Справа № 159/5712/20 Провадження №11-сс/802/645/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: арешт майнаДоповідач: ОСОБА_2
17 листопада 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020030110001413 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року про накладення арешту на майно,
Старший слідчий СВ Ковельського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, яке було вилучене 06.11.2020 року на території стоянки автовокзалу в м.Ковелі по вул.Ветеранів під час огляду місця події, а саме: автомобіль «Kia Rio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та на тютюнові вироби без марок акцизного податку України марки «Minsk» кількістю 2500 пачок та марки «NZ» кількістю 3000, що знаходяться в користуванні ОСОБА_8 , з позбавленням права відчужувати, користуватись та розпоряджатись вказаним майном..
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року клопотання слідчого про арешт майна задоволено частково. Накладено арешт на тютюнові вироби без марок акцизного податку України марки «Minsk» кількістю 2500 пачок та марки «NZ» кількістю 3000 пачок. Заборонено користуватись, розпоряджатись та відчужувати дане майно. Відмовлено у задоволенні клопотання про арешт транспортного засобу марки «Kia Rio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , що перебувають в користуванні ОСОБА_8 . Зобов'язано старшого слідчого СВ Ковельського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 повернути ОСОБА_8 транспортний засіб марки «Kia Rio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження в зв'язку із тим, що суд не взяв до уваги докази, які істотно могли вплинути на його висновки. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на вилучені автомобіль марки «Kia Rio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також тютюнові вироби без марок акцизного податку України марки «Minsk» кількістю 2500 пачок та марки «NZ» кількістю 3000 пачок.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, прокурора, яка апеляційну скаргу підтримав, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
За змістом п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення в частині накладення арешту на вищевказане майно.
Дійсно, з матеріалів клопотання вбачається, що в даний час СУ ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження 06.11.2020 року внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12020030110001413 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204 КК України.
Встановлено і те, що в ході проведення огляду місця події 06.11.2020 року на території стоянки автовокзалу в м.Ковелі по вул.Ветеранів було вилучено майно.
Доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на транспортний засіб слідчий та прокурор вказували про те, що вони є предметом злочину та відповідають критеріям, визначеним у ст.ст.98, ч.2 ст.167 КПК України у зв'язку з чим і були визнані речовими доказами. А тому, саме з метою збереження речових доказів, просили накласти арешт на вказане майно.
В ході дослідження матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_8 , на даний час у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного, потерпілого тощо.
Так з пояснень володільця майна вбачається, що він 06.11.2020 року приблизно о 01.20 год ночі приїхав на привокзальну площу забрати свого знайомого на ім'я ОСОБА_9 , залишив авто на платній стоянці, оплативши послуги стоянки повернувся до автомобіля, в цей час поруч стояв рейсовий автобус та чорні коробки. ОСОБА_8 заперечив свою причетність до вказаних подій.
Крім того слід зазначити, що слідчий в судове засідання не з'явився, матеріалів кримінального провадження не надав.
Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя вірно встановив, що відсутні дані, які би свідчили про зберігання або транспортування можливого предмету злочину (тютюнових виробів) саме затриманим транспортним засобом.
А тому, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що слідчим та прокурором не доведено те, що транспортний засіб, відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а відтак згідно із ч.1 ст.173 КПК України на них не може бути накладено арешт.
При цьому, усі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного судового рішення та наведені в ході апеляційного розгляду не заслуговують на увагу суду, оскільки фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин провадження та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 170, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року про накладення арешту на майно залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: