СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/5814/20
ун. № 759/19728/20
13 листопада 2020 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого Святошинського УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_4 ,про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12020100080004250 від 09.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України,-
11.11.2020 р. до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: на вилучені 08.11.2020 під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ,- мобільний телефон марки «Alcatel», сірого кольору із сім-карткою абонентного номеру оператора мобільного зв'язку «Vodafone» НОМЕР_1 , належний ОСОБА_5 , які мають значення речового доказу у кримінальному провадженні № 12020100080004250.
Обґрунтовуючи дане клопотання, слідчим зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.11.2020 о 21 годині 56 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , з мобільного телефону який використовує у своїй діяльності звернулася на спецлінію «102» до Головного управління Національної поліції в місті Києві, із завідомо неправдивим повідомленням про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності, а саме про замінування житлового будинку за вказаною адресою, а також розташованих біля нього автомобілів.
08.11.2020 під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено:мобільний телефон марки «Alcatel», сірого кольору із сім-карткою абонентного номеру оператора мобільного зв'язку «Vodafone» НОМЕР_1 , належний ОСОБА_5 .
Згідно матеріалів досудового розслідування вбачається, що вищезазначений предмет має значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки його наявність підтверджує факт користування абонентським номером НОМЕР_1 та мобільними терміналамиimei1: НОМЕР_2 imei2: НОМЕР_3 , а саме: ОСОБА_5 та інформація, отримана від операторів мобільного зв'язку щодо абонентського номеру НОМЕР_1 та мобільних терміналів imei1: НОМЕР_2 imei2: НОМЕР_3 підтверджує місце перебування ОСОБА_5 під час вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також в періоди, що передували його вчиненню, та після його вчинення.
На підставі наведеного слідчий просила клопотання задовольнити.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Пунктом 15 ч.1 ст. 7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Відповідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Відповідно ч.1, ч. 2 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При вирішенні цього клопотання враховується слідчим суддею і те, що у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, існують реальні ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження всього вилученого майна. Враховується слідчим суддею і розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; оцінюються наслідки арешту майна для підозрюваних.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Проте, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Як вбачається з матеріалів наданих слідчим, огляд було проведено 08.11.2020 року, з клопотанням про арешт майна слідчий звернувся лише 11.11.2020 року.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що вилучення майна згідно протоколу огляду від 08.11.2020 року, вилучення було проведено 09.11.2020 року, а з клопотанням про арешт майна слідчий звернувся до суду 11.11.2020 року, тобто з пропуском строку для звернення з таким клопотанням, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого Святошинського УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_4 ,про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100080004250 від 09.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, без виклику якої було постановлено ухвалу, - строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1