату працездатності вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 50 000 грн. до 75 000,00 грн.
Посилання представника позивача, як на приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25%, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не є заниженим та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно ч. 5 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частина 6 ст. 141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, з відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 1260 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (840,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, п.1,3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» -залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року змінити, збільшивши розмір моральної шкоди стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 з 50 000 гривень до 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 1 260 (одна тисяча двісті шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Повне судове рішення складено 19 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: