Провадження № 22-ц/803/8310/20 Справа № 212/1875/20 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
17 листопада 2020 року м.Кривий Ріг
справа № 212/1875/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Голуб О.О.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року, яке постановлено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської областіта повний текст рішення складено 10 серпня 2020 року, -
В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 22.11.2012 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», був укладений споживчий кредитний договір № SAMDN52000070564985 на споживчі цілі у вигляді встановленого кредитного ліміту на пластикову картку «Універсальна», який складався із Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та самих Умов і Правил, тарифів банку, які позивач не підписував.
За вищевказаним кредитним договором Банк зобов'язався надати позивачу кредитну лінію в межах ліміту 15000 грн., у свою чергу позивач зобов'язався погашати своєчасно заборгованість разом із процентами. Однак, в силу певних сімейних обставин, позивач не зміг належним чином виконувати умови кредитного Договору та допустив факт прострочення зобов'язань.
30.09.2014 року Третейським судом при асоціації «Дніпровський банківський союз» у справі №5554/2014 було ухвалено рішення про дострокове стягнення всієї суми боргу з позивача, а саме 23273,10 грн. На виконання рішення Третейського суду Заводським районним судом м. Дніпродзержинська у справі №208/5388/15-ц (6/208/1157/15) було видано виконавчий лист про стягнення з позивача боргу на загальну суму 24016,70 грн.
Вищевказане судове рішення набрало законної сили 08.08.2015 року та було передано до Покровського ВДВС м. Кривий Ріг ГТ УЮ в Дніпропетровській області для примусового виконання. 04.10.2016 року Покровським ВДВС м. Кривий Ріг відкрито виконавче провадження №52835216 з примусового виконання рішення Третейського суду. 20.09.2017 року Покровським ВДВС м. Кривий Ріг винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повною сплатою боргу ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, відповідач АТ КБ «ПриватБанк» використав своє право, передбачене ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України на дострокове повернення всієї суми боргу, чим переніс термін дії договору на момент пред'явлення позову до суду до 31.08.2014 року, а саме до дати надходження позову до Третейського суду.
Однак, не зважаючи на виконане рішення суду, згідно довідки від 12.02.2020 року, Банк протиправно донарахував позивачу суму заборгованості у розмірі 1 568 037,53 грн., що є прямим порушенням чинного законодавства.
Враховуючи те, що АТ КБ «ПриватБанк» пред'явив позов до позивача та використав своє право на дострокове стягнення суми боргу за кредитним Договором, тим самим, змінивши термін зобов'язання на дату пред'явлення позову, фактично перейшов з договірних зобов'язань до судових правовідносин.
Крім того, рішення суду про дострокове стягнення коштів було виконано позивачем у зв'язку із чим позивач вважає, що кредитний договір є таким, що виконаний належним чином, а отже, зобов'язання по ньому у подальшому повинні бути припиненні на підставі cт. 599 ЦК України.
На підставі наведеного вище, позивач просив суд визнати припиненим кредитний договір № SAMDN52000070564985 від 22.11.2012 року, укладений між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 у зв'язку із його виконанням, проведеним належним чином.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом першої інстанції при ухвалені рішення по справі не враховано висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, в яких чітко зазначено, що виконане рішення суду є підставою для припинення зобов'язань у порядку ст. 599 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Бродька А.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 22.11.2012 року позивач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім'я кредитну карту «Універсальна, 55 днів», зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 15000 грн. (а.с.53-54).
Рішенням Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 30 вересня 2014 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», стягнуто заборгованість за договором SAMDN52000070564985 від 22.11.2012 року в сумі 23 273,10 грн. а також судовий збір в сумі 500 грн. (а.с.23-24).
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 червня 2015 року видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 30 вересня 2014 року по справі № 5354/2014 за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором в сумі 23273,10 грн., третейський збір в сумі 500 грн. та судовий збір за подання заяви про видачу виконавчого листа в сумі 243,60 грн., а всього 24016,70 грн. (а.с.25-27).
На виконання вказаного виконавчого листа, постановою державного виконавця Покровського відділу державної служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 13.03.2017 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 з метою погашення суми боргу в розмірі 24016,70 грн.(а.с.6-7).
Згідно платіжного доручення № 2 від 13.04.2017 року перераховано на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», суму боргу в розмірі 24016,70 грн. (а.с.8).
Згідно постанови Покровського відділу державної служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ходикіною В.В. про закінчення виконавчого провадження від 20 червня 2017 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №6/208/1157/15, виданого 18 серпня 2015 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», 24016,70 грн. закінчено.
Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» від 18 грудня 2019 року, позивача повідомлено, що згідно укладеного б/н від 22.11.2012 року ОСОБА_1 має заборгованість 1568037,53 гривень (а.с .14-15, 16-17, 18).
Звертаючись до суду з позовом про захист прав споживача, позивач посилався на те, рішення суду про дострокове стягнення коштів за договором SAMDN52000070564985 від 22.11.2012 року, яке було виконано позивачем, являється підтвердженням того, що кредитний договір є таким, що виконаний належним чином, а отже, зобов'язання по ньому у подальшому повинні бути припиненні на підставі cт. 599 ЦК України.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності будь-яких правових підстав для визнання припиненим кредитного договору від 22.11.2012 року, який укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 у зв'язку із його виконанням.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до частини першої та другої статті 598 ЦК України, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У зобов'язальних відносинах суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.
Згідно зі статтею 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Стаття 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Цивільним кодексом України передбачено інші підстави, з яких зобов'язання припиняються. Так, стаття 600 ЦК України передбачає припинення зобов'язання переданням відступного. Згідно зі ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Згідно зі ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Стаття 605 ЦК України передбачає припинення зобов'язання прощенням боргу.
Відповідно до ст.606 ЦК України, зобов'язання припиняється поєднанням боржника та кредитора в одній особі.
Згідно зі ст.607 ЦК України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною за яку жодна із сторін не відповідає.
Статті 608, 609 ЦК України передбачають припинення зобов'язання внаслідок смерті та ліквідації юридичної особи.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення, до його виконання, суд приходить до висновку, що зобов'язання хоча і виконано, але правовідносини між сторонами не припинені.
Аналіз перелічених вище правових норм, дає суду підстави зробити висновок про те, що з прийняттям судом рішення про стягнення боргу з ОСОБА_1 та сплатою останнім вказаного боргу, цивільні права та обов'язки АТ КБ «ПриватБанк», як кредитора за договором, не припинились, оскільки за змістом ст.598-609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу та погашення боржником вказаного боргу, не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Зобов'язання хоча і виконано, але правовідносини між сторонами не припинені, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання припиненим кредитного договору від 22.11.2012 року, який укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 у зв'язку із його виконанням.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухвалені рішення по справі не враховано висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, в яких чітко зазначено, що виконане рішення суду є підставою для припинення зобов'язань у порядку ст. 599 ЦК України, оскільки посилання позивача на вказану судову практику є неприйнятними, так як встановлені судом фактичні обставини в справі, що переглядається, суттєво відрізняються від обставин, установлених судом при вирішенні зазначених справи, зокрема, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц суд касаційної інстанцій дійшов правового висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц суд касаційної інстанцій дійшов правового висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що викладені позивачем в позовній заяві доводи можуть бути запереченнями у разі пред'явлення до нього позовних вимог про стягнення суми заборгованості.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги, не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної та доповнень до апеляційної скарги - відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги, висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга та доповнення до апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2020 року.
Головуючий:
Судді: