Справа № 156/761/19 Провадження №11-кп/802/642/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.3 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
17 листопада 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого -судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 11 червня 2020 року,
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Соснина, Іваничівського району Волинської області, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 09 серпня 2011 року за ч.3 ст.185, ст.75 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з іспитовим строком два роки;
вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 18 грудня 2012 року за ч.3 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці;
вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 29 грудня 2016 року за ч.2, ч.3 ст.185 ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки дев'ять місяців;
вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 16 травня 2018 року за ч.2, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, звільнений 12 березня 2019 року умовно-достроково, не відбутий строк покарання одинадцять місяців двадцять три дні;
вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 04 березня 2020 року за ч.2, ч.3 ст.185, ст.395, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців
засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш суворим покаранням за даним вироком не відбутого покарання за вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 04 березня 2020 року, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки вісім місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з наступного дня після надходження із Нововолинського міського суду Волинської області до ДУ "Луцький слідчий ізолятор" розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили.
Зараховано до строку покарання ОСОБА_7 його попереднє ув'язнення з 22 січня 2020 року по день надходження із Нововолинського міського суду Волинської області до ДУ "Луцький слідчий ізолятор" розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили включно, відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року), із розрахунку - одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 до вступу вироку у законну силу залишено попередню - тримання під вартою.
Стягнуто ОСОБА_7 дохід держави із 1570 (одну тисячу п'ятсот сімдесят) грн. 10 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.
Вироком вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він 26 червня 2019 року, близько 16 год. з корисливих мотивів, умисно, повторно, через незачинені двері проник до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав мобільний телефон марки "Prestigio Wize G3", вартістю 850 грн., належний потерпілій ОСОБА_9 , чим спричинив останній майнову шкоду на вищевказану суму.
Крім цього, ОСОБА_7 в ніч з 19 на 20 січня 2020 року, з корисливих мотивів, умисно, повторно, через незачинені вхідні двері, проник до гаражного приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав набір гвинтів та комбінованих ключів марки "Torx Targred" моделі "ТА 204" (94 елементи), вартістю 735 грн., належних потерпілому ОСОБА_10 , чим спричинив останньому майнову шкоду на вищевказану суму.
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій його клієнта, оскаржує судове рішення з мотивів невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вказує, що судом при призначенні покарання ОСОБА_7 не взято до уваги тих обставин, що він свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, викрадені речі повернув потерпілим. Зазначає також і про те, що обвинувачений усвідомив значення та протиправність своїх дій, а потерпілі не наполягали на суворому покаранні. Просить врахувати і обставини вчинення злочину, а саме вчинення двох епізодів крадіжок, що на думку захисника, не свідчить про суспільну небезпечність особи винного. Тому зазначає про те, що призначене покарання є явно не справедливим, та взявши до уваги всі ці обставини, вирок суду першої інстанції захисник просить змінити в частині призначеного покарання, призначити ОСОБА_7 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням невідбутного покарання за вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 04 березня 2020 року, менш суворого покарання за вироком Нововолинського міського суду від 11.06.2020 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого і його захисника, котрі підтримали апеляційну скаргу захисту, думку прокурора, який вважав скаргу адвоката обвинуваченого безпідставною, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судове рішення згідно з вимогами ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у житло та інше приміщення, ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, наведеними у вироку і оціненими судом відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.
Діям ОСОБА_7 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
Сторона захисту в апеляційній скарзі вказує про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості.
Проте такі твердження до уваги судом не приймаються з врахуванням наступного.
Згідно з вимогами ст.65КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Дані вимоги Закону були повністю дотримані судом першої інстанції.
Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, місцевий суд з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та дані про його особу. При цьому судом наведено переконливі доводи про необхідність обрання саме такої міри покарання у виді позбавлення волі.
До обставин, які пом'якшують покарання, місцевий суд правильно відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, таких, що його обтяжують не знайшов.
Крім того, місцевий суд призначаючи покарання обвинуваченому врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, дані про його особу, який має постійне місце проживання та сім'ю, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак звертався за допомогою до лікаря-нарколога з приводу: ППР, внаслідок вживання алкоголю; будучи працездатною особою ніде не працює; неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, судимості за які не погашені і не зняті у встановленому законом порядку, неодноразово відбував реальне покарання у виді позбавлення волі, думку потерпілої ОСОБА_9 , яка при призначенні покарання обвинуваченому поклалася на розсуд суду, кількість доведених у судовому засіданні епізодів злочинної діяльності обвинуваченого, обсяг та вартість викраденого.
Таким чином фактично враховані місцем судом обставини, на які посилається апелянт.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримуючись вимог ст.ст.50, 65 КК України обґрунтовано дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців позбавлення волі, та на підставі ч.4 ст. 70КК України, за сукупністю злочинів, визначив остаточне покарання у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі.
Призначене покарання, на думку апеляційного суду, відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 , попередження вчинення ним нових злочинів, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі захисника.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Таким чином, підстав для зміни вироку та пом'якшення обвинуваченому призначеного покарання з мотивів наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить. Тому доводи захисника обвинуваченого про призначення ОСОБА_7 надто суворого покарання не відповідають фактичним обставинам справи і є безпідставними.
Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого слід залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 11 червня 2020 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 11 червня 2020 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом, а засудженим ОСОБА_7 в той же строк з моменту отримання її копії.
Головуючий
Судді