19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 215/5905/19
адміністративне провадження № К/9901/29958/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року
у справі № 215/5905/19
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Криворізької міської ради
про визнання бездіяльності протиправною і права на соціальний захист,-
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 215/5905/19.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надіслання на адресу Третього апеляційного адміністративного суду: належних доказів, які підтверджують неможливість сплатити судовий збір або документу про сплату судового збору; заяви про поновлення пропущеного строку, з зазначенням інших поважних причин пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження оскільки, строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, сплинув і апелянт не зазначив інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також не усунув інші недоліки апеляційної скарги.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції встановив, що разом з апеляційною скаргою позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій заявник просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки його місячний дохід становить 30.57 грн.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 на підтвердження свого скрутного матеріального становища надано до суду копію довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 03.02.2020 року про те, що йому як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи ОСОБА_2 щомісячно сплачується компенсація у розмірі за лютий-жовтень 2018 року - 30,57 грн., листопад-грудень 2018 року - 31,76 грн., січень-квітень 2019 року 32,71 грн., травень-січень 2020 року - 33,73 грн.
Суд зазначив, що надана позивачем копія довідки від 03 лютого 2020 року містить лише інформацію стосовно сум допомоги, призначеної позивачу як особі, що наглядає за інвалідом І групи, та не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно, компенсації, сукупний дохід родини, тощо).
Відтак, суд прийшов до висновку, що позивачем не підтверджено, що його річний сукупний дохід складається лише з виплат, наведених у довідці від 03 лютого 2020 року, а судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі перевищує 5% сукупного річного доходу позивача.
Також судом зазначено, що 16 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року. Копію оскаржуваної ухвали позивач отримав 11 грудня 2019, що підтверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення, проте з апеляційним оскарженням ухвали суду позивач звернувся після спливу 15 денного строку на апеляційне оскарження з моменту отримання копії оскаржуваної ухвали.
Позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що позивач вже звертався з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 25 листопада 2019 року, однак його апеляційна скарга була повернута 14 лютого 2020 року. Позивач зазначає, що отримав ухвалу про повернення апеляційної скарги 03 березня 2020 року.
Суд наголосив, що поважними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження є об'єктивно не переборні та такі, що не залежать від волевиявлення особи, обставини.
Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що залишення без руху попередньо поданої апеляційної скарги у зв'язку з її недоліками та повернення апеляційної скарги апелянту у зв'язку з не усуненням таких недоліків не є поважними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження при повторному поданні апеляційної скарги, оскільки строк на апеляційне оскарження в даній справі обраховується з моменту отримання копії ухвали суду першої інстанції, а не з моменту повернення апеляційної скарги. В свою чергу, повернення апеляційної скарги заявнику через її невідповідність вимогам КАС України свідчать про суб'єктивні причини пропуску строку, такі причини не можуть бути визнані судом поважними.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, копію ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року разом із супровідним листом направлено на адресу скаржника.
Проте, на адресу Третього апеляційного адміністративного суду повернувся конверт з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
18 травня 2020 року Третім апеляційним адміністративним судом повторно направлено на адресу скаржника копію ухвали від 25 березня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху у справі №215/5905/19.
Між тим, 30 червня 2020 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду знов повернувся конверт з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Також, на Веб-сайті призначеного для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень оприлюднено 26 березня 2020 року ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 88404761).
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що ним вжито всі необхідні заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про залишення апеляційної скарги без руху та оскільки скаржником не було усунуто недоліки апеляційної скарги відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, а також постановлені у цій справі ухвали суд касаційної інстанції прийшов до наступних висновків.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
На підставі положень частини 2 цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Скаржник до апеляційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте надав клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору.
На підтвердження заявленого клопотання скаржник прикріпив копію довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 03.02.2020 року про те, що йому як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи ОСОБА_2 щомісячно сплачується компенсація у розмірі за лютий-жовтень 2018 року - 30,57 грн., листопад-грудень 2018 року - 31,76 грн., січень-квітень 2019 року 32,71 грн., травень-січень 2020 року - 33,73 грн.
За змістом частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо.
Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статтей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору суд касаційної інстанції вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Щодо строку на апеляційне оскарження суд вважає за необхідне зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Враховуючи вищенаведене суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність, в даному випадку, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, які би зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення з апеляційною скаргою.
Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 215/5905/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною і права на соціальний захист.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак А.В. Жук