19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 120/203/20-а
адміністративне провадження № К/9901/29456/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року
у справі №120/203/20-а
ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області
про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області про стягнення 129 180,80 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи з 13 червня 2007 року до дня ухвалення рішення та 200 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що при звільнені з органів внутрішніх справ України відповідачем не здійснено повний розрахунок та виплату належних сум, а саме, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 05 грудня 2005 року по 13 червня 2007 року в розмірі 15% від посадового окладу з урахуванням індексу інфляції та грошової допомоги при звільнені з урахуванням відповідної надбавки.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження, позов ОСОБА_1 , ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження, задоволено частково.
Стягнуто з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а саме за період з 13 червня 2007 року по день фактичного розрахунку - 27 вересня 2019 року, в сумі 126 033,04 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області задоволено частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на користь позивача суми відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку змінити, зменшивши суму стягнення до 20 000 (двадцять тисяч) грн. В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року залишити без змін .
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06).
Разом з тим, необхідно звернути увагу на позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справах розглянутих за правилами спрощеного провадження, судом не встановлені, таких застережень касаційна скарга також не містить.
Оскільки заявником не зазначено та судом не встановлені обставини, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, Верховний Суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №120/203/20-а ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак А.В. Жук