СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25; тел. (факс): 249-79-28; e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua
03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65, факс: 456-93-08
Справа № 760/29700/19
Провадження №2-a/760/317/20
І . Вступна частина
19 листопада 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Коробенко С.В.
секретаря судових засідань Семененко А.Д.
представника Позивача - адвоката Клунка О.М.
розглянув справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
ІІ. Описова частина
28 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати уповноважену особу Управління патрульної поліції м. Києва ДПП скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 у зв'язку з порушенням ним Правил дорожнього руху України, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду 08.07.2019 на перехресті вулиць Заслонова - Санаторної в м. Києві.
Свої вимоги позивач мотивує наступним.
08 липня 2019 року працівником Управління патрульної поліції у м. Києві відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за фактом порушення останнім вимог Правил дорожнього руху України, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.07.2019 о 17.47 год. на перехресті вулиць К. Заслонова - Санаторна в м. Києві.
Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, як вказує Позивач, 08.07.2019 о 17 год. 47 хв. в м. Києві на перехресті вул. К. Заслонова та вул. Санаторна, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Land Rover, р.н. НОМЕР_1 , по вул. Санаторній в другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю Toyota Camry, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що наближався до перехрестя по головній дорозі, та здійснив зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків обох транспортних засобів.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в Дарницькому районному суді м. Києва, ОСОБА_1 свою вину визнав частково. На підтвердження наявності в діях іншого водія - учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , порушень вимог Правил дорожнього руху України, що знаходяться у причинному зв'язку із настанням ДТП, до матеріалів адміністративної справи долучено висновок судового експерта Київського НДЕКЦ МВС України Степури О.С. №12-1/31 від 06.09.2019.
13 вересня 2019 року було винесено постанову в межах протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №309936, відповідно до якої водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Враховуючи, що згідно з висновком експертизи в діях водія ОСОБА_2 також вбачалася вина у настанні дорожньо-транспортної пригоди, з метою захисту своїх прав на відшкодування шкоди від страхової компанії, в якій була застрахована відповідальність водія ОСОБА_2 , ОСОБА_1 направив копію відповідної постанови Дарницького районного суду м. Києва разом з усіма копіями матеріалів справи про адміністративне правопорушення до УПП в м. Києві для прийняття рішення щодо складання відносно водія ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Натомість, 18 жовтня 2019 року з УПП в м. Києві, за підписом заступника начальника Управління Євдокимова Д.А., Позивачем отримано листа від 16.10.2019 вих.№К-11523/41/1 1/5/02-2019, згідно з яким у складенні протоколу відносно ОСОБА_2 фактично було відмовлено.
Таким чином, як зазначає Позивач, в результаті бездіяльності працівників УПП в м. Києві він позбавлений правових підстав вимагати отримання компенсації від страхової компанії водія ОСОБА_2 за збитки, спричинені пошкодженнями транспортного засобу ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Тому Позивач вважає вказану бездіяльність працівників УПП в м. Києві, яка виразилась у не складанні відносно водія ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, протиправною і просить зобов'язати працівників УПП в м. Києві скласти такий протокол.
Відповідач відзиву на адміністративний позов не подав.
ІІІ. Мотивувальна частина
Розглянувши подані Позивачем документи суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 08 липня 2019 року в м. Києві на перехресті вул. К.Заслонова - Санаторної сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Land Rover, д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Toyota Camry, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Інспектором патрульної поліції на місці пригоди було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України відносно ОСОБА_1 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13.09.2019 Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, в межах зазначеної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було проведено судову експертизу, згідно з висновком якої №12-1/31 від 06.09.2019, водієм ОСОБА_2 також допущені порушення Правил дорожнього руху, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Зазначений Висновок став підставою для звернення ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві з заявою про складання протоколу про адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_2 .
Листом заступника начальника УПП в м. Києві від 16.10.2019 вих.№К-11523/41/1 1/5/02-2019 Позивача було повідомлено про відсутність підстав для складання протоколу відносно ОСОБА_2 .
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
За змістом частини третьої статті 124 Основного Закону України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд зазначає, що в цій справі, обраний Позивачем спосіб захисту, як оскарження дій працівників поліції та зобов'язання їх скласти процесуальні документи з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншої особи, не створить для Позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків.
Крім того, з огляду на завдання адміністративного провадження, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси заявника.
За таких обставин з суд зазначає, що Позивачем не вказано, які саме були порушені права, свободи або охоронювані інтереси скаржника у сфері публічно-правових відносин, і як впливає на них факт непритягнення ОСОБА_2 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Зазначеної позиції дотримувався Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду в справі №826/3585/18 (постанова від 18.06.2019).
В даному випадку, на переконання суду, цивільне право Позивача на відшкодування йому шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження належного йому майна, має захищатись саме в межах цивільного процесу у позовному провадженні. Закон не містить вказівок про те, що судове рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності є єдиним способом встановлення її вини у дорожньо-транспортній пригоді. Таке рішення може бути лише підставою для звільнення сторони від обов'язку доказування у відповідній цивільній справі, проте його відсутність не виключає можливості встановлення вини особи у заподіянні шкоди відповідними засобами доказування у цивільному провадженні.
З огляду на викладене, суд не має підстав для задоволення позову.
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 242-246, 286 КАС України, суд вирішив:
1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3.Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
Відповідач: Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції, адреса: м. Київ, вул. Народного ополчення, 9.
Суддя: