Провадження № 22-ц/803/9547/20 Справа № 200/19233/16 Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
17 листопада 2020 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи - Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока Зінаїда Василівна, про визнання права власності на нежитлове приміщення та скасування державної реєстрації права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,Державного підприємства “СЕТАМ”, ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока Зінаїда Василівна, про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про проведення прилюдних торгів, скасування свідоцтва про придбання майна, -
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи - Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока Зінаїда Василівна, про визнання права власності на нежитлове приміщення та скасування державної реєстрації права власності, мотивуючи його тим, що 21 вересня 2016 року вона стала переможцем електронних торгів з приводу реалізації нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , яке раніше належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, за яким, на час проведення торгів, і було зареєстровано право власності на вищезазначене нежитлове приміщення.
Зазначала, що 26 вересня 2016 року нею було внесено на депозитний рахунок Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра повну вартість лота у розмірі 1 050 000 грн.
Вказувала, що після чого 30 вересня 2016 року отримала акт про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна та на підставі зазначеного акту 06 жовтня 2016 року отримала свідоцтво про придбання з прилюдних торгів нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що після реєстрації права власності на вищезазначене майно приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. повідомила їй, що за двадцять хвилин до цього державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Надтокою З.В. було відкрито розділ для реєстрації права власності на вказане майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та 10 жовтня 2016 року нотаріус Надтока З.В. здійснила державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 03 квітня 2012 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1/2 частині за кожним із них, а тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на нежитлове приміщення №1 в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 45,2 кв.м, скасовати запис №16816627 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та запис №16816582 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 по 1/2 частині приміщення АДРЕСА_1 за кожним.
У березні 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулись до суду із зустрічним позовом до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Державного підприємства “СЕТАМ”, ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. (далі - ПН ДМНО Сисоєнко І.В.), нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока З.В., про визнання електронних торгів недійсними, скасування акту про проведення прилюдних торгів, скасування свідоцтва про придбання майна, мотивуючи його тим, що 03 квітня 2012 року вони уклали зі ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого кожен з них прийняв у спільну часткову власність по 1/2 частині об'єкту нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, що знаходиться у АДРЕСА_2 , приміщення 1.
Зазначали, що реєстрацію спірного майна ними було здійснено тільки 06 жовтня 2016 року, втім вони є добросовісними набувачами спірного майна, адже у 2014 році та у 2016 році здавали у найм вищезазначене нежитлове приміщення, у 2016 році уклали договір охорони та договір на постачання теплової енергії.
Вказували, що договір купівлі-продажу від 03 квітня 2012 року є виконаним, а значить є укладеним, що свідчить про виникнення у них права власності на спірне майно незалежно від того чи здійснили вони за собою державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно відразу після укладення договору купівлі-продажу майна.
Посилаючись на те, що електронні торги проведені ДП «Сетам» незаконно та порушують їх право на спірне нерухоме майно, а тому просили суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними електронні торги від 21 вересня 2016 року реалізації нежитлового приміщення №1 в будинку АДРЕСА_2 ; скасувати акт про проведення прилюдних торгів від 30 вересня 2016 року, затверджений начальником Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, та скасувати свідоцтво від 06 жовтня 2016 року, посвідчене ПН ДМНО Сисоєнко І.В.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення №1 в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 45,2 кв.м, скасовано запис №16816627 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та запис №16816582 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 по 1/2 частині приміщення АДРЕСА_1 за кожним. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити та задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що рішення про державну реєстрацію спірного нерухомого майна, здійснене державним реєстратором Надтокою З.В., було здійснено після накладення арешту на нерухомість, залишив поза увагою, що моментом реєстрації і виникнення у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно є 06 жовтня 2016 року, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 жовтня 2016 року. Крім того, апелянт зазначив про те, що належним способом захисту для ОСОБА_2 у даному разі є оскарження прилюдних торгів, на яких вона придбала спірне нежитлове приміщення, та на момент проведення яких вказане майно ОСОБА_4 вже не належало згідно договору купівлі-продажу від 03 квітня 2012 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року скасовано. У задоволенні первісного та зустрічного позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи - Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Надтока З.В., про визнання права власності на нежитлове приміщення та скасування державної реєстрації права власності скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, з врахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 21 вересня 2016 року відбулися електронні торги з приводу реалізації нежитлового приміщення №1 в будинку АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М.
На підставі зазначеного договору ОСОБА_4 здійснив державну реєстрацію свого права власності на вказане майно та на час проведення електронних торгів, саме за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на спірне майно.
Згідно акту про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого майна, 21 вересня 2016 року відбулися електронні торги з приводу реалізації нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н.М. Зазначене нерухоме майно було описано та арештовано в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення зі ОСОБА_4 грошових коштів на користь ОСОБА_6 та ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”.
Переможцем зазначених торгів стала ОСОБА_2 , яка 26 вересня 2016 року внесла на депозитний рахунок відділу Ленінського ВДВС м.Дніпропетровська суму в розмірі 1 050 000 грн, що підтверджується актом про проведення прилюдних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна від 30 вересня 2016 року.
06 жовтня 2016 року позивач отримала свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сисоєнко І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2088.
Також судом встановлено, що 03 квітня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали зі ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого кожен з них прийняв у спільну часткову власність - по 1/2 частині об'єкту нерухомого майна магазину непродовольчих товарів, що знаходиться у АДРЕСА_2 , приміщення 1.
06 жовтня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до державного нотаріуса Тернівської державної нотаріальної контори Надтока З.В. для реєстрації за собою права власності на придбане ними в 2012 році майно, яке 10 жовтня 2016 року було за ними зареєстровано.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що у неї право власності на спірне нежитлове приміщення виникло 06 жовтня 2016 року, оскільки акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У той час, як надані ОСОБА_1 і ОСОБА_3 докази не підтверджують факту виникнення у них права власності на спірне майно та не можуть свідчити, що договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від 03 квітня 2012 року є укладеним, адже згідно чинного на час його укладення законодавства, він є укладеним після його державної реєстрації. Тому добросовісність позивачів за зустрічним позовом сама по собі не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними та не може бути підставою для відмови у визнанні права власності за ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних вимог у зв'язку з наступним.
Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення прилюдних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року №2710/05 (далі - Тимчасовий порядок, Порядок №2710/05) визначено, що електронні торги - продаж майна на прилюдних торгах за принципом аукціону або на комісійних умовах засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну; а також передбачено правила, що визначають процедуру підготовки, проведення цих торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів, та правила щодо оформлення результатів торгів.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 №2831/5 (далі - Порядок).
Цим Порядком визначено, що електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачені певні правила проведення цих торгів, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, електронні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, та передбачено певні правила проведення цих торгів.
Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане нерухоме майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акту про проведені електронні торги. Підставою для вчинення цієї нотаріальної дії є звернення до нотаріуса набувача нерухомого майна чи його повіреної особи та подання ним документів, які безспірно встановлюють факт набуття права власності на нерухоме майно внаслідок проведення аукціону.
Матеріалами справи підтверджений факт набуття спірного нежитлового приміщення позивачем ОСОБА_2 .
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтями 328,329 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Моментом виникнення майнових прав, а саме суб'єктивних прав учасників правовідносин, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке підтверджено позивачем належними правовстановлюючими документами.
З врахуванням того, що позивач набула право власності на спірне майно, а відповідачі 06 жовтня 2016 року, тобто вже після придбання нею майна зареєстрували на нього своє право власності на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2012 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильність цих висновків не спростовують.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.
З врахуванням постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року, доводи апеляційної скарги в частині наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_3 колегією суддів до уваги не приймаються.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що, з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.