Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 908/1670/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліз”, 69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 9, код ЄДРПОУ 13608660;
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківпроменерго”, 61052, м.Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 30655746;
про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №19/149 від 20.06.2019 у розмірі 265938,83грн.
за участі представників учасників справи:
позивача - Таралешко Г.В., довіреність №2 від 10.06.2020
відповідача - не з'явився
02.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “Еліз” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківпроменерго”, в якому просить суд стягнути з останнього штрафні санкції за договором поставки №19/149 від 20.06.2019 у розмірі 265938,83грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем в порушення п. 3 Специфікації №1 від 20.06.2019 до Договору поставки №19/149 від 20.06.2019 несвоєчасно здійснено оплату продукції, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 265938,83грн., які нараховані позивачем на підставі п.6.3 вказаного договору та п.7 Специфікації.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2020 справу №908/1670/20 передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
20.08.2020 матеріали справи №908/1670/20 надійшли до господарського суду Харківської області за вх. №2675/20 від 20.08.2020.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддям для розгляду даної справи вибрано суддю Новікову Н.А.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1670/20. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на "21" вересня 2020 р. о 11:00. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяв. Позивачеві, згідно ст. 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2020 відкладено підготовче засідання по справі на "05" жовтня 2020 р. о(об) 11:00.
Протокольною ухвалою від 05.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.10.2020 об 11:00.
Протокольною ухвалою від 20.10.2020 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 28.10.2020 об 11:30 у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та для надання відповідачу можливості прийняти участь в судовому засіданні та скористатись своїм конституційним правом на захист.
Проте, відповідач в судове засідання 28.10.2020 не з'явився, про поважність причин не прибуття в судове засідання суд не повідомляв, жодних клопотань щодо проведення судового засідання без його участі не надавав.
В судовому засіданні 28.10.2020 заслухано вступне слово позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, при цьому зазначив, що 20.06.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №19/149, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах цього договору передати у власність покупця, а покупець - замовити, прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, визначену в Специфікації. Оскільки відповідачем в порушення умов Специфікації №1 від 20.06.2019 до Договору поставки №19/149 від 20.06.2019 несвоєчасно здійснено попередню оплату продукції та оплату поставленої позивачем продукції, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити штрафні санкції в розмірі 265938,83грн., проте зазначена сума штрафних санкцій відповідачем не сплачена. Просила суд стягнути штрафні санкції за порушення умов договору в загальному розмірі 265938,83грн.
Протокольною ухвалою від 28.10.2020 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті на 09.11.2020 об 11:00 з метою перевірки розрахунку, який надано до суду.
В судовому засіданні 09.11.2020 представник позивача зазначила, що нею через систему «Електронний суд» надано заяву про зменшення позовних вимог.
Судом оголошено перерву на декілька хвилин для перевірки, чи було зареєстровано заяву позивача про зменшення позовних вимог. Здійснивши відповідну перевірку, судом встановлено, що ані до канцелярії суду, ані через систему «Електронний суд» станом на час розгляду справи об 11:22год. заяви позивача чи будь-які інші пояснення не надходили.
Після перерви, представник позивача просила суд вирішити справу за наявними матеріалами справи, без врахування заяви про зменшення позовних вимог, підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позові, при цьому зазначила, що у зв'язку з тим, що відповідачем порушено строк розрахунку за поставлену продукцію, а позивачем здійснено постачання у повному обсязі, докази чого було надано до матеріалів справи, просила суд задовольнити позов і стягнути штрафні санкції за договором №19/149 від 20.06.2019 в сумі 265938,83грн.
Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзиву на позов до суду не надавав, у судове засідання 09.11.2020 не з'явився, про поважність причин не прибуття в судове засідання суд не повідомляв, жодних клопотань щодо проведення судового засідання без його участі не надавав. Водночас, як вбачається з телефонограми від 27.10.2020 відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а тому його неявка не перешкоджає розгляду справи і не є підставою для відкладення судового засідання.
Після судового засідання 09.11.2020 о 12:21год. через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №26053 від 09.11.2020), проте вказана заява не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки вона надійшла до суду вже після прийняття та проголошення рішення в даній справі.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
20 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Еліз” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Харківпроменерго” (покупець) було укладено Договір поставки №19/149 (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах цього договору передати у власність покупця, а покупець - замовити, прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, найменування, технічні характеристики, асортимент, ціна, строки та умови поставки якої узгоджуються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до умов п. 2.1 Договору поставки ціна продукції, що поставляється покупцю, є договірною і вказується для кожної позиції в специфікаціях.
Згідно з п. 2.2 Договору поставки ціна на продукцію встановлюється в гривні. Ціна може бути змінена впродовж терміну дії даного договору залежно від показників, які її обумовлюють (собівартість, витрати т.і.) за взаємною згодою сторін. Зміна ціни після здійснення 100% оплати продукції не допускається.
Загальна сума договору визначається загальною вартістю продукції, що поставлена на умовах цього договору, та специфікацій до нього (п. 2.3 Договору поставки).
Пунктом 3.1 Договору поставки сторони погодили, що оплата продукції, що постачається на умовах цього договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на умовах та в строки, визначених сторонами у відповідних Специфікаціях.
Датою оплати сторони вважають дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3 Договору поставки).
Відповідно до п.4.1 Договору поставки постачання продукції здійснюється узгодженими партіями на умовах та в строки, визначених сторонами у відповідних Специфікаціях, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Incoterms", в редакції 2010 року, з урахуванням внутрішньодержавного характеру цього Договору та його умов. Відвантаження продукції здійснюється постачальником з понеділка по п'ятницю з 8-00 год. до 16-00 год., окрім часу перерви на обід - з 12-00 год. до 12-30 год. та святкових (неробочих днів).
Згідно з п. 4.3 Договору поставки партією є кількість продукції, що вказана у видатковій накладній.
Датою поставки продукції вважається дата складання видаткової накладної. Сторони домовились, що дата поставки збігається з датою відвантаження. Зобов'язання постачальника щодо поставки продукції вважається виконаним з моменту підписання покупцем видаткової накладної (п. 4.4 Договору поставки).
Пунктом 4.5 Договору поставки сторони погодили, що місце поставки продукції визначається відповідно до умов її постачання у Специфікації (ях).
Відповідно до п. 6.1 Договору поставки за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору.
Згідно з п. 6.3 Договору поставки в разі невиконання та/або несвоєчасного виконання зобов'язання з оплати продукції, що постачається, покупець сплачує постачальникові за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який вона нараховується, від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 календарних днів - додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Згідно з п. 6.4 Договору поставки в разі прострочення поставки продукції постачальник сплачує покупцеві за кожний день прострочення неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який вона нараховується, від здійсненої оплати за продукцію, поставка якої прострочена. За прострочення понад 30 календарних днів - додатково штраф у розмірі 7% від вартості продукції, поставка якої прострочена, у разі її оплати у повному обсязі.
Пунктом 11.1 Договору поставки сторони погодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2020 року, але у будь-якому випадку до повного розрахунку сторін. Моментом підписання цього договору є дата, вказана в його правому верхньому куті.
Відповідно до п. 11.2 Договору поставки усі питання, що пов'язані з цим договором (у тому числі із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумачення його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору і т.і.), але не врегульовані ним, регламентуються відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості. Істотні умови, визначені у відповідній Специфікації, мають пріоритетну силу за аналогічними умовами, визначеними в договорі.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору поставки №19/149 від 20.06.2019, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
На виконання умов Договору поставки, 20 червня 2019 року між сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №19/149 від 20.06.2019 (надалі - Специфікація), в якій сторонами, зокрема, погоджено асортимент, кількість та ціну продукції.
Так відповідно до п. 1 Специфікації загальна вартість продукції складає 1401696,00грн. (в тому числі ПДВ 20%).
Пунктом 2 Специфікації сторони погодили, що постачання продукції здійснюється на умовах ЕХW (м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 13) протягом 75 календарних днів, з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 20% від вартості продукції, але за умови повної оплати продукції, згідно п. 3 цієї Специфікації.
Відповідно до п. 3 Специфікації оплата продукції, що визначена в цій Специфікації, здійснюється на наступних умовах:
- попередня оплата в розмірі 20% від загальної вартості продукції протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цієї специфікації;
- остаточний розрахунок за продукцію - протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції, згідно оформленої належним чином видаткової накладної.
Згідно з п. 4 Специфікації термін виготовлення продукції - протягом 70 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати в розмірі 20% від загальної вартості продукції, на поточний рахунок постачальника.
Ця Специфікація є невід'ємною частиною договору №19/149 від 20.06.2019 набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до виконання сторонами зобов'язань, передбачених нею. Моментом підписання цієї Специфікації сторони домовилися вважати дату, що вказана в її правому верхньому куті (п. 5 Специфікації).
Пунктом 7 Специфікації сторони визначили, що при порушенні строків оплати, передбачених п. 3 цієї Специфікації, покупець має сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за письмовою вимогою постачальника.
У разі прострочення покупцем виконання зобов'язань по оплаті за цією специфікацією продавець не несе відповідальності за порушення термінів виготовлення та поставки і має право продовжити термін виконання зобов'язань з виготовлення і постачання продукції на відповідний термін прострочення (п. 8 Специфікації).
На виконання умов Договору поставки та Специфікації позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1401696,00грн. згідно наступник видаткових накладних:
- №1713 від 25.09.2019 на суму 825696,00грн.;
- №2471 від 09.12.2019 на суму 480000,00грн.;
- №2566 від 18.12.2019 на суму 96000,00грн.
Оскільки відповідачем здійснювалась оплата продукції з порушенням строків, передбачених п. 3 Специфікації, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені в розмірі 8639,63грн. на підставі п.6.3 Договору поставки та штрафу в розмірі 257299,20грн. на підставі п. 3 Специфікації №1 до Договору поставки.
Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З позовної заяви та розрахунку заявлених до стягнення сум вбачається, що внаслідок порушення відповідачем строків попередньої оплати продукції та оплати поставленої продукції позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 265938,83грн., з яких 56067,84грн. - штраф у розмірі 20% від суми заборгованості щодо невчасного здійснення попередньої оплати, 201231,36грн. - штраф у розмірі 20% від суми заборгованості щодо невчасної оплати поставленої продукції та 8639,63грн. пені.
Суд зазначає, що оскільки Специфікацію №1 до Договору поставки підписано між сторонами 20 червня 2019 року, терміном попередньої оплати в розмірі 20% від загальної вартості продукції (що становить 280339,20грн.) відповідно до п. з Специфікації є 27 червня 2019 року.
Однак, як вбачається з виписок по банківському рахунку позивача, відповідачем здійснено визначену сторонами попередню оплату вартості продукції з порушенням строків, визначених умовами п.3 Специфікації, а саме: 04.07.2019 на суму 150000,00грн., 19.08.2019 на суму 100000,00грн. та 16.09.2019 на суму 31000,00грн.
На виконання умов Договору поставки та Специфікації позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1401696,00грн. згідно наступник видаткових накладних: №1713 від 25.09.2019 на суму 825696,00грн., №2471 від 09.12.2019 на суму 480000,00грн. та №2566 від 18.12.2019 на суму 96000,00грн.
Таким чином, відповідно до умов п. 3 Специфікації №1 до Договору поставки відповідач зобов'язувався здійснити оплату вартості продукції протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції згідно видаткових накладних, а саме за видатковою накладною №1713 від 25.09.2019 на суму 825696,00грн. до 25.10.2019 , за видатковою накладною №2471 від 09.12.2019 на суму 480000,00грн. до 08.01.2020 та за видатковою накладною №2566 від 18.12.2019 на суму 96000,00грн. до 17.01.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписок по банківському рахунку позивача, відповідач сплачував кошти за отриману продукцію, однак з порушенням строків, визначених умовами п.3 Специфікації, а саме: 30.10.2019 на суму 659896,00грн., 24.01.2020 на суму 300000,00грн. та 04.02.2020 на суму 160800,00грн.
Вказані обставини відповідачем не спростовані, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, не надано доказів, які б свідчили про здійснення останнім оплати продукції у строки, визначені п. 3 Специфікації №1 до Договору поставки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання щодо попередньої оплати продукції та оплати поставленої продукції у строки, визначені п. 3 Специфікації №1 до Договору поставки №19/149 від 20.06.2019, а відтак суд дійшов висновку, що відповідач повинен нести відповідальність, встановлену чинним законодавством України, а також умовами договору та специфікації.
Відповідно до ст.ст.610, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил ведення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 у справі № 910/23600/13/3-204гс14.
Щодо вимог позивача про стягнення 257299,20грн. штрафу, суд зазначає наступне.
Пунктом 7 Специфікації сторони погодили, що при порушенні строків оплати, передбачених п. 3 цієї Специфікації, покупець має сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за письмовою вимогою постачальника.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням строків щодо попередньої оплати та оплати поставленої продукції за Договором поставки, позивач звернувся до відповідача з вимогою №106-В від 24.06.2020, в якій просив в строк до 25 червня 2020 сплатити 265938,83грн. штрафних санкцій та підписати акт взаємних розрахунків. Однак, як стверджує позивач, вказана вимога була проігнорована відповідачем, суми штрафних санкцій не сплачені.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд не погоджується з розміром штрафу в розмірі 257299,20грн., який ним нараховано за порушення строку оплати поставленої продукції, оскільки позивачем при розрахунку не враховано, що при здійсненні попередньої оплати продукції відповідачем сплачено більшу суму попередньої оплати, ніж визначено умовами Специфікації, а саме не 280339,20грн., а 281000,00грн., у зв'язку з чим при розрахунку штрафу за видатковою накладною №1713 від 25.09.2019, позивачем не враховано суму переплати. В іншій частині розрахунок штрафу є вірним. А тому суд, здійснивши власний розрахунок штрафу, дійшов висновку, що загальний розмір штрафу за несвоєчасну попередню оплату та оплату поставленої продукції за видатковими накладними №1713 від 25.09.2019, №2471 від 09.12.2019 та №2566 від 18.12.2019 складає 257166,96грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 257299,20грн. підлягають частковому задоволенню на суму 257166,96грн., в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 132,24грн. суд вважає за необхідне відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення 8639,63грн. пені, суд зазначає наступне.
Пунктом 6.3 Договору поставки сторони погодили, що в разі невиконання та/або несвоєчасного виконання зобов'язання з оплати продукції, що постачається, покупець сплачує постачальникові за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який вона нараховується, від суми простроченого платежу, а за прострочення понад 30 календарних днів - додатково штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Як вбачається з поданого позивачем розрахунку пені на суму 8639,63грн.,останнім здійснено нарахування пені:
- в розмірі 2419,36грн. на суму простроченої оплати - 280339,20грн. за період з 28.06.2019 по 04.07.2019;
- в розмірі 5463,53грн. на суму простроченої оплати - 130339,20грн. за період з 28.06.2019 по 19.08.2019;
- в розмірі 756,74грн. на суму простроченої оплати - 30339,20грн. за період з 28.06.2019 по 16.09.2019.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем початком кожного періоду нарахування пені з врахуванням здійснених відповідачем оплат 04.07.2019, 19.08.2019 та 16.09.2019, вказано 28.06.2019, що є не вірним, оскільки після здійснення оплат зменшувався розмір недоплаченої попередньої оплати, на яку нараховується пеня, у зв'язку з чим повинні змінюватись періоди обрахунку пені (дата нарахування пені), а тому суд, здійснивши свій розрахунок пені, дійшов висновку, що загальний розмір пені за період з 28.06.2019 по 16.09.2019 становить 8001,74грн., а саме за періоди з:
- на суму 280339,20грн. з 28.06.2019 по 04.07.2019 пеня - 1612,91грн.;
- на суму 130339,20грн. з 05.07.2019 по 19.08.2019 пеня - 5634,93грн.;
- на суму 30339,20грн. з 20.08.2019 по 16.09.2019 пеня - 753,90грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 8639,63грн. підлягають частковому задоволенню на суму 8001,74грн., в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 637,89грн. суд вважає за необхідне відмовити.
Підсумовуючи вищенаведене стягненню з відповідача на користь позивача підлягають штрафні санкції за договором поставки №19/149 від 20.06.2019 у розмірі 265168,70грн., з яких 257166,96грн. штрафу та 8001,74грн. пені. При цьому, вимоги про стягнення 637,89грн. - пені та 132,24грн. - штрафу є безпідставно нарахованими, а отже задоволенню не підлягають.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 3989,10грн.
Беручи до уваги те, що позов задоволено частково та враховуючи правила п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору у розмірі 3977,55грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківпроменерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліз” штрафні санкції за договором поставки №19/149 від 20.06.2019 у розмірі 265 168,70грн., з яких 257 166,96грн. штрафу та 8001,74грн. пені, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3977,55грн.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Еліз”, 69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 9, код ЄДРПОУ 13608660;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківпроменерго”, 61052, м.Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 30655746;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2020.
Суддя Н.А. Новікова