Провадження № 2/760/6537/20
Справа № 760/15885/20
16 листопада 2020 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс» ТРЕД №3 про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних транспортним засобом,-
встановив:
Позивач звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить:
- зобов'язати власника транспортного засобу - «Київпастранс» перерахувати на банківський рахунок суму коштів в розмірі 41847 грн для відновлювального ремонту автомобіля позивача.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс» ТРЕД №3 про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних транспортним засобом - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.09.2020 продовжено позивачу строк на усунення недоліків, визначених в ухвалі судді від 27.07.2020, надавши ОСОБА_2 сім днів з дня вручення ухвали, для усунення зазначених недоліків у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс» ТРЕД №3 про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних транспортним засобом.
20.10.2020 зазначена ухвала суду отримана позивачем, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням, яке міститься в матеріалах справи. Вручення ухвали суду представнику сторони у справі, вважається врученням ухвали самій стороні, в даному випадку - позивачу.
Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху позивачу було роз'яснено в самому тексті ухвали від 27.07.2020.
Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
20.10.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків.
Однак вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не були виконані в повному обсязі, а саме позивачем не сплачено судовий збір, лише надано копію квитанції від 20.10.2020.
При цьому, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.26 своєї постанові №10 від 14.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», перерахування суми судового збору здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05.04.2011 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
Так, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
При цьому, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху залишено не виконаним позивачем, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суд вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв'язку з не усуненням недоліків.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).
З огляду на те, що позивачем недоліки поданої заяви не усунуті у відповідності до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 27.07.2020, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 116, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс» ТРЕД №3 про відшкодування матеріальних збитків, заподіяних транспортним засобом визнати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя - Г.О. Козленко