Ухвала від 19.11.2020 по справі 215/1634/20

УХВАЛА

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 215/1634/20

адміністративне провадження № К/9901/29527/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Жук А.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року

у справі №215/1634/20

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Криворізької міської ради

про визнання бездіяльності протиправною,-

УСТАНОВИВ:

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №215/1634/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання визначеності фактам та застосування положень статті 249 КАС України. Судом відмовлено у винесенні окремої ухвали за клопотанням позивача.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року в адміністративній справі № №215/1634/20.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення Верховний Суд встановив наступне.

Оскаржуваною ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року в адміністративній справі №215/1634/20, якою відмовлено у задоволені клопотання про винесення окремої ухвали.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вказав, що ухвала щодо відмови у задоволенні клопотань про винесення окремої ухвали у такому переліку відсутня, відтак не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Перевіривши доводи касаційної скарги суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу, у відповідності до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Так, у справі, що переглядається, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року відмовлено у задоволені клопотання про винесення окремої ухвали.

Вказане судове рішення позивач оскаржив у апеляційному порядку.

Втім, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у даній справі на підставі пункту першого частини першої статті 299 КАС України.

Наведеною правовою нормою КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду визначено пунктами 1-27 частини першої статті 294 КАС України, який є вичерпним і остаточним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 7 статті 249 КАС України передбачено, що окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у даному випадку відмова у задоволені клопотання про винесення окремої ухвали не може бути оскаржена в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача права апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення без руху позовної заяви окремо від рішення суду.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №215/1634/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак А.В. Жук

Попередній документ
92972401
Наступний документ
92972403
Інформація про рішення:
№ рішення: 92972402
№ справи: 215/1634/20
Дата рішення: 19.11.2020
Дата публікації: 20.11.2020
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (09.11.2020)
Дата надходження: 09.11.2020
Предмет позову: про визнання бездіяльності протиправною