19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 280/4303/20
адміністративне провадження № К/9901/30544/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року
у справі №280/4303/20
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни
про визнання протиправною та скасування постанови,-
01 липня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62229169 від 02 липня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач, в порушення вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», безпідставно відкрив виконавче провадження та виніс оскаржувану постанову, оскільки відповідач приймає до виконання виконавчі документи, та, відповідно, відкриває виконавче провадження виключно за місцем проживання, перебування, роботи боржника, яким є м. Київ або у разі наявності майна боржника, місцем знаходження якого є м. Київ. З 05 листопада 2004 року позивач зареєстрована та постійно проживає з сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серія НОМЕР_1 виданого Енергодарським MB УМВС України в Запорізькій області 16 грудня 1999 року. В постанові про відкриття виконавчого провадження відповідач безпідставно зазначила адресу проживання, а саме: АДРЕСА_2 якої ні позивач ні її майно немає ніякого відношення. Таким чином, вбачається порушення правил територіальної підвідомчості з богу відповідача.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі представник позивача з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
У свою чергу, стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішення приватного виконавця.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливо лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Проаналізувавши ухвалені у цій справі судові рішення та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №280/4303/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак А.В. Жук